Рішення

від 28.07.2014 по справі 910/11135/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11135/14 28.07.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТТК" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Промтех Інвест" простягнення 4989 грн 76 коп. Представники: від позивача: Штокало Ю.М. - директор на підставі наказу № 19-к від 24.01.2012; від відповідача: не з'явились. ВСТАНОВИВ:

05.06.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТК" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтех Інвест" про стягнення 4871 грн. 91 коп. заборгованості за договором поставки в межах довгострокових господарських зв'язків № 80 від 04.03.2013, в тому числі: 4429 грн 46 коп. основного боргу та 442 грн 45 коп. пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки в межах довгострокових господарських зв'язків № 80 від 04.03.2013 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 4428 грн 46 коп., крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано пеню у розмірі 442 грн 45 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 порушено провадження у справі № 910/11135/14 та справу призначено до розгляду на 27.06.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 розгляд справи відкладено на 14.07.2014, у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання та невиконанням останнім вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 розгляд справи відкладено на 28.07.2014, у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання та необхідністю подання сторонами додаткових доказів у справі.

17.07.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли уточнення до позовної заяви, відповідно до яких позивач просить суд стягнути з відповідача 4429 грн 47 коп. заборгованості та 560 грн 29 коп. пені.

Представник відповідача у судове засідання 28.07.2014 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103027335458.

У судове засідання 28.07.2014 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, а також надав уточнення до позовної заяви, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача 4429 грн 47 коп. заборгованості та 560 грн 29 коп. пені.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 28.07.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

04.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТТК" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтех Інвест" (покупець) укладено договір поставки в межах довгострокових господарських зв'язків № 80, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором,

поставляти покупцю (передавати у власність/повне господарське володіння) запасні частини та витратні матеріали (товар), а покупець зобов'язується на умовах та в порядку визначених цим договором приймати та оплачувати товар.

Відповідно до пункту 9.1 договору даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2013, а в частині взятих на себе обов'язків, до їх повного виконання. Якщо сторони, за один календарний місяць до терміну закінчення дії цього договору не виявили намірів про припинення дії договору, договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік.

Згідно з пунктом 2.1. договору товар постачається на умовах відтермінування платежу 20 днів від дати поставки товару, номенклатура, найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, ціна за одиницю, термін та умови поставки, визначаються у специфікаціях або в видатково-прибуткових накладних - додатки до цього договору, які є невід'ємною частиною договору з моменту (дати) підписання їх сторонами.

У відповідності до положень пункту 3.2. договору покупець зобов'язується здійснювати оплату за товар по цінах постачальника, які діють на момент (дату) вказану у видатково-прибутковій накладній або підписаній між сторонами специфікації протягом 20 днів з моменту отримання товару.

Оплата за товар, здійснюється в українських гривнях, у безготівковій формі, шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника, який визначається в цьому договорі та остаточно вказується у рахунку-фактурі за конкретну партію товару, з урахуванням положень п. 3.2 цього договору та відповідної специфікації (пункт 3.3. договору).

Положеннями пункту 4.1. договору передбачено передача-приймання товару проходить в місці здійснення поставки кожної окремої партії товару, з обов'язковим оформленням видатково-прибуткової накладної та/або акту приймання-передачі, та інших документів передбачених чинним законодавством, в залежності від виду та умов поставки товару.

Відповідно до пункту 4.2. договору датою поставки товару вважається дата, яка вказана у видатково-прибутковій накладній постачальника та яка підписується уповноваженим представником покупця. Перехід права власності на товар (ризик випадкового знищення або пошкодження/псування товару) від постачальника до покупця, відбувається в момент приймання-передачі товару.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки в межах довгострокових господарських зв'язків № 80 від 04.03.2013 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 10429 грн 47 коп. (з ПДВ), що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін видатковими накладними № 563 від 18.03.2013 на суму 4407 грн 19 коп., № 564 від 18.03.2013 на суму 2099 грн 52 коп., № 584 від 20.03.2013 на суму 720 грн. 00 коп., № 1037 від 14.05.2013 на суму 869 грн 39 коп., № 1061 від 15.05.2013 на суму 758 грн 59 коп., № 1900 від 24.07.2013 на суму 1574 грн 78 коп. та виставленими позивачем рахунками на оплату № 300000531 від 01.03.2013, № 300000738 від 20.03.2013, № 300001272 від 13.05.2013, № 300002248 від 24.07.2013 належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару, а саме відповідачем здійснено лише часткову оплату товару у розмірі 6000 грн 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 4429 грн 47 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого газу на суму 4429 грн 47 коп. Крім того, сторонами було підписано акт звіряння взаємних розрахунків за 2013 рік за договором № 80 від 04.03.2013, відповідно до якого сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 4429 грн 47 коп., станом на 31.12.2013.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати товару, поставленого позивачем за договором поставки в межах довгострокових господарських зв'язків № 80 від 04.03.2013 на загальну суму 4429 грн 47 коп., вимоги позивача про стягнення 4429 грн 47 коп. з відповідача підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором поставки в межах довгострокових господарських зв'язків № 80 від 04.03.2013, позивачем нараховано відповідачу пеню.

У судовому засіданні 28.07.2014 позивачем надано уточнення до позовної заяви, відповідно до яких позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 4429 грн 47 коп. та пеню у розмірі 560 грн 29 коп.

Згідно з пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи- зміну предмета або підстав позову.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Подані позивачем уточнення позовних вимог розцінюється судом як заява про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені та розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 560 грн 29 коп.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно пунктом 6.3 договору у випадку прострочення терміну оплати за товар, покупець на вимогу постачальника сплачує останньому пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, від загальної вартості недоплаченого товару, до моменту повного погашення заборгованості .

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 6.3 договору.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем були правомірно нараховано пеню. Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок пені у розмірі 560 грн 29 коп., нараховану за загальний період прострочення з 22.05.2013 по 21.05.2014 з урахуванням періодів нарахування пені за всіма платежами, відповідно до розрахунку, доданому до уточнення до позовної заяви, суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства про порядок і строки нарахування, зокрема, умовам договору (пункт 6.3.) щодо права позивача на нарахування пені за весь період прострочення, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 560 грн 29 коп., підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтех Інвест" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 37, офіс 515/1, ідентифікаційний код 36958601) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТК" (03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 68, ідентифікаційний код 25610685) заборгованість у розмірі 4429 (чотири тисячі чотириста двадцять дев'ять) грн 47 коп., пеню у розмірі 560 (п'ятсот шістдесят) грн 29 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 04.08.2014

Суддя І.М. Отрош