Рішення

від 04.08.2014 по справі 914/2227/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2014 р. Справа № 914/2227/14

За позовом : Прокурора міста Червонограда в інтересах держави, її уповноваженого органу

позивач: Регіональне відділення Фонду Державного майна України у Львівській області, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт Плюс», м.Львів

про стягнення неустойки у розмірі 104 625, 60 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Довгополов А.О.

Представники:

Від прокуратури: Клак Ю.Г. - посвідчення № 006920 від 01.10.2012р.

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Олійник В.Я.- керівник (витяг з ЄДР ЮО та ФО-П).

На розгляд господарського суду Львівської області прокурором міста Червонограда подано позовну заяву в інтересах Регіонального відділення Фонду Державного майна України у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт Плюс» про стягнення неустойки у розмірі 104 625, 60 грн.

Ухвалою суду від 25.06.2014р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 14.07.2014р.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 14.07.2014р. розгляд справи було відкладено на 04.08.2014р.

В судовому засіданні 04.08.2014р. представник прокуратури позовні вимоги підтримує повністю з підстав зазначених в позовній заяві, просить позов задоволити повністю.

В судове засідання 04.08.2014р. позивач явку повноважного представника не забезпечив, про причини не явки суд не повідомив.

В судове засідання відповідач явку повноважного представника забезпечив, проти заявлених позовних вимог позивача не заперечив, будь-яких пояснень по суті предмету спору суду не надав.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 ГПК України.

Враховуючи те, що норми статті 38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 04.08.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін присутніх в судовому засіданні, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке .

Між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір №550 купівлі- продажу об'єкта незавершеного будівництва - поліклініка на 1000 відвідувань у зміну, по вул.. Івасюка,2 у м. Червоноград, Львівської області (державна форма власності), що підлягає продажу шляхом викупу під розбирання від 31.01.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі за №70.

Відповідно до п.1.2. цього договору початкова ціна об'єкта приватизації становить 523 128, 00 грн., а п.7.1. - у разі несплати коштів протягом 30 днів від нотаріального посвідчення договору покупець сплачує на користь продавця неустойку у розмірі 20 відсотків ціни продажу об'єкта приватизації. У разі несплати коштів згідно з договором разом з неустойкою протягом наступних 30 днів, договір підлягає розірванню.

02.04.2014 року позивачем направлено претензію №11-11-02340 про розірвання договору купівлі-продажу. У відповіді на претензію відповідач повідомив, що не заперечує проти добровільного розірвання зазначеного вище договору та сплати неустойки у розмірі 104 625, 60 грн.

29 квітня 2014 року сторони розірвали договір №550 купівлі - продажу об'єкта незавершеного будівництва - поліклініка на 1000 відвідувань у зміну, по вул. Івасюка,2 у м. Червоноград, Львівської області (державна форма власності), що підлягає продажу шляхом викупу під розбирання від 31.01.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі за №70. Зазначена угода про розірвання договору посвідчена приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі за №550.

У п.2 цього договору зазначено, що відповідно до п.7.1. Розділу 7 «Відповідальність покупця» договору №550 купівлі - продажу об'єкта незавершеного будівництва - поліклініка на 1000 відвідувань у зміну, по вул.. Івасюка,2 у м. Червоноград, Львівської області (державна форма власності), що підлягає продажу шляхом викупу під розбирання від 31.01.2014 року, Сторона 2 (покупець) протягом 10 днів з дня нотаріального посвідчення Угоди зобов'язується сплатити неустойку в сумі 104 625,60 грн. позивачу.

На момент розгляду справи доказів повної чи часткової оплати неустойки сторонами не надано.

При винесенні рішення суд керувався таким.

Відповідно до частини 1 статті 36 -1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Формами представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (частини друга і третя статті 36 -1 вказаного Закону).

На органи прокуратури, відповідно до статті 121 Конституції України, покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до Господарського суду в інтересах держави передбачено пунктом 6 статті 20 Закону України «Про прокуратуру» та частиною другою статті 2 ГПК України.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 «У справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)», інтереси держави можуть збігатися повністю або частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді.

Враховуючи те, що термін «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави, чи в чому існує загроза інтересам держави.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, яку вона закріпила в законах й інших нормативно-правових актах.

Даний позов заявлено Прокурором м.Червонограда Львівської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Львівській області в межах наданих йому законодавством повноважень для захисту прав фонду щодо управління об'єктами державної власності, а тому суд вважає, що прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 2 статті 175 ГК України передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми - юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошового зобов'язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не встановлений законом або договором.

Відповідач проти вимог позивача не заперечив, будь-яких пояснень по суті предмету спору суду не надав.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення неустойки в сумі 104 625,60 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ч.3 ст.49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Оскільки прокуратура міста Червоноград звільнена від сплати судових витрат та враховуючи те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати в розмірі 2 092,51грн. (104 625,60грн.*2%) стягуються з відповідача в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 175, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 526, 549, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 22, 33, 34, 38, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю «Моноліт Плюс» (79015, м.Львів, вул. Героїв УПА, 80; ідентифікаційний код юридичної особи 31774515) на р/р 37180500900001 у ГУДКС України у Львівській області, МФОУ 825014, ЄДРПОУ 20823070, стягувач Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79007, м.Львів, вул. Січових Стрільців, 3; ідентифікаційний код юридичної особи 20823070) 104 625,60 грн. неустойки.

3. Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю «Моноліт Плюс» (79015, м. Львів, вул. Героів УПА, 80; ідентифікаційний код юридичної особи 31774515) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м. Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974) 2 092,51 грн. судового збору.

4. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 06.08.2014 року.

Суддя Коссак С.М.