Постанова

від 05.08.2014 по справі 810/4442/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2014 року 810/4442/14

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26

час прийняття постанови : 17 год. 10 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лиска І.Г.

при секретарі - Васковець М.С.

за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Київського обласного відділення Фонду Соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Управління з розвитку фізичної культури, спорту та туризму" Славутицької міської ради Київської області про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом до Комунального підприємства "Управління з розвитку фізичної культури, спорту та туризму" Славутицької міської ради Київської області про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 20248, 71 грн

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача внаслідок невиконання ним визначеного статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2013 році виник обов`язок зі сплати адміністративно - господарських санкцій у сумі 19477 грн. 50 коп. Враховуючи, що вказані грошові кошти відповідачем у строк, визначений цим Законом, добровільно на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не перераховано, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення адміністративно - господарських санкцій у наведеному вище розмірі, а також пені за порушення термінів їх сплати у сумі 771 грн. 21коп.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що Комунальним підприємством "Управління з розвитку фізичної культури, спорту та туризму" Славутицької міської ради Київської області у 2013 році забезпечено працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, визначеного Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII, а з травня 2013 року кожного місяця подано до Славутицького міського центру зайнятості відповідні звіти форми-3ПН та створені вакантні місця для інвалідів, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з підприємства адміністративно - господарських санкцій та пені є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні представник позивача Зінкевич Д.В. підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача Радченко О.О. та Волков І.О. позов не визнали, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Комунальне підприємство "Управління з розвитку фізичної культури, спорту та туризму" Славутицької міської ради Київської області " (ідентифікаційний код 31476407, місцезнаходження: 07100, Київська область, м. Славутич, Чернігівський квартал, 14) зареєстрований в якості юридичної особи 04.04.2001 року.

Судом встановлено, що відповідач є працедавцем, який відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII зобов`язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

24.01.2014 року відповідачем подано до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік форми № 10-ПІ, з якого вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві у 2013 році становила 80 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства України встановлена інвалідність - 2 особи, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII - 3 особи.

Розмір адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідачем у звіті не визначено.

На підставі даних поданого відповідачем звіту форми № 10-ПІ Київським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів зроблено висновок про незабезпечення відповідачем працевлаштування 1 інваліда у 2013 році, оскільки на його підприємстві повинно бути створено 3 робочих місця, які призначені для забезпечення працевлаштування інвалідів, проте працює лише 2 особи.

Відтак, позивач вважає, що відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 19477грн. 50 коп., виходячи з розміру середньої річної заробітної плати штатного працівника на підприємстві у 2013 році та 1 робочого місця, призначеного для працевлаштування інваліда і не зайнятого ним.

У зв`язку з порушенням відповідачем терміну сплати вказаних адміністративно-господарських санкцій, позивачем на підставі приписів частини другої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII нараховано пеню у загальному розмірі 771 грн. 21 коп.

Суму адміністративно - господарських санкцій та пені відповідачем добровільно не сплачено, у зв`язку з чим Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з даним позовом.

Відповідач із висновками позивача про наявність у підприємства обов`язку сплачувати адміністративно - господарські санкції та пеню у зв`язку з порушенням вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII не погоджується та зазначає, що па підприємстві протягом 2013 року працювало 4 інвалідів: ОСОБА_5, який згідно Наказу № 16-ОС від 21.02.2013 року прийнятий на роботу на посаду робітника з комплексного обслуговування з 22 лютого 2014 року, звільнений з посади - 30 квітня 2013 року за власним бажанням, що підтверджується копією Наказу № 36-ОС від 17.04.2013 року; ОСОБА_6, прийнятий на роботу з 01.02.2012 року на посаду ремонтувальник площинних споруд згідно Наказу № Об-ОС від 10.02.2012 року, з 01.01.2013 року переведений на іншу посаду відповідно до Наказу № 101- ОС від 29.12.2012р., з 15.04.2014 року - звільнений з посади; ОСОБА_7, прийнятий на роботу з 5 червня 2012 року на посаду робітника з комплексного обслуговування згідно Наказу від 28 травня 2012 року, звільнений з посади з 21 лютого 2013 року згідно Наказу № 15-ОС від 20.02.2013 року; ОСОБА_8, прийнята з 01.04.2001 року на посаду інспектора відділу кадрів за сумісництвом на 0,5 ставки, що підтверджується копією трудової книжки.

Отже, фактично на початку 2013 року на підприємстві працювало 4 особи-інваліда та після звільнення ОСОБА_7 та ОСОБА_5, коли з'явилися вільні вакансії, Комунальне підприємство «Управління з розвитку фізичної культури, спорту та туризму» Славутицької міської ради звернулося до центру зайнятості із відповідними формами звітності про наявність вакантних місць.

На підтвердження власних доводів про виконання підприємством у повному обсязі нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році представником відповідача долучено до матеріалів справи докази працевлаштування інвалідів та докази звернення до центру зайнятості із відповідними звітами .

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон України № 875-XII) передбачено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інвалідів.

Статтею 18 Закону України № 875-XII встановлено обов`язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України № 875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним (частини друга та п`ята статті 19 Закону України № 875-XII).

Згідно з приписами пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 № 42, у рядку 01 звіту відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722 (із змінами); у рядку 02 - середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність; у рядку 03 - кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України № 875-XII.

Приписами вказаної Інструкції встановлено, що показник рядка 03 визначається для роботодавців, у яких працює від 25 осіб, шляхом множення показника рядка 01 на 4 %, а для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, дорівнює 1 особі.

Дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Частиною першою статті 20 Закону України № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача за 2013 рік складала 80 осіб.

Зважаючи на приписи статті 19 Закону України № 875-XII та пункту 3 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 № 42, кількість робочих місць на підприємстві відповідача для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу у 2013 році становить 3 особи .

Враховуючи, що обов`язок зі сплати підприємством - роботодавцем адміністративно - господарських санкцій в силу вимог статті 20 Закону України № 875-XII виникає виключно у разі невиконання ним нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, вирішення даного публічно - правового спору пов`язується з оцінкою обставин, що свідчать про працевлаштування підприємством у 2013 році штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність.

Як зазначає представник відповідача, у 2013 році на підприємстві було працевлаштовано 4 інваліда.

Так, представник відповідача стверджує, що на підприємстві у 2013 році працювали наступні громадяни: ОСОБА_5, який згідно Наказу № 16-ОС від 21.02.2013 року прийнятий на роботу на посаду робітника з комплексного обслуговування з 22 лютого 2014 року, звільнений з посади - 30 квітня 2013 року за власним бажанням, що підтверджується копією Наказу № 36-ОС від 17.04.2013 року; ОСОБА_6, прийнятий на роботу з 01.02.2012 року на посаду ремонтувальник площинних споруд згідно Наказу № Об-ОС від 10.02.2012 року, з 01.01.2013 року переведений на іншу посаду відповідно до Наказу № 101- ОС від 29.12.2012р., з 15.04.2014 року - звільнений з посади; ОСОБА_7, прийнятий на роботу з 5 червня 2012 року на посаду робітника з комплексного обслуговування згідно Наказу від 28 травня 2012 року, звільнений з посади з 21 лютого 2013 року згідно Наказу № 15-ОС від 20.02.2013 року; ОСОБА_8, прийнята з 01.04.2001 року на посаду інспектора відділу кадрів за сумісництвом на 0,5 ставки, що підтверджується копією трудової книжки.

На підтвердження наведених вище обставин представником відповідача надано суду належним чином засвідчені копії наказів про прийняття на роботу та про припинення трудових договорів, медичних довідок трудової книжки.

Отже, фактично на початку 2013 року на підприємстві працювало 4 особи-інваліда та після звільнення ОСОБА_7 та ОСОБА_5, коли з'явилися вільні вакансії, Комунальне підприємство «Управління з розвитку фізичної культури, спорту та туризму» Славутицької міської ради звернулося до центру зайнятості із відповідними формами звітності про наявність вакантних місць.

Відповідно до загальних положень Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-УІ підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Порядок заповнення форми 3-ПН, вимоги до претендента на вакансію та додаткові вимоги визначає Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2013 №316 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання», який зареєстрований в Міністерстві Юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520 (далі - Порядок).

Так, у судовому засіданні встановлено, що Комунальне підприємство «Управління з розвитку фізичної культури, спорту та туризму» Славутицької міської ради, починаючи з травня 2013 року, кожного місяця подавало до Славутицького міського центру зайнятості відповідні звіти форми 3-ПН, що підтверджується Довідкою Славутицького міського центру зайнятості від 30.12.2013 року, я якій зазначено, що Комунальне підприємство «Управління з розвитку фізичної культури, спорту та туризму» Славутицької міської ради, щомісячно, починаючи з травня місяця 2013 року надавало інформацію про наявність вакантного робочого місця для працевлаштування людей з інвалідності: «робітник з комплексного обслуговування стадіону».

Вищевикладені обставини також підтверджуються копіями звітів за 2013 рік про наявність вакансій форми № 3-ПН, а саме: копією Звіту від 13 травня 2013 року про наявність вакантного місця «робітник з комплексного обслуговування стадіону»; копією Звіту від 13 червня 2013 року про наявність вакантного місця «робітник з комплексного обслуговування стадіону»; копією Звіту від 08 липня 2013 року про наявність вакантного місця «робітник з комплексного обслуговування стадіону»; копією Звіту від 08 серпня 2013 року про наявність вакантного місця «робітник з комплексного обслуговування стадіону»; копією Звіту від 06 вересня 2013 року про наявність вакантних місць «робітник з комплексного обслуговування стадіону» та «робітник з обслуговування водопровідних та каналізаційних систем»; копією Звіту від 04 жовтня 2013 року про наявність вакантного місця «робітник з комплексного обслуговування стадіону»; копією Звіту від 04 листопада 2013 року про наявність вакантного місця «робітник з комплексного обслуговування стадіону»; копією Звіту від 04 грудня 2013 року про наявність вакантних місць «робітник з комплексного обслуговування стадіону» та «Апаратник ХВО басейну».

Чинним законодавством про соціальну захищеність інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок щодо створення визначеної згідно нормативу кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про наявність таких вільних робочих місць уповноважені органи влади.

Так, Комунальним підприємством «Управління з розвитку фізичної культури, спорту та туризму» Славутицької міської ради на виконання статті 18 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ протягом 2013 року були створені вакантні місця для інвалідів - посада «робітник з комплексного обслуговування стадіону», «робітник з обслуговування водопровідних та каналізаційних систем», «Апаратник ХВО басейну», тощо.

Отже, судом встановлено, що відповідач виконав свій обов'язок щодо створення робочих місць для інвалідів та вжив всіх заходів для недопущення господарського правопорушення (інформував Славутицький міський центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)), у зв'язку з чим, правових підстав для стягнення з нього адімінстративно-господарських санкцій та пені не має.

Крім того, відповідно до Рекомендацій Президії Вищого адміністративного суду України від 14.04.2008 №07.2-10/2, при розгляді даної категорії справ адміністративним судам потрібно встановлювати такі обставини: створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу; інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування; причини не працевлаштування роботодавцями інвалідів. Якщо при розгляді справи буде встановлено., що роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, то адміністративним судам потрібно визнати незаконним застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць і відмовляти у задоволенні позову.

Суд зазначає, що обов'язок зі сплати підприємством - роботодавцем адміністративно - господарських санкцій в силу вимог статті 20 Закону України № 875-ХІІ виникає виключно у разі невиконання ним нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, отже Комунальне підприємство «Управління з розвитку фізичної культури, спорту та туризму» Славутицької міської ради вжило всіх необхідних заходів на виконання вимог вищезазначеного Закону.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи, що доводи відповідача стосовно працевлаштування у 2013 році 4 інвалідів та про виконання обов'язку щодо створення робочих місць для інвалідів та вжиття всіх заходів для недопущення господарського правопорушення позивачем не спростовані, суд дійшов висновку, що відповідачем у 2013 році було виконано вимоги Закону України № 875-XII щодо обов`язку створення робочих місць для інвалідів та їх працевлаштування.

Крім того, як вбачається з розрахунку позивача, у зв'язку з несплатою Комунальним підприємством «Управління з розвитку фізичної культури, спорту та туризму» Славутицької міської ради у визначений законодавством строк у повному розмірі адміністративно-господарської санкції, була нарахована пеня у розмірі 771,21 грн.

Слід зазначити, що адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського Кодексу України, підставою для застосування господарсько-правової відповідальності до учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У ч. 2 ст. 218 Господарського Кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, у діях відповідача відсутня вина, наявність якої є обов'язковою умовою для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених положеннями ст. 20 Закону України № 875-ХІІ, так як Комунальним підприємством «Управління з розвитку фізичної культури, спорту та туризму» Славутицької міської ради вжито всіх залежних від нього заходів, які необхідні для виділення та створення у належній кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, інформування відповідних органів про наявність таких вакансій, їх пошуку та працевлаштування.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, зважаючи на те, що доводи позивача стосовно наявності у відповідача обов`язку сплачувати адміністративно - господарські санкції та пеню у визначеному позивачем розмірі не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки спір вирішено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, а доказів понесення нею витрат, пов'язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову Київського обласного відділення Фонду Соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства Управління з розвитку фізичної культури, спорту та туризму Славутицької міської ради Київської області про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 05 серпня 2014 р.