Ухвала

від 05.08.2014 по справі 2а-17184/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17184/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

05 серпня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого: судді Федотова І.В.,

суддів: Оксененка О.М. та Безименної Н.В.,

за участю секретарі Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Ян Дженерал Продактс Україна» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Ян Дженерал Продактс Україна» (далі - позивач, ТОВ ІІ «Ян Дженерал Продактс Україна») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2012 року №00047722-7 та №00047822-7.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2013 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ ІІ «Ян Дженерал Продактс Україна» є юридичною особою та перебуває на податковому обліку ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ІІ «Ян Дженерал Продактс Україна» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету ПДВ та податку на прибуток за взаємовідносинами з ТОВ «НВО Мета» і ТОВ «Телерадіокомпанія «Реклама-Дизайн» за період з 01.01.2009 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 23.08.2012 року № 5549/22-7/23509798.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення ТОВ ІІ «Ян Дженерал Продактс Україна» вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток за 2011 рік на загальну суму 204 072,00 грн. та заниження ПДВ на загальну суму 146 920,00 грн.

На підставі та на виконання акту перевірки від 23.08.2012 року №5549/22-7/23509798 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення 12.09.2012 року №00047722-7, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 204 073,00 грн., у тому числі: 204 072,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - за штрафними ( фінансовими ) санкціями; №00047822-7, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 153 096,00 грн., з яких 146 920,00 грн. - за основним платежем та 6176,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Спірні правовідносини регулюються Законами України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин до 01 січня 2011 року, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88).

Так, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п.198.2. ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п.201.1. ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

У відповідності до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічні правові норми закріплені у ст.7 Закону №168/97-ВР та ст.5 Закону №334/94-ВР, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин до 01 січня 2011 року.

Згідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що підставою для виникнення права платника податків на формування податкового кредиту є наявність одночасно двох умов: 1) первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних; 2) наявність в осіб, які здійснюють нарахування податку та складання податкових накладних, статусу платника податку.

При цьому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції та установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що реальність фінансово-господарських операцій за договорами про виконання робіт від 04.01.2011 року №041-11, укладеним між ТОВ ІІ «Ян Дженерал Продактс Україна» і ТОВ «НВО Мета», та від 01.05.2011 року №042-11, укладеним між позивачем і ТОВ «Телерадіокомпанія «Реклама-Дизайн», підтверджується відповідною первинною документацією, складеною у відповідності з вимогами ст.9 Закону №996-XIV та п.2.4 Положення №88, а саме: актами виконаних робіт (актами здачі-прийняття робіт), звітами про виконання організації трансляції рекламних матеріалів, ефірними довідками, монтажними листами до програм, графіками виходу програм, податковими накладними.

На момент виникнення спірних правовідносин зазначені контрагенти позивача були належним чином зареєстровані як платники ПДВ.

Таким чином, оскільки витрати позивача за договорами, укладеними з ТОВ «НВО Мета», ТОВ «Телерадіокомпанія «Реклама-Дизайн» відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем та зазначеними контрагентами, які на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, а доказами, наявними в матеріалах справи повністю підтверджується реальність господарських операцій за спірними договорами та рух коштів між їх сторонами, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем права позивача на формування податкового кредиту на підставі зобов'язань із ТОВ «НВО Мета», ТОВ «Телерадіокомпанія «Реклама-Дизайн» є безпідставним.

Посилання апелянта на результати зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «Телерадіокомпанія «Реклама-Дизайн» та на матеріали перевірки ТОВ «НВО Мета» є необґрунтованими і такими, що суперечать нормам права, з огляду на наступне.

Зі змісту ст. 61 Конституції України вбачається, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншого суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, у галузі податкових правовідносин.

Отже, у чинному законодавстві України виникнення у платника ПДВ права на формування податкового кредиту не ставиться в залежність від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом, а тому при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, а відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, яке відповідно до ст. 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Доводи відповідача щодо недійсності договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, що суперечить положенням цивільного законодавства, а саме: ч.1 ст.203, ст.204, ч.2 ст.215, ч.1 ст.216, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, а також ст.207 Господарського кодексу України, з яких вбачається, що законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати правочини такими, що порушують публічний порядок, і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. За наявності ознак недійсності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Тож, такі доводи до уваги колегії суддів прийнятими бути не можуть.

Таким чином, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, діючи в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, не довів правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно наявності достатніх та необхідних правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2012 року №00047722-7 та №00047822-7 і приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 07.08.2014 року.

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Оксененко О.М.

Безименна Н.В.