Постанова

від 06.08.2014 по справі 810/4268/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2014 року місто Київ № 810/4268/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна компанія «Сімех» доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна компанія «Сімех», звернувся до суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 12.03.2014 № 0002712202 та від 12.03.2014 № 0002702202 прийняті з порушенням норм матеріального права, є такими, що суперечать нормам чинного законодавства України та підлягають скасуванню.

В призначений день та час у судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини неприбуття суд не повідомив.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд протокольною ухвалою від 29.07.2014 вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладений у письмових запереченнях на адміністративний позов, у задоволення позовних вимог просив відмовити.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна компанія «Сімех» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 36107395.

З матеріалів справи встановлено, що 18.02.2014 Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 18.02.2014 № 127/10-06-22-02/36710016 «Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Промислово-інвестиційна компанія «Сімех» (код за ЄДРПОУ: 36107395) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «ТД «Імекс трейд плюс» (код за ЄДРПОУ: 36710016) за весь період взаємовідносин, ТОВ «Укрліспром 2010» (код за ЄДРПОУ: 36844288) за весь період взаємовідносин, Дочірнє підприємство «Гірничозбагачувальна фабрика «Богучарська» ТОВ «Антрацитсервіс» (код за ЄДРПОУ: 34746496) за період з 01.01.2011 по 31.07.2013».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення (які стосуються предмета оскарження) вимог податкового законодавства:

- пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункти 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, ТОВ «ПІК «Сімех» (код за ЄДРПОУ: 36107395) занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 26 737 гривень, у тому числі за період березень 2011 року на суму 5 167 гривень, травень 2011 року на суму 5 687 гривень, за період червень 2011 року на 15 883 гривень;

- пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, а саме: неправомірно віднесено до складу витрат витрати по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Імекс трейд плюс» (код за ЄДРПОУ: 36710016), ТОВ «Укрліспром 2010» (код за ЄДРПОУ: 36844288), в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 31 264 гривень, в тому числі за 1 квартал 2011 року на 6 458 гривень, за період 2 квартал 2011 року в сумі 24 806 гривень.

На підставі Акта перевірки від 18.02.2014 № 127/10-06-22-02/36710016, Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області були винесені податкові повідомлення рішення від 12.03.2014 № 0002712202 за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 26 737, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1, 00 гривень та від 12.03.2014 № 0002702202 за платежем по податку на прибуток приватних підприємств на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 31 264, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1, 00 гривень.

Позивач, не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд їх скасувати, що і є предметом даного позову.

Суд звертає увагу, що податкові зобов'язання були донараховані виключно по взаємовідносинах позивача з ТОВ «ТД «Імекс трейд плюс» (код за ЄДРПОУ: 36710016) та ТОВ «Укрліспром 2010» (код за ЄДРПОУ: 36844288).

Викладені в пунктах 1-4 висновку до Акта перевірки порушення не входять до предмету дослідження в даній адміністративній справі і не стали підставами для донарахування податкових зобов'язань позивача по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Імекс трейд плюс» (код за ЄДРПОУ: 36710016) та ТОВ «Укрліспром 2010» (код за ЄДРПОУ: 36844288).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, про що зазначалося вище, передбачають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Щодо порядку формування валових витрат, слід зазначити наступне.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічні положення закріплені у пункті 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до статті 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Згідно зі статтею 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум до податкового кредиту та формуванні валових витрат є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про нереальний характер господарських операцій, підлягає перевірці факт здійснення такої господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції.

Щодо формування податкового кредиту та валових витрат між позивачем, ТОВ «ТД «Імекс Трейд Плюс» (код за ЄДРПОУ: 36710016), ТОВ «Укрліспром 2010» (код за ЄДРПОУ: 36844288), суд зазначає наступне.

Для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах ТОВ «ПІК «Сімех» (код ЄДРПОУ 36107395) з ТОВ «ТД «Імекс Трейд Плюс» (код ЄДРПОУ 36710016) за період взаємовідносин, використано такі завірені копії первинних документів: договір від 03.03.2011 № 03/2нтр про виконання науково-технічної роботи.

Згідно пункту 1.1 Договору, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботу - збір на аналіз зразків вуглецевої сировини Червоноградського родовища для виробництва цементів та дослідження їх фізико-хімічних властивостей стосовно використання у виробництві цементів.

Згідно пункту 1.2 Договору, наукові, технічні, економічні та інші вимоги до роботи, що є предметом цього договору, відображені у календарному плані (додаток 1) та технічному завданні (додаток №2), які є невід'ємними частинами цього Договору.

Проте, в умовах Договору не розписано розцінки за проведений обсяг робіт, що складає 84 000 гривень, в тому числі ПДВ - 14 000 гривень, відсутній звіт про проведену Виконавцем роботу.

До перевірки також не було надано календарний план (додаток № 1) та технічне завдання (додаток № 2), де розписано хід виконання науково-технічної роботи: акти здавання-приймання виконаних робіт; податкові накладні; платіжні доручення тощо.

До Броварської ОДПІ надійшла податкова інформація, згідно матеріалів якої ТОВ «ТД «Імекс Трейд Плюс» не знаходиться за юридичною адресою, стан платника « 8» (електронний документ «Відомості з Держкомстату» про внесення до ЄДР 10.05.2011 запису № 11891430006000444 - внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Імекс Трейд Плюс»), посадовими особами даного підприємства до перевірки не представлено фінансово-господарські документи за період діяльності з 01.04.2011 по 12.05.2011.

Враховуючи те, що у ТОВ «ТД «Імекс Трейд Плюс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, відповідно до частини першої, п'ятої статті 203, частини першої, другої статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, зазначені угоди з контрагентами за квітень і травень 2011 року та за березень 2011 року з контрагентами, взаєморозрахунки по яких уточнено в звітному періоді, визнано нікчемними, внаслідок чого підприємством за період, що перевірявся, завищено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 881 337 гривень, в тому числі за квітень 2011 року на 817 743 гривень, за травень 2011 року на 63 594 гривень.

Для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах ТОВ «ПІК «Сімех» (код ЄДРПОУ 36107395) з ТОВ «Укрліспром 2010» (код ЄДРПОУ 36844288) за період взаємовідносин використано такі завірені копії первинних документів: договір № 05/11-НТР на виконання робіт від 04.05.2011, предметом якого є збір та аналіз зразків вуглецевої сировини з українських родовищ для виробництва цементів та дослідження їх фізико-хімічних властивостей стосовно використання у виробництві цементів.

Наукові, технічні, економічні та інші вимоги до роботи, що є предметом цього Договору, відображені у календарному плані (додаток № 1) та технічному завданні (додаток № 2), які є невід'ємними частинами цього договору: акти виконаних робіт; податкові накладні.

Надані позивачем акти виконаних робіт не містять аналізу проведених витрат, в рядку «Найменування робіт» зазначено найменування робіт із Договору. До аналізу виконаних робіт відсутні звіти Виконавця про проведену роботу.

Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області отримано копію Постанови про порушення кримінальної справи, об'єднання кримінальних справ та прийняття до свого провадження від 02.03.2012 старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у місті Києві підполковника податкової міліції Чапічадзе І.Ю.

Зі змісту вищевказаної постанови вбачається, що приводом та підставами до порушення даної кримінальної справи (№ 50-6270) стали наступні матеріали: інформація Державної прикордонної служби Україна, висновки судово-почеркознавчої експертизи, статутні, реєстраційні та звітні документи вищезазначених підприємств та інші матеріали кримінальної справи.

Беручи до уваги, що в діях невстановлених осіб, які створили ПП «Сервітекс» код 35431490, ТОВ «РА Євростандарт» код 37047201, ТОВ «Укрдрім» код 36302590, ТОВ «Укрліспром 2010» код 36844288, ТОВ «Український Інвестиційний Холдинг» 33547165, ТОВ «Піка Актив» код 37266322, ТОВ «Онтайм» код 33305231, ТОВ «Акцент - Електро» код 34359142, ПП «ДНІПРОРЕМБУД - СЕРВІС» код 34827449, ПП «Альфа-Л» код 30304256, ТОВ «Супреммум» код 37101957, ПП «Біржа музичних інструментів» код 36337046, ТОВ «Сакбі» код 34807050, ПП «Світ бабулєс» код 36856136, ТОВ «Флорена Плюс» код 35851839, ПП «Вітас Плюс» код 32554779, ТОВ «Агенція Досконалих Рішень» код 37100851, ТОВ «КТП «Теко» код 35851839, ТОВ «Актив Медіа» код 35479862, ТОВ «Агенство незалежної експертизи «МТ.К.» код 31663276, ТОВ «Холодильник» код 36678564, ПП «Пролайм-Україна» код 34046980, ТОВ «СТО Логістико Київ» код 34646934, ТОВ «Тетрабудсервіс» код 37508271, ТОВ «Кафі» код 37317078, що мають ознаки фіктивності, є достатні дані, які вказують на ознаки злочинів, передбачених частиною другою статті 205 частиною другою статті 358 Кримінального кодексу України і, що на підставі вимог КПК України, проведення досудового слідства по справах про ці злочини є обов'язкове, враховуючи, що відповідно до пункту 5 статті 94 КПК України, а також враховуючи, що кримінально-правова оцінка злочинним діям невстановлених осіб, причетних до створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, повинна бути дана в рамках розслідування однієї кримінальної справи, з метою забезпечення всебічного, повного і об'єктивного розслідування кримінальної справи, керуючись статтями 26, 94, 97, 98, 111, частиною п'ятою статті 112, частиною другою статті 113 та статті 330 КПК України, було порушити кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва.

Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення № 88 передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Підпунктом 2.16 пункту 2 Положення № 88 передбачено, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам.

Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, ТОВ «ПІК «Сімех» порушено вимоги статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункти 2.4, 2.15, 2.16 пункту 2 Положення № 88, підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, що свідчить про нереальність проведених підприємством операцій, відсутність об'єкту оподаткування при оприбуткуванні робіт та послуг, та свідчить про завищення проведених витрат за вказаний період підприємством та навмисного завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

В порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, ТОВ «ПІК «Сімех» завищено податковий кредит, сформований за рахунок ТОВ «Торговий дім «Імекс Трейд Плюс», ТОВ «Укрліспром 2010» в розмірі 26 737 гривень за період березень, травень, червень 2011 року, що призвело до заниження нарахованого до сплати податку на додану вартість за період березень 2011 року на суму 5 167 гривень, травень 2011 року на суму 5 687 гривень, за період червень 2011 року на суму 15 883 гривень.

Таким чином, всього занижено нарахованого до сплати податку на додану вартість на суму 26 737 гривень.

В порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ТОВ «ПІК «Сімех» неправомірно віднесено до складу валових витрат обсяги витрат на отримання послуг у ТОВ «Торговий дім «Імекс Трейд Плюс» на загальну суму 25 833 гривень, у тому числі за І кварталі 2011 року на суму 25 833 гривень, чим занижено суму нарахованого податку на прибуток на суму 6 458 гривень, у тому числі за І кварталі 2011 року на суму 6 458 гривень.

З урахуванням викладених фактів, в порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат, витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Торговий дім «Імекс Трейд Плюс», ТОВ «Укрліспром 2010» за 2 квартал 2011 року в сумі 107 854 гривень.

Суд погоджується, що суб'єкт господарювання може займатися будь-яким видом діяльності, якщо такий вид діяльності передбачений у статуті підприємства, водночас, оцінюючи всі наявні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність реальності наданих послуг, а, отже, свідчить про нереальність господарських операцій.

Позивач пояснював, що договори з ТОВ «ТД «Імекс Трейд Плюс» (код ЄДРПОУ 36710016) від 03.03.2011 № 03/2нтр про виконання науково-технічної роботи та з ТОВ «Укрліспром 2010» (код ЄДРПОУ 36844288) від 04.05.2011 № 05/11-НТР на виконання робіт були укладені з метою перемоги у тендері, який проводив ПАТ «Подільський цемент», з яким в подальшому були укладені договори (контракти) від 14.11.2012 № 51/12-4 та від 17.05.2013 № 51/13-24 на поставку вугілля. Вказаний товар постачав ТОВ «ДП «Гірничо Збагачувальна фабрика «Богучарська» ТОВ «Антрацит сервіс».

Враховуючи час укладених договорів з ТОВ «ТД «Імекс Трейд Плюс» та ТОВ «Укрліспром 2010» - березень -травень 2011 року, та договорів з ПАТ «Подільський цемент» - листопад 2012, травень 2013 року та відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про такі твердження позивача та ті обставини, що були встановлені під час проведення перевірки і не спростовані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність реальності вказаних операцій.

Також суд не бере до уваги посилання відповідача, що в Акті перевірки зазначений період з 01.01.2011 по 31.07.2013, а по тексту Акта перевірки перевіряючі вказують про порушення за весь період взаємовідносин.

Суд звертає увагу, що донарахування податкових зобов'язань по взаємовідносинах з «ТД «Імекс Трейд Плюс» та ТОВ «Укрліспром 2010» входять в межі заявленого до перевірки періоду.

Всі викладені обставини в своїй сукупності дають підстави стверджувати про відсутність реальності отриманих послуг, а свідчать лише про наміри отримати податкову вигоду.

Оскільки в судовому засіданні встановлено відсутність зв'язку між вчинюваними господарськими операціями по наданню контрагентами послуг, передбачених договорами та господарською діяльністю позивача, суд приходить до висновку про неправомірність формування позивачем сум податкового кредиту та валових витрат. Доводи позивача про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень спростовуються наведеними фактичними даними.

Отже, враховуючи викладене, позивачем перераховувалися, а його контрагентами приймалися кошти без мети реального настання правових наслідків, а тому підстав для віднесення до податкового кредиту суми ПДВ та формування валових витрат у позивача не було.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання послуг або в разі якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У зв'язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, не можуть бути підставами для скасування податкових повідомлень-рішень, а тому задоволенню не підлягають.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем були надані всі докази, які дають підстави вважати про правомірність висновку перевіряючого під час проведення перевірки.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Доказів понесення таких витрат суду не надано.

Враховуючи, що при подачі адміністративного позову позивач сплатив всю суму судового збору, а не 10% з суми майнових вимог, підстави для стягнення суми судового збору у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови .

Суддя Шевченко А.В.