Рішення

від 05.08.2014 по справі 902/740/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 р. Справа № 902/740/14

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Тісецького С.С.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П. ,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсенергобуд" (код ЄДРПОУ 38224608, 18001, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137, офіс, 5, Черкаська область)

до : товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" (код ЄДРПОУ 36327881, 24600, смт. Крижопіль, вул. Чкалова, 16 Б, Крижопільський район, Вінницька область)

про стягнення боргу в сумі 64 391,50 грн. за договором поставки № 080813 від 08.08.2013 року

представники сторін:

від позивача : Наумова І.П - за довіреністю

від відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурсенергобуд" 30.05.2014 року звернулося в господарський суд Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" про стягнення боргу в сумі 64 391,50 грн. за договором поставки № 080813 від 08.08.2013 року.

Ухвалою суду від 02.06.2014 року порушено провадження за вказаним позовом у справі № 902/740/14 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 16.06.2014 року, однак в зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів, ухвалою суду від 16.06.2014 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 05.08.2014 року.

На визначену дату в судове засідання з'явився представник позивача.

Відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, хоча час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення вх. № 08-65/4597/2014 від 01.07.2014 року.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому, судом встановлено, що від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 13 від 24.06.2014 року згідно якого, відповідач визнає позовні вимоги в сумі 64 391,50 грн..

В ході розгляду справи по суті, представник позивача, підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав та за обставин, вказаних в позові.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував наступне.

08.08.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурсенергобуд" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" (покупець) укладено договір поставки № 080813 на таких умовах.

Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити покупцю вугілля, що є предметом поставки за цим договором, детальні характеристики якої наведено в Специфікаціях, оформлених як додатки до договору, що є його невід'ємною частиною (надалі продукція, що є предметом поставки за договором іменується - товар), а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, прийняти вказаний товар та оплатити його (п. 1.1).

Асортимент, орієнтовна кількість товару, місце поставки товару, що є предметом поставки за дим договором та безпосередньо товароотримувачі, визначається у Специфікації (ях), яка (які) є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.1).

У випадку необхідності для покупця змінити деякі позиції з асортименту товару, що є предметом поставки за цим договором, покупець зобов'язаний повідомити про це постачальника, який, в свою чергу, зобов'язаний подати нову Специфікацію для її узгодження з постачальником за 5 календарних днів до настання нового строку поставки за цим договором (п. 2.2).

Узгодження між сторонами уточнених характеристик та додаткових вимог, які не передбачені п. 2.2 здійснюються сторонами в окремому порядку шляхом укладення додаткової угоди (додатку, доповнення) до цього договору (п. 2.3).

Покупець оплачує поставлений постачальником товар, що є предметом поставки за цим договором за ціною, передбаченою у Специфікації на замовлену покупцем партію товару (п. 3.1).

Ціна договору дорівнює загальній вартості товару за договором (п. 3.2).

Ціна на конкретний товар зазначається в специфікації (п. 3.3).

Поставка товару здійснюється в будь - якому випадку за цінами, що вказані в останній підписаній сторонами специфікації (п. 3.4).

Обов'язок покупця вважається виконаним з моменту здійснення ним перерахування грошових коштів та отримання товару. Підтвердженням виконання обов'язку покупця оплатити товар є копія відповідного платіжного доручення банку (п. 3.5).

Покупець здійснює попередню оплату за залізнодорожний тариф по факту отримання продукції згідно виставлених рахунків-фактур постачальника (п. 5.1).

Остаточний розрахунок за товар буде здійснено за окремо погодженим графіком, який затверджується сторонами додатковою угодою до цього договору (п. 5.2).

Поставка здійснюється залізнодорожним транспортом за рахунок постачальника або покупця, по додатковій домовленості сторін, що відображається в специфікації по кожній партії товару (п. 6.1). Місце поставки: зазначається в специфікації (п. 6.1.1).

Товар повинен бути поставлений покупцю в строк, зазначений в відповідній письмовій заявці покупця на поставку партії товару. Протягом цього строку заявлений товар не може бути проданий постачальником іншому покупцеві (п. 6.2).

Право власності на товар зберігається за постачальником до моменту здійснення поставки товару покупцеві на станцію покупцю. Ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить до покупця з моменту передачі товару покупцеві (п. 6.3).

Обов'язковою умовою одержання товару є акти прийому-передачі, підписані сторонами (п. 6.4).

Покупцеві одночасно з товаром надаються оригінали наступних документів: видаткова накладна, податкова накладна та рахунок-фактура (п. 6.5).

Розвантаження товару та інші витрати, пов'язані з розвантаженням, проводяться покупцем за свій рахунок (п. 6.6).

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до 31 грудня 2013 р. (п. 10.1).

Припинення строку дії цього договору не припиняє чинності зобов'язань сторін, що виникли в період дії строку договору, але не виконані до його (строку) закінчення (п. 10.2).

Згідно Специфікації № 1 до договору поставки № 080813 від 08.08.2013 року, яка скріплена печатками та підписами позивача і відповідача, сторони узгодили наступне : найменування товару - вугілля, фр. АО 25-50, ЦОФ, кількістю 69 тонн, ціна з ПДВ - 75 900,00 грн.; відшкодування ЗД тарифу, ціна з ПДВ 9 108,00 грн., загальна сума до сплати 85 008,00 грн..

Також в даній специфікації визначено : умови постави : ст. Вапнярка, Одеської залізниці (код - 408504, код одержувача - 4426) - 69 тонн; строк поставки - до 22 серпня 2013 року; умови оплати : відшкодування з.д. тарифу здійснюється на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання вагону станцією покупця; покупець здійснює оплату за поставлений товар на протязі 30 календарних днів.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу вугілля АО (25-50) кількістю 64 тонн загальною вартістю з ПДВ 78 848,26 грн., в т.ч. відшкодування залізничного тарифу в сумі 7040,00 без ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000032 від 04.09.2013 року.

Зазначена видаткова накладна скріплена підписами та печатками сторін, а також містить такі відомості : постачальник - ТОВ "Ресурсенергобуд"; одержувач - ТОВ "Подільські цукроварні"; платник - той самий; замовлення - договір № 080813 від 08.08.2013 року; умова продажу - безготівковий розрахунок.

04.09.2013 року між позивачем та відповідачем складено акт приймання вугілля АО (25-50), яке прибуло у вагоні № 63831317 від постачальника - ТОВ Ресурсенергобуд" в кількості 64 тонн згідно договору № 080813 від 08.08.2013 року.

Також даним актом зафіксовано обстеження вугілля та в результаті візуального огляду встановлено присутність дрібної фракції в кількості 15-20 %. При цьому, було прийнято рішення, після пересіву вугілля встановити остаточну кількість та повернути її постачальнику як таку, що не відповідає умовам договору. Витрати по поверненню за рахунок постачальника. Оплату постачальнику провести по фактично прийнятому вугіллю після відсіювання.

В подальшому, 02.12.2013 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 080813 від 08.08.2013 року, якою погоджені такі умови.

У зв'язку з поставкою товару неналежної якості, що був поставлений покупцю 02.09.2013 року у залізничному вагоні № 63831317 у кількості 64 тон., на підставі акту від 04.09.2013 року, сторони домовились змінити ціну товару, зазначену в спеціфікаціі№ 1 (п. 1).

Ціна 1 тони вугілля становить 880 грн. з урахуванням ПДВ (п. 2). Загальна сума, що підлягає сплаті покупцем, за поставлене вугілля, становить 56 320 грн. з урахуванням ПДВ (п. 3). Товар підлягає сплаті покупцем на протязі 5-ти календарних днів з моменту підписання цієї додаткової угоди.

Відповідно до обопільно підписаного та скріпленого печатками ТОВ Ресурсенергобуд" і ТОВ "Подільські цукроварні" акту від 02.12.2013 року до вказаного договору поставки, сторони домовилися змінити ціну товару зазначену в специфікації № 1, яка складає 56 320,00 грн. у т.ч. ПДВ.

12.03.2014 року позивач звернувся до відповідача із претензією щодо погашення заборгованості в сумі 56 320,00 грн., яка виникла за договором поставки № 080813 від 08.08.2013 року.

Направлення та вручення даної претензії підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 12.03.2014 року.

Відповіді на дану претензію відповідачем не надано.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

В силу п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо поставки товару то його оплати.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 Цивільного кодексу України вказує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В силу п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17 грудня 2013 року, грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію , виконану роботу чи надану послугу в грошах , а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Як встановлено судом, 08.08.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурсенергобуд" та товариством з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" укладено договір поставки № 080813, згідно якого позивачем передано відповідачу товар загальною вартістю 78 848,26 грн., в т.ч. 7 040,00 грн. - відшкодування залізничного тарифу, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000032 від 04.09.2013 року.

Разом з тим, актом приймання вугілля від 04.09.2014 року за вказаним договором було зафіксовано його неналежну якість, в зв'язку з чим між позивачем та відповідачем було погоджено зменшити вартість поставленого вугілля на суму 56 320,00 грн., що підтверджується додатковою угодою № 1 від 02.12.2013 року та актом від 02.12.2013 року до договору поставки № 080813 від 08.08.2013 року.

Станом на 30.05.2014 року (день звернення з позовом до суду) сума основного боргу склала 56 320,00 грн ., яку просить стягнути позивач з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідачем доказів щодо повного проведення розрахунків з позивачем суду не надано та згідно відзиву на позовну заяву погодився із сумою боргу.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення основного боргу з відповідача в розмірі 56 320,00 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі. Обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами наявними у матеріалах справи.

Крім того, як вбачається із позовної заяви та розрахунку доданого до неї (а.с. 20-21), позивачем нараховано до стягнення з відповідача за прострочення сплати боргу 3 016,59 грн. - пені за період з 09.12.2013 року по 30.04.2014 року, 563,20 грн. - штрафу, 661,95 грн. - 3% річних та 3 829,76 грн. - інфляційних втрат за період з грудня 2013 року по квітень 2014 року.

Пунктами 7.1, 7.3 договору № 080813 від 08.08.2013 року, позивач та відповідач узгодили, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Покупець за цим договором несе наступну відповідальність: за порушення строків оплати призначається неустойка в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені від суми боргу за кожен календарний день просрочки платежу; у разі порушення покупцем строків оплати залишкової вартості за товар, згідно графіку поставки, понад десять днів покупець зобов'язаний відшкодувати постачальнику штраф у розмірі 1% від загальної суми за несвоєчасно оплачений товар.

Слід зазначити, що чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі N 06/5026/1052/2011).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 N 42/252, від 09.04.2012 N 20/246-08.

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, пеня нараховується протягом шести місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконане.

Згідно ч.1, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов'язань встановлено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до якого: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1); розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3).

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1, абз. 3, 4 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17 грудня 2013 року, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Згідно п. п. 4.1, 4.2 вказаної вище постанови, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Суд, перевіривши наведений вище розрахунок за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга : Закон", дійшов висновку, що нараховані суми коштів відповідають встановленим обставинам справи та умовам договору.

З огляду на викладене, оскільки відповідач не здійснив оплату товару у повному обсязі у встановлений термін згідно п. 4 додаткової угоди № 1 від 02.12.2013 року до договору поставки № 080813 від 08.08.2013 року, то він відповідно з вимогами цивільного та господарського кодексів є боржником, що прострочив, а тому наявні підстави для задоволення вимог про стягнення з нього на користь позивача 3 016,59 грн. - пені, 563,20 грн. - штрафу, 661,95 грн. - 3% річних та 3 829,76 грн. - інфляційних втрат.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають покладенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-2 - 4-4, 32 - 34, 43, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" (код ЄДРПОУ 36327881, 24600, смт. Крижопіль, вул. Чкалова, 16 Б, Крижопільський район, Вінницька область, р/р 2600830546901 в ПАТ "Кредит-Дніпро", МФО 305749) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсенергобуд" (код ЄДРПОУ 38224608, 18001, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137, офіс, 5, Черкаська область, р/р 26006491473700 в ПАТ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005) 56 320,00 грн. - основного боргу, 3 016,59 грн. - пені, 563,20 грн. - штрафу, 661,95 грн. - 3% річних, 3 829,76 грн. - інфляційних втрат та 1827,00 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повне рішення складено 06 серпня 2014 р.

Суддя Тісецький С.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи; 2 - відповідачу (24600, смт. Крижопіль, вул. Чкалова, 16 Б, Крижопільський район, Вінницька область)