Рішення

від 04.08.2014 по справі 914/2051/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2014 р. Справа № 914/2051/14

За позовом: Приватного підприємства "Ластінг", м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-Тепло", с.Милятин, Городоцький район, Львівська область

про несвоєчасну оплату (неоплату) товару в сумі 28 544, 71 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Довгополов А.О.

Представники:

Від позивача: Білевич Н.К. - представник за довіреністю від 20.01.2014р.;

Від відповідача: не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Приватним підприємством "Ластінг подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-Тепло" про несвоєчасну оплату (неоплату) товару в сумі 28 544, 71 грн.

Ухвалою суду від 12.06.2014р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 01.07.2014р. З підстав викладених в ухвалі суду від 01.07.2014р. розгляд справи було відкладено на 21.07.2014р., а 21.07.2014р. на 04.08.2014р.

В судовому засіданні 04.08.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримував з підстав зазначених в позовній заяві, просить позов задоволити з врахуванням поданої ним заяви про зменшення позовних вимог (вх. №3497/14 від 09.07.2014р.) та стягнути з відповідача 21 500,00 грн. основаного боргу, 2 662,20 грн. інфляційних витрат, 1608,08 грн. пені, 947,18 грн. 3% річних та 1 827,00 грн. судового збору.

Відповідач в черговий раз у судове засідання 04.08.2014р. явку повноважого представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Справа розглядається у відповідності до поданої позивачем 09.07.2014р. заяви про (уточнення) зменшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 04.08.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

27.09.2012р. між позивачем та відповідачем було укладено купівлі-продажу № 12028 (далі за текстом - Договір).

Згідно п.1.1. Договору продавець (позивач у справі) зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупця (відповідача у справі) товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного Договору, а саме автонавантажувач самохідний з вилковим захватом MITSUBISHI FG15-F25A, бувший у використанні, двигун бензин/газ, вантажопідйомністю 2000 кг., висота підіймання 3000 мм., в кількості 1 шт. по ціні 83 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 13 833,33 грн. (п.1.2. Договору).

На виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем отримано автонавантажувач самохідний з вилковим захватом MITSUBISHI FG15-F25A, що підтверджується видатковою накладною № 1211 від 03.10.2012р. по ціні 83 000,00 грн. підписаної та скріпленої печатками сторін без жодних застережень та довіреністю на отримання товару № 24 від 03.10.2012р.

Додатковою угодою № 1 від 04.12.2012р. до договору купівлі - продажу № 12028 від 27.09.2012р., сторони внесли зміни до Договору, згідно яких покупець зобов'язується повернути з власної ініціативи автонавантажувач MITSUBISHI FG15-F25A, а продавець зобов'язується провести заміну та передати у власність - автонавантажувач самохідний з вилковим захватом HYSTER Y/250XM, бувший у використанні (р.в.1996), двигун дизельний, вантажопідйомністю 2500 кг., висота підіймання 4700 мм., в кількості 1 шт. Ціна автонавантажувача HYSTER Y/250XM 90 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 15000,00 грн.

Загальна сума за даним Договором 90 000,00 грн.

Перераховані кошти за автонавантажувач MITSUBISHI FG15-F25A в розмірі 51 5000,00 грн. зарахувати в рахунок оплати автонавантажувача HYSTER Y/250XM. Доплату в розмірі 38 500,00 грн. провести на протязі 14-ти днів з моменту підписання додаткової угоди № 1 від 04.12.2012р. шляхом безготівкового перерахування грошових коштів з рахунка покупця на рахунок продавця.

На виконання умов додаткової угоди № 1 від 04.12.2012р. відповідачем повернуто, а позивачем отримано автонавантажувач MITSUBISHI FG15-F25A вартістю 83 000,00 грн., що підтверджується накладною про повернення постачальнику № 1 від 04.12.2014р., підписаною сторонами та скріплену печаткою без жодних застережень.

Та позивачем поставлено відповідачу автонавантажувач самохідний з вилковим захватом HYSTER Y/250XM, що підтверджується видатковою накладною № 1218 по ціні 90 000,00 грн. від 05.12.2012р. та довіреністю на отримання товару № 17 від 04.12.2012р.

Відповідачем було оплачено автонавантажувач MITSUBISHI FG15-F25A в розмірі 51 5000,00 грн., а саме 41 500,00 грн. було оплачено 02.10.2012р., 10 000,00 грн. - 23.11.2012р.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 04.12.2012р. відповідач зобов'язаний провести доплату в розмірі 38 500,00 грн. на протязі 14-ти днів з моменту підписання додаткової угоди № 1 шляхом безготівкового перерахування грошових коштів з рахунка покупця на рахунок продавця.

Після отримання автонавантажувач HYSTER Y/250XM відповідачем було оплачено 17 000,00 грн., а саме 5 000,00 грн. від 07.12.2012р., 10 000,00 грн. від 17.01.2013р., 2 000,00 грн. від 30.10.2013р.

На момент звернення до суду неоплаченої залишилась у відповідача заборгованість в сумі 21 500,00 грн., яка підтримується позивачем та не заперечується відповідачем.

Претензія позивача від 10.04.2013р. з вимогою оплати заборгованість згідно Договору, залишена відповідачем без реагування.

Доказів повної оплати за поставлений товар відповідачем не надано.

За неналежне виконання умов Договору позивач з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вх.№ 3497/14 від 09.07.2014р.) просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 608,08 грн., 3% річних в сумі 947,18 грн. та інфляційні втрати в сумі 2 662,20 грн.

Доказів повного погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Відповідач проти вимог позивача не заперечив, будь-яких пояснень по суті предмету спору суду не надав, доказів проведення повної оплати за поставлений товар не надав. Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу за Договором в сумі 21 500,00 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних в сумі 947,18 грн. нарахована правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в межах заявлених позовних вимог.

При перерахуванні розміру інфляційних втрат суд виходив з такого.

Відповідно до Інформаційного листа від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає інфляційні втрати в сумі 2 601,50 грн.(21 500,00 грн. * 112,1% (100,5%*111,6%= 112,1%) - 21500,00 грн.) В частині стягнення 60,70 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно п. 10.4. договору за прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,05 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, здійснивши перерахунок пені, від дня коли зобов'язання мало було виконана протягом шести місяців (182 дня), встановив, що стягненню підлягає пені в сумі 1 599,17 грн.( 21 500,00 *(2*7,5%)/366*174 кількість днів прострочення = 1 533,20 грн.; 21500,00 *(2*7,0%)/365*8 кількість днів прострочення = 65,97 грн.). В частині стягнення 8,91 грн. пені слід відмовити.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 526, 530, 549, 610-612, 625, 626, 629, 655, 692, 693 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 22, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Тепло» (81531, Львівська область, Городоцький район, с. Милятин, вул. Лісова, буд. 32; ідентифікаційний код юридичної особи 36768899) на користь Приватного підприємства «Ластінг» (79029, м. Львів, вул. Моринецька, буд. 14А; ідентифікаційний код юридичної особи 25550374) 21 500,00 грн. - заборгованість за поставлений товар, 947,18 грн. - 3% річних, 2 601,50 грн. - інфляційні втрати, 1599,17 грн. - пені та 1 822,24 грн. - витрати по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 06.08.2014 року.

Суддя Коссак С.М.