Рішення

від 30.11.2006 по справі 16635-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

16635-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 320

РІШЕННЯ

Іменем України

30.11.2006Справа №2-13/16635-2006

За позовом ЗАТ “Сільськогосподарське підприємство “Фрегат”, 97200, смт. Совєтський пер. Северний, 32

До відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Присиваш'є”, Кіровський район с. Токареве вул. Шкільна, 3

Про стягнення 198900,00 грн.

Суддя ГС  АР  Крим А.І.Жукова

Представники:

Від позивача – Крилов В.В. – представник, дов. 46 від. 30.10.2006 року

Від відповідача – Пєтухова Ж.А. – представник, дов. від 29.09.2006 року.

          Суть спору: ЗАТ  “Сільськогосподарське підприємство “Фрегат”, 97200, смт. Совєтський пер. Северний, 32 звернувся до ГС АР Крим з позовом про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Присиваш'є” 198900,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що  відповідач порушив умови договору оренди нерухомого майна та не забезпечив безперебійне постачання електроенергії.

П. .4. вказаного договору оренди передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 13% від розміру орендної плати за кожен  випадок прострочення. Таким чином, позивач вважає, що сума штрафу, що підлягає стягненню з відповідача складає 198900,00 грн.

Відповідач проти позовний вимог позивача заперечує за мотивами, що позивачем була не вірно вирахувана сума штрафу, а саме: позивач вирахував штраф за кожен день прострочення зобов'язання, тобто за правилами вирахування пені, у той час, як потрібно було розраховувати лише за один випадок порушення зобов'язання, тобто по статті 549 ЦК           України.

Слухання по справі відкладалося у розгляді справи оголошувалася перерва у порядку статті 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази,  заслухавши пояснення представників сторін, суд -

В с т а н о в и л:

16.06.2005 року між ЗАТ  “Сільськогосподарське підприємство “Фрегат” та Сільськогосподарським виробничим кооперативом “Присиваш'є” був укладений догові оренди нерухомого майна – частина зернотоку, що розташований у с. Токарево Кіровського району АР Крим.

Відповідно до п. 6.1 вказаного договору оренди, договір вступає у дію з моменту підписання його сторонами з додатком акту прийому-передачі майна, який є його невід'ємною частиною і діє до 01.05.2006 року.

Факт передачі майна засвідчується актом прийому-передачі від 01.06.2005 року, який підписаний обома сторонами та засвідчений печатками без зауважень.

Пунктами 2.1.1 та 2.1.2 вказаного договору передбачено, що у продовж двох днів після вступу до сили договору, орендодавець передає орендатору по акту прийому-передачі майно у технічно справному стані, що забезпечує його нормальну експлуатацію (прибране, підключене до електроенергії, звільнене від іного майна0.

На протязі всієї дії договору оренди орендодавець зобов'язаний забезпечити безперебійне постачання електроенергії та надавати орендарю можливість користуватися електроенергією, що необхідна для організації своєї господарської діяльності.

Проте відповідач свої зобов'язання за договором не виконав.

Відповідно до листа Кіровського РЕС від 27.09.2006 року, електроенергія на вказаний об'єкт подавалася з 22.06.2005 року по 28.08.2006 року. Електроенергія не подавалася на даний об'єкт у зв'язку з невиконанням зобов'язань по погашенню заборгованості.

Також Відповідачем порушено вимогу п. 1, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти   господарювання    та    інші    учасники    господарських    відносин    повинні   виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 614 ЦК України, особа, що порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його  вини (наміру або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа не є невинним, якщо вона доведе  що вжило всім залежним від нього заходам по виконання зобов'язання. Відсутність своєї  вини доводить особа, що порушила свої зобов'язання.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача стосовно того, що електроенергія подавалася дизельним генератором, оскільки відповідач не представив доказів того, що вказаний генератор знаходиться на об'єкті оренди та належних доказів того, що потужності генератора вистачало би для задоволення потреб у електроенергії  ЗАТ “Сільськогосподарське підприємство “Фрегат”.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач таких доказів суду не надав.

Статтями 161, 162 ГК УРСР и ст. ст. 525, 526 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова або зміна умов договору не допускається.

Пунктом 4.4 договору встановлено, у разі допущення орендодавцем порушення п. 2.1.2 договору, він сплачує штраф у розмірі 13 відсотків від розміру орендної плати, вказаної у п. 3.1 договору за кожен випадок прострочення.

Згідно п. 3.1 договору, розмір орендної плати становить 17000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до даної правової норми штраф може встановлюватися за будь-яке порушення зобов'язань, він є кратним, одноразовим платежем, у відмінності від пені яка є тривалою неустойкою, яка стягується за кожний наступний період прострочення виконаного у строк зобов'язання.

Цьому суд вважає, що штраф передбачений п. 4.4 Договору може бути одноразовим платежем за порушення зобов'язання та не може бути стягнений за кожний день, оскільки штраф носить іншу юридичну природу неустойки чім пеня.

Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню у сумі 2210,00 грн. (17000,00*13%).

Витрати по оплаті держмита й за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу ставляться на сторони, пропорційно задоволених вимог, у відповідності зі ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене відповідно до статті 84 ГПК України та підписане 11.12.2006 року.

        З обліком викладеного,  керуючись ст. ст. 33, 49, 77, 82-84, ГПК України,   

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути  з Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Присиваш'є”  (Кіровський район с. Токареве вул. Шкільна, 3; ЗКПО 31091543) на користь ЗАТ  “Сільськогосподарське підприємство “Фрегат” (97200, смт. Совєтський пер. Северний, 32; ЗКПО 24032050) штраф у сумі 2210,00 грн., 22,10 грн. державного мита та  1,3 грн. витрат  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після вступу рішення в законну чинність.

  У інший частині у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Жукова А.І.