Рішення

від 06.08.2014 по справі 910/12193/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12193/14 06.08.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетра-В»

про стягнення 3 334,18 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Развова О.В. - довіреність б/н від 20.06.2014 року;

від відповідача: не з'явилися;

Обставини справи :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЛ» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетра-В» про стягнення 3 334,18 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за отримані послуги згідно умов Договору №29/06-11 про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу від 29.06.2011 року.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 3 136,23 грн. - основного боргу, 160,84 грн. - пені, 37,11 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 20.06.2014 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 08.07.2014 року.

08.07.2014 року через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла довідка по справі.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 08.07.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Якименка М.М. у відпустці, справу передано для розгляду судді Митрохіній А.В.

Ухвалою господарського суду м. Києва (суддя Митрохіна А.В.) від 08.07.2014 року справу прийнято до провадження, а розгляд справи призначено на 06.08.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 04.08.2014 року у зв'язку з поверненням судді Якименка М.М. з відпустки, справу передано судді Якименку М.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва (суддя Якименко М.М.) від 04.08.2014 року справу прийнято до провадження.

06.08.2014 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 20.06.2014 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 06.08.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.08.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.06.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЛ» (далі по тексту - виконавець, позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетра-В» (далі по тексту - замовник, відповідач) укладено Договір №29/06-11 про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець бере на себе зобов'язання надати Замовнику послуги (виконати роботи) з технічного обслуговування та/або ремонту автомобільного транспортного засобу чи його складових частин, у тому числі з використанням матеріалів (записних частин) як Замовника, так і спеціального замовлених Виконавцем (далі за текстом - послуги), а замовник зобов'язується прийняти й оплатити ці послуги, а також вартість використаних матеріалів (запасних частин) Виконавця в розміри, строки та в порядку, що передбачені умовами цього договору.

Згідно з п. 2.4. Договору оплата послуг і матеріалів (запасних частин) здійснюється Замовником шляхом внесення грошових коштів, протягом 5 банківських днів після підписання Замовником Акта виконаних робіт, на розрахунковий рахунок або до каси Виконавця.

Відповідно до п. 3.1.1. Договору замовник зобов'язаний своєчасно оплачувати послуги Виконавця в повному обсязі та у строки, передбачені п. 2.4. цього Договору.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти оплати вартості отриманих послуг, згідно умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 3 136,23 грн.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду підписаний між сторонами Акт приймання-передачі виконаних послуг DM-Y3316-023 від 15.11.2013 року на суму 3 136,23 грн. На підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві послуги за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача вартість отриманих послуг в розмірі 3 136,23 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 136,23 грн. - основного боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись п. 7.2. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 160,84 грн.

Згідно з п. 7.2. Договору за порушення строків розрахунків, передбачених п. 2.4. цього Договору, Замовник за кожен день прострочення сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 0,2% (дві десятих відсотка) від суми заборгованості. Оплата пені не звільняє Замовника від зобов'язань оплати простроченого платежу.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 160,84 грн., нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 37,11 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 37,11 грн. - 3% річних, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача .

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетра-В» (01024, м. Київ, ВУЛИЦЯ АКАДЕМІКА БОГОМОЛЬЦЯ, будинок 6, код ЄДРПОУ 14365294) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛ» (03134, м. Київ, ВУЛИЦЯ СИМИРЕНКА, будинок 36, код ЄДРПОУ 32312185) 3 136 (три тисячі сто тридцять шість) грн. 23 коп. - основного боргу, 160 (сто шістдесят) грн. 84 коп. - пені, 37 (тридцять сім) грн. 11 коп. - 3% річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 07.08.2014 року.