Рішення

від 30.07.2014 по справі 910/11696/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11696/14 30.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрі-Холдінг Крим"

до Дочірнього підприємства "Комунальне підприємство "Маяк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Композит"

про визнання права власності

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Гопкало О.В. (за посвідченням від 01.04.2013);

від третьої особи: не з'явились.

В судовому засіданні 30 липня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

13.06.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява від 11.06.2014 Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрі-Холдінг Крим» до Дочірнього підприємства «Комунальне підприємство «Маяк» про визнання права власності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 14.07.2014. Цією ж ухвалою, за ініціативою суду, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Композит».

Ухвалою суду від 14.04.2014 розгляд справи відкладено до 30.07.2014 в зв'язку з неявкою представників позивача та третьої особи.

У судовому засіданні 30.07.2014 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов, зокрема, зазначив, що відповідач не має законних повноважень на розпорядження спірним майном та не може передати його у власність позивача. Крім того, представник відповідача зазначив, що строк позовної давності за вимогами позивача сплинув.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

За приписами ст. 65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

З огляду на неявку представників позивача та третьої особи в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників позивача та третьої особи не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

12.12.1998 між Дочірнім підприємством «Комунальне підприємство «Маяк» (далі - Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Композит» (далі - Підрядник) укладено Договір підряду на виконання ремонтних робіт № 12/02-1998-2 (далі - Договір), відповідно до умов якого Підрядник, у відповідності до умов, визначених в Договорі, зобов'язався виконати роботи, перелік яких наведений у Додатку № 1 до Договору, а Відповідач зобов'язався прийняти належним чином виконані роботи та у якості оплати за виконані роботи передати у власність Підрядника нерухоме майно, а саме підвал - приміщення, розташовані за адресою м. Київ, вул. Попова, 14, загальною площею 102,64 кв.м. (згідно плану в Додатку № 2 до Договору) (далі - Приміщення).

Підрядник виконав свої зобов'язання за Договором належним чином, про що між сторонами 21.03.2001 підписаний Акт виконаних робіт.

Проте, в порушення умов Договору, Відповідач не передав Підряднику зазначене Приміщення.

У подальшому, 22.01.2014 між Підрядником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрі-Холдінг Крим» (далі - Позивач) укладено Договір відступлення права вимоги.

Відповідно до умов Договору відступлення права вимоги, Підрядник відступив, а Позивач прийняв право вимоги до Відповідача щодо виконання зобов'язання з передачі Приміщення.

04.02.2014 Позивач звернувся до Відповідача з листом, в якому повідомив про факт укладання Договору відступлення права вимоги. Крім того, Позивач зауважив на необхідність негайного виконання Відповідачем взятого на себе зобов'язання за Договором.

Відповідач листом № 715/5 від 11.03.2014 відмовився від виконання взятого на себе зобов'язання перед Позивачем в зв'язку з тим, що він не давав своєї згоди на відступлення права вимоги.

З огляду на викладене Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на спірне приміщення.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.1998 між Відповідачем та Підрядником укладено Договір підряду на виконання ремонтних робіт № 12/02-1998-2 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Підрядник зобов'язався виконати роботи, перелік яких наведений у Додатку № 1 до Договору, а Відповідач зобов'язався прийняти належним чином виконані роботи та у якості оплати за виконані роботи передати у власність Підрядника нерухоме майно, а саме підвал - приміщення, розташовані за адресою м. Київ, вул. Попова, 14, загальною площею 102,64 кв.м. (згідно плану в Додатку № 2 до Договору) (далі - Приміщення).

Відповідно до п. 1.3 Договору, загальна вартість робіт з урахуванням податку на додану вартість становить 72 463,84 грн.

Згідно з п. 1.4 Договору, загальна вартість майна, що передається Підряднику у якості оплати за роботи, становить 72 463,84 грн., згідно з розрахунком вартості одного квадратного метру загальної площі (706,00 грн. за 1 кв.м.), з урахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до п. 1.5 Договору, передання майна здійснюється шляхом передачі пакета документів, необхідного для реєстрації права власності на приміщення, ключів від приміщень у трьохмісячний строк з дня підписання Акту виконаних робіт.

Згідно з п. 1.6 Договору, дата передачі документів та ключів, які зазначені у п. 1.5 Договору, є датою переходу права власності, і з цього моменту Підрядник набуває право володіння, користування та розпорядження майном.

В Додатку № 2 до Договору міститься план приміщень в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Попова, 14, що підлягають передачі у власність Підрядника у якості оплати за роботи. У відповідності до цього плану, передачі Підряднику підлягають приміщення № II, площею 12,64 кв.м.; № V, площею 18,2 кв.м.; № VI, площею 13,6 кв.м.; № VII, площею 13,4 кв.м.; № VIII, площею 17,9 кв.м.; № IX, площею 9,3 кв.м.; № X, площею 17,6 кв.м.

Підрядник виконав свої зобов'язання за Договором належним чином, що підтверджується підписаним сторонами Актом виконаних робіт від 21.03.2001.

Проте, в порушення умов Договору, Відповідач не передав Підрядникові у власність Приміщення.

Листом від 20.04.2001 Підрядник повідомив Відповідача про необхідність виконання останнім умов Договору.

У відповідь, листом від 27.04.2001, Відповідач повідомив Підрядника про те, що він згоден з вимогами останнього, однак пакет документів, необхідний для оформлення права власності, ще не готовий.

22.01.2014 між Підрядником, як первісним кредитором, та Позивачем, як новим кредитором, укладено Договір відступлення права вимоги.

Відповідно до преамбули та ст. 1 Договору відступлення права вимоги, Підрядник відступив, а Позивач прийняв право вимоги до Відповідача щодо виконання зобов'язання з передачі приміщень в будинку за адресою: м. Київ, вул. Попова, 14 (згідно з планом доданим до Договору): підвал загальною площею 102,64 кв.м.

Листом від 04.02.2014 Позивач повідомив Відповідача про факт укладання Договору відступлення права вимоги. Крім цього, в листі містилася вимога про негайне виконання взятого на себе Відповідачем зобов'язання за Договором, на користь Позивача.

Відповідач листом № 715/5 від 11.03.2014 відмовилося від виконання взятого на себе зобов'язання перед Позивачем у зв'язку з тим, що він не давав своєї згоди на відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, за Договором відступлення права вимоги Позивачеві перейшло право вимоги щодо передачі Відповідачем на його користь спірного Приміщення.

Згідно з положеннями ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем належним чином доведений факт надсилання Відповідачеві доказів переходу до Позивача прав у зобов'язанні за Договором підряду. Крім того, Відповідач не заперечує тої обставини, що він дійсно отримав від Позивача лист із повідомленням про відступлення права вимоги та вимогою про виконання взятого на себе за Договором зобов'язання, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією відповіді Відповідача на зазначений лист (№ 715/5 від 11.03.2014).

Таким чином, законних підстав для невизнання Відповідачем Договору відступлення права вимоги, та невиконання ним на цій підставі свого зобов'язання за Договором, не існує.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Відповідача, Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства «Завод «Маяк» (Комунальне підприємство «Маяк») засноване відповідно до рішення правління та на власності відкритого акціонерного товариства «Завод «Маяк» шляхом перетворення житлово-комунального відділу ВАТ «Завод «Маяк» в зазначене Підприємство.

В силу вимог Закону України «Про акціонерні товариства» Відкрите акціонерне товариство «Завод «Маяк» змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Завод «Маяк».

Відповідно до Переліку нерухомого майна, що передається у власність Відкритому акціонерному товариству «Завод «Маяк» згідно з Наказом про створення зазначеного підприємства № 40-АТ від 12.05.1996, Фонд державного майна України передав у власність Відкритому акціонерному товариству «Завод «Маяк» гуртожиток коридорного типу, розташований за адресою м. Київ, вул. Попова, 14.

Як вбачається з Реєстраційного посвідчення № 0051559 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 2002 року, нерухоме майно, гуртожиток, розташований по вул. Попова, 14, зареєстрований за Відкритим акціонерним товариством «Завод «Маяк» на праві колективної власності.

Згідно з інформацією, наданою Головою правління Публічного акціонерного товариства «Завод «Маяк» на запит суду, нерухоме майно, а саме приміщення підвалу в будинку № 14 по вул. Попова в м. Києві, загальною площею 102,64 грн., не передавалося у власність Дочірнього підприємства «Комунальне підприємство «Маяк».

Відповідно до п. 1 ст.ст. 316, 317 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відтак, враховуючи той факт, що Відповідачеві не належить право власності на спірне Приміщення, суд дійшов висновку, що Відповідач не мав законних підстав на розпорядження неналежним йому майном, та не міг вчиняти правочинів, спрямованих на відчуження такого майна.

Відповідно до ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір підряду укладений сторонами 12.02.1998.

Відповідно до п. 1.5 Договору, передання майна здійснюється шляхом передачі пакета документів, необхідного для реєстрації права власності на приміщення, ключів від приміщень у трьохмісячний строк з дня підписання акту виконаних робіт. Дата підписання акту - 21.03.2001, тобто передача майна мала бути здійснена по 21.03.2001.

Частинами 1, 3 ст. 265 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку на зараховується.

Враховуючи факт визнання Відповідачем листом від 27.04.2001 існуючого зобов'язання за Договором, трирічний перебіг позовної давності перервався та почався заново з 28.04.2001.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд застосувати строки позовної давності до вимог ТОВ "Агрі-холдінг Крим". В обгрунтування вказаного відповідач зазначає, що оскільки передача майна не відбулася станом на час розгляду справи, то первісний кредитор 21.03.2001 знав про порушення його прав за Договором підряду і не вживав заходів, щодо захисту своїх порушених прав до 2014 року (протягом тринадцяти років).

Частиною 1 статті 518 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Відтак, з урахуванням того, що Підрядник не вживав жодних заходів, спрямованих на захист свого порушеного права, строк позовної давності за зобов'язанням Відповідача сплинув 27.04.2004, внаслідок чого у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином суд приходить до висновку, що заявлені Позивачем вимоги про визнання за ним права власності на спірне Приміщення, задоволенню не підлягають.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Позивача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрі-Холдінг Крим" - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01.08.2014р.

Суддя Ю.В. Цюкало