Рішення

від 05.08.2014 по справі 910/11852/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11852/14 05.08.14

За позовом Приватного підприємства «Удіс-Продсервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб столиці»

про стягнення 918 578,72 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Удовенко О.П. - директор; Іванова Х.О. - довіреність б/н від 15.05.2014 року;

від відповідача: Грищенко М.В. - довіреність б/н від 17.02.2014 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Удіс-Продсервіс» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб столиці» про стягнення 918 578,72 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати вартості отриманого товару згідно умов Договору поставки №71 від 02.01.2013 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 864 191,54 грн. - основного боргу (заборгованості по оплаті вартості отриманого товару), 138,93 грн. - пені, 45 809,94 грн. - інфляційних втрат, 8 438,31 грн. - 3% річних, 18 371,57 грн. - судового збору.

Ухвалою суду від 17.06.2014 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 08.07.2014 року.

07.07.2014 року через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли документи по справі.

07.07.2014 року через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 08.07.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Якименка М.М. у відпустці, справу передано для розгляду судді Митрохіній А.В.

Ухвалою господарського суду м. Києва (суддя Митрохіна А.В.) від 08.07.2014 року справу прийнято до провадження, а розгляд справи призначено на 05.08.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 04.08.2014 року у зв'язку з поверненням судді Якименка М.М. з відпустки, справу передано судді Якименку М.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва (суддя Якименко М.М.) від 04.08.2014 року справу прийнято до провадження

В судовому засіданні 05.08.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 05.08.2014 року представник відповідача визнав позовні вимоги.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 05.08.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2013 року між Приватним підприємством «Удіс-Продсервіс» (далі по тексту - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хліб столиці» (далі по тексту - покупець, відповідач) укладено Договір поставки №71 (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) постачальник зобов'язується поставній та передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - харчову сировину згідно зі специфікаціями, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору в Специфікаціях зазначаються: назва, асортимент, ціна за одиницю товару, інші умови та вимоги до якості товару, поставка якого гарантується Постачальником з межах строку, на який складена специфікація.

Згідно з п. 2.1. Договору покупець направляє Постачальнику графік на наступну декаду за 1,5-2 робочих дні до початку декади з посиланням на номер і дату цього договору. В графіку зазначається найменування та кількість товару, дата та адреса поставки.

Відповідно до п. 2.2. Договору після отримання графіку Покупця Постачальник зобов'язаний затвердити його і факсимільним зв'язком направити Покупцю, а також поставити товар відповідно до умов договору із необхідними супровідними документами (видаткова, товарно-транспортна та податкова накладні, рахунок-фактура).

Згідно з п. 2.3. Договору товар передається Постачальником і приймається Покупцем відповідно до видаткових накладних.

Відповідно до п. 2.4. Договору перехід права власності на товар здійснюється в момент одержання Покупцем товару.

В ціну товару включається вартість доставки товару до пункту, зазначеному в графіку, а також вартість тари та маркування (п. 4.2. Договору).

Згідно з п. 4.3. Договору оплата товару здійснюється безготівково в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 4.4. Договору оплата здійснюється Покупцем протягом 30 ( тридцяти ) календарних днів з часу поставки товару на підставі рахунку-фактури, виставленого Постачальником.

Згідно з п. 8.1. Договору цей договір набуває чинності 02.01.2013 року та діє до 31.12.2014 року.

31.12.2013 року сторони підписали Додаткову угоду До Договору №71 від 02.01.2013 року якою продовжили строк дії Договору до 31.12.2014 року.

Факт поставки товару позивачем відповідачу за період з грудня 2013 року по лютий 2014 року на суму 1 437 551,54 грн. підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними, рахунками фактурами, та податковими накладними (копії зазначених документів міститься в матеріалах справи).

Відповідачем частково оплачено вартість отриманого товару в розмір 573 360,00 грн.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти оплати вартості отриманого товару, відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 864 191,54 грн., на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставив відповідачу товар за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не в повному обсязі сплатив на користь позивача вартість отриманого товару, та має перед позивачем заборгованість в розмірі 864 191,54 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач визнав позовні вимоги, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за поставлений товар в розмірі 864 191,54 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись п. 6.4. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 138,93 грн.

Згідно з п. 6.4. Договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 138,93 грн., нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 8 438,93 грн. - 3% річних та 45 809,34 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 8 438,93 грн. - 3% річних та 45 809,34 грн. - інфляційних втрат, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб столиці» (03962, м. Київ, ПРОСП. ПЕРЕМОГИ, будинок 67, код ЄДРПОУ 32313105) на користь Приватного підприємства «Удіс-Продсервіс» (02140, м. Київ, ВУЛИЦЯ ГМИРІ, будинок 9-В, квартира 8, код ЄДРПОУ 32958786) 864 191 (вісімсот шістдесят чотири тисячі сто дев'яносто одну) грн. 54 коп. - основного боргу, 138 (сто тридцять вісім) грн. 93 коп. - пені, 45 809 (сорок п'ять тисяч вісімсот дев'ять) грн. 94 коп. - інфляційних втрат, 8 438 (вісім тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 31 коп. - 3% річних, 18 371 (вісімнадцять тисяч триста сімдесят одну) грн. 57 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 07.08.2014 року.