Рішення

від 09.07.2014 по справі 279/3176/14-ц

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 279/3176/14-ц

Провадження 2/279/1133/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2014 р. Коростенський міськрайонний суд

Житомирської області

в складі: судді Cнігір В.М.

при секретарі Хомутовській М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Коростені Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, інтереси якої представляє Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮК»Юріс-Консалт» в особі Реус Д.С. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермосфін», Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Традо» про захист прав споживача, визнання договору недійсним, стягнення коштів і моральної шкоди, -

В с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1, інтереси якої представляє ТОВ «ЮК»Юріс-Консалт» в особі Реус Д.С. звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермофсфін» (далі ТзОВ «Інтермосфін» та Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Традо» (ТзДВ «Страхова компанія «Традо» про захист прав споживача, визнання договору недійсним, стягнення коштів і моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що 09.04.2014 року між нею та ТОВ «Інтермосфін» було укладено договір № 001630, додатковий договір № 001639 та договір добровільного страхування від нещасних випадків № 009685 з ТзДВ «Страхова компанія «Традо».

Підписуючи укладені договори ОСОБА_1 мала на меті отримати від ТОВ «Інтермосфін» грошові кошти в сумі - 300 000,00 грн.

Відповідно до умов договору № 001639 від 09.04.2014 р. ТОВ «Інтермосфін» зобов»язується вчинити від імені та за рахунок Учасника певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної у Додатку № 1 до даного договору, на умовах діяльності Програми «Легкий старт», що міститься в додатку № 2 до даного договору, і є невід»ємними частинами цього договору, в тому числі: забезпечити обслуговування Учасника за умовами цього договору, повідомити Учаснику Програми про реєстрацію договору, організувати та проводити розподіл Фонду Учасників, здійснити надання безвідсоткової позики на користь Учасника за рахунок Фонду учасників. В даному договорі не вказано чітких обов»язків Товариства щодо надання позики, строків надання такої позики, кошти які споживач повинна була отримувати формуються не з власного капіталу, а з Фонду Учасників. Тобто, в діяльності даного товариства наявна пірамідальна схума, так як ОСОБА_1 сплатила на рахунок ТОВ «Інтермосфін» кошти в сумі 10 800,00 грн. за можливість отримання компенсації, грошових коштів в сумі 300 000, 00 грн., які повинні надати їй за рахунок залучення інших коштів, які сплачують споживачі Фонду Учасників.

Вважає, що TOB «Інтермосфін» не надано правдиву, доступну інформацію щодо даного правочину.

На виконання пункту 2.1.5 договору № 001639 від 09.04.2014 року позивач зобов»язана була укласти договір особистого страхування життя, здоров»я працездатності, вигодо набувачем за яким є ТОВ «Інтермосфін». Тому, 09.04.2014 року позивач уклала з ТзДВ «СК «Традо» договір особистого страхування від нещасних випадків за № 009685 , та вимушено сплатила на рахунок страхової компанії 9 000,00 грн., що підтверджується квитанцією.

Внаслідок незаконних дій відповідачів позивач вважає, що їй була завдана моральна шкода, яку вона оцінює в 5 000,00 грн.

У зв'язку з викладеним позивач просить визнати договір № 001639 укладений 09.04.2014 року з TOB «Інтермосфін», та № 009685 з ТзДВ «Страхова компанія «Традо» від 09.04.2014 р. недійсними з моменту їх укладення; Стягнути з Відповідача ТОВ «Інтермосфін» грошові кошти, сплачені на його рахунок відповідно до угоди № 001330 від 14.01.2014 року між ОСОБА_1 та ПП «Інтермосфін» у сумі 10 800, 00 грн. та моральну шкоду в розмірі 2 500,00 грн.; стягнути з Відповідача ТзДВ «Страхова компанія «Традо» грошові кошти, сплачені на його рахунок відповідно до угоди № 009685 від 09.04.2014 року між ОСОБА_1 та ТзДВ «Страхова компанія «Традо» у сумі 9 000 грн. та моральну шкоду в розмірі 2 500,00 грн.

Сторони по справі в судове засідання не з»явилися, були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, в порядку ст.74 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги просила задоволити. Проти заочного розгляду справи не заперечила.

Відповідач ТОВ «Інтермосфін» про причини неявки суд не повідомили.

Від ТзДВ «СК «Традо» надійшло заперечення на позовну заяву, в якій відповідач просить відмовити в частині задоволення позовних вимог, пред»явлених до нього з підстав дотримання всіх вимог Закону при укладені договору добровільного страхування.

За таких обставин, у відповідності до ст.197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст.224 ЦК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підставах.

Судом встановлено, що 09.04.2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Інтермосфін» було укладено договір № 001630, додатковий договір № 001639 та договір добровільного страхування від нещасних випадків № 009685 з ТзДВ «Страхова компанія «Традо», з метою отримання ОСОБА_1 від ТОВ «Інтермосфін» грошові кошти в сумі - 300 000,00 грн.

Наявними в справі копіями квитанцій підтверджується факт сплати ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Інтермосфін» - 10 800,00 грн. та на рахунок ТзДВ «СК «Традо» - 9 000,00 грн. (а.с.14,15).

Законом України «Про захист прав споживачів» закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття «пірамідальної схеми» не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до «пірамідальної схеми».

Аналіз п. 7 ч. 3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Отже, для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

Частина 1 ст.6 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає право споживача на належну якість продукції: продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Відповідно до ч. 1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Пунктом 5 частини 1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Згідно ч. 1 ст.15-1 Закону України «Про захист прав споживачів» поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

Згідно ч. 2 ст.15-1 Закону України «Про захист прав споживачів» інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які: містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору; містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання; приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають.

Згідно ч. 3 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, яка надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги, без нав'язування її придбання.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» , останній має право на достовірну і доступну інформацію.

Свідоме заплутування реципієнта інформації поряд з вищенаведеними прикладами, здійснюється також кількома іншими способами: шляхом систематичного повторювання однієї і тієї ж очевидної інформації, або шляхом періодичного відсилання до інших статей і пунктів Правил (п. 8.2, 9.2 Правил).

Укладання договору добровільного страхування від нещасного випадку було обов'язковою умовою для отримання заявлених 300 000 гривень, що передбачено п.2.1.5 договору № 001639 від 09.04.2014 року.

Тому, між позивачем ОСОБА_1 та ТзДВ «Страхова компанія «Традо» було укладено договір № 009685 від 09.04.2014 р., на виконання якого позивач оплатила ТзДВ «Страхова компанія «Традо» грошові кошти в розмірі 9000 (дев»ять тисяча) гривень.

Дану угоду було укладено під впливом недостовірних даних. Посилання відповідача ТзДВ «Страхова компанія «Традо» про те, що при укладенні договору страхування сторонами правочину витримані всі вимоги закону, тому підстави для його визнання недійсним відсутні, судом не приймається.

Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної Асамблеї Ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, зокрема, передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача .

Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець послуг не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

З договору вбачається, що згідно з Програмою «Легкий старт», предметом договору є надання за рахунок грошей Фонду Учасників безвідсоткової позики з розстроченням платежів (а.с.7-13).

З умов договору випливає, що Відповідач формує групу Учасників за рахунок сплати щомісячних загальних внесків, сплачених клієнтом програми, тобто за кошти членів самої програми. З даної групи формується Фонд учасників, який призначений для надання безвідсоткової позики для учасників програми, шляхом надання Рішення про призначення учаснику Програми безвідсоткової позики.

При цьому, Рішення про призначення безвідсоткової позики надається не всім учасникам Програми, а лише тим, які мають найбільшу кількість платежів, (ст. 4 Правил, визначення «Захід з розподілу Фонду Учасників.

За таких обставин надання права на одержання товару учасником програми у приватну власність є компенсацією за рахунок коштів інших учасників Програми (ст. ст.10, 12 Правил), отже виконання його умов Договору з боку Відповідача залежить не тільки від самого клієнта, а й від третіх осіб.

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною, а також забороняється, як таке, що вводить в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Згідно ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до ч. 5 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до ч. 2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлена наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи на нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ч. 5 ст. 110 ЩІК України, позови споживачів про захист їх порушених прав можуть також пред'являтися у суд за місцезнаходженням позивача.

Моральна шкода може відшкодовуватися лише тоді, якщо це встановлено договором або законом (ст. 611 ЦК України). З договору укладеного між сторонами, та норм чинного законодавства України не вбачається підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

Таким чином суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,18,19,21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст..15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», ст.ст. 1,12,34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст. 7,13,133,203,215,216,230,509 ЦК України, ст.ст.10,209,212,213,215,218 ЦПК України, суд -

В и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1, інтереси якої представляє Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮК»Юріс-Консалт» в особі Реус Д.С. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермосфін», Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Традо» про захист прав споживача, визнання договору недійсним, стягнення коштів і моральної шкоди- задовольнити частково.

Визнати: договір № 001639 від 09.04.2014 року укладений між ОСОБА_1 та TOB «Інтермосфін», та договір № 009685 від 09.04.2014 року укладений між ОСОБА_1 та ТзДВ «Страхова компанія «Традо» від 09.04.2014 р. недійсними.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермосфін» (код 38775503) на користь ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені на виконання угоди № 001639 від 09.04.2014 року, укладеної між ОСОБА_1 та TOB «Інтермосфін» в сумі 10 800 (десять тисяч вісімсот) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Традо» (код 38799866) грошові кошти на користь ОСОБА_1 , сплачені на виконання угоди № 001639 від 09.04.2014 року, укладеної між ОСОБА_1 та ТзДВ «Страхова компанія «Традо» в сумі 9 000 (десять тисяч вісімсот) грн. 00 коп.

Стягнути в солідарному порядку з ТОВ «Інтермосфін» (код 38775503) та ТзДВ «Страхова компанія «Традо» (код 38799866) судовий збір на користь Держави в розмірі 243,60 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Житомирської області через Коростенський міськрайонний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: В. М. Снігір