Постанова

від 05.08.2014 по справі 810/3949/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2014 року 810/3949/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представника позивача - Корнелюка М.П.,

представника відповідача - Литвиненка С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

2 липня 2014 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» (ТОВ «Автобансервіс», товариство, підприємство) із позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000432201 та №0000442201 від 21 березня 2014 року.

Зазначали, що твердження відповідача про безтоварність операцій між позивачем і його контрагентом не відповідає дійсності, а податковий орган не наділений повноваженнями визнавати угоди нікчемними. Звертали увагу на наявність у товариства усіх необхідних і належно оформлених первинних документів, що підтверджують реальність операцій, а також подальше використання придбаного товару у господарській діяльності. Вказали, що платник податку не може нести відповідальність за порушення норм законодавства його контрагентом. Наголошували, що висновки за наслідками перевірки позивача ґрунтуються на припущеннях і не підтверджуються доказами.

Посилаючись на невідповідність висновків Акта перевірки реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, просили визнати оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позову не визнав, просив відмовити у його задоволенні, стверджував, у тому числі і в письмових запереченнях, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття оскаржуваних рішень про збільшення сум грошових зобов'язань позивача із податку на додану вартість та податку на прибуток, а також стягнення штрафних санкцій. Зазначав про відсутність у підприємства товарно-транспортних накладних та недоведення факту придбання товару у ТОВ «Грейн Експо».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення, виходячи із такого.

Як вбачається з Акта №99/22-03/31982734 від 3 березня 2014 року (т.1 а.с.28-42), у період з 18 лютого 2014 року по 24 лютого 2014 року проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Автобансервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ТОВ «Грейн Експо» за січень, лютий, березень 2012 року.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, позивачем порушено вимоги: 1) п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2231616,00 грн. (за січень 2012 року - на 910600,00 грн., за лютий 2012 року - на 486083,00 грн., за березень 2012 року - на 834933,00 грн.); 2) п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим занижено податок на прибуток на суму 468640,00 грн.

Такий висновок зроблено у зв'язку із констатацією податковим органом відсутності факту придбання товарів по операціям позивача із своїм контрагентом ТОВ «Грейн Експо».

7 березня 2014 року позивачем подано до ДПІ заперечення на Акт перевірки (т.1 а.с.47-48) та 13 березня 2014 року доповнення до них (а.с.49-50).

Листом від 19 березня 2014 року №2574/10/22-03 ДПІ надано відповідь (т.1 а.с.51-52), у якій, з урахуванням результатів розгляду заперечень, пункт 2 висновків Акта перевірки викладено наступним чином: в порушення п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ТОВ «Автобансервіс» безпідставно віднесено до складу валових витрат суму у розмірі 5233417 грн. (за 1 квартал 2012 року), а також занижено податок на прибуток підприємств на суму 1099017,00 грн. (за 1 квартал 2012 року).

На підставі Акта перевірки, з урахуванням результату розгляду заперечень на нього, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0000432201, яким збільшено суму грошового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 1099017 грн. за основним платежем та 549508 грн. за штрафними санкціями; №0000442201, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 2231616 грн. за основним платежем і 1106808 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с.45, 46).

Вказані повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку. Однак Головним управлінням Міндоходів у Київській області у рішенні від 23 травня 2014 року №1250/10/10-36-10-01-04/353 (т.1 а.с.61-65) та Міністерством доходів і зборів України у рішенні від 17 червня 2014 року №10701/6/99-99-10-01-15 (т.2 а.с.37-40) такі податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги - без задоволення.

Так, зі змісту Акта вбачається, що приводом для перевірки та підставою для твердження про недійсність угоди стали опосередковані дані, зокрема акти ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів у Одеській області від 16 травня 2012 року №147/22-1/37680805 «Про результати проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Грейн Експо» щодо взаємовідносин із платниками податків - постачальниками та покупцями за період з 1 січня 2012 року по 31 січня 2013 року» (т.2 а.с.58-70); від 24 жовтня 2012 року №417/22-1/37680805 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Грейн Експо» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період лютий 2012 року» (т.2 а.с.52-57); від 19 липня 2012 року №288/22-1/37680805 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Грейн Експо» щодо взаємовідносин із платниками податків-постачальниками: ПП «Інтеренергобуд», ТОВ «Кміс-Торгмаш-МК», та подальшої реалізації за період з 1 березня 2012 року по 31 березня 2012 року» (т.2 а.с.45-51). У таких актах зазначено, що ТОВ «Грейн Експо» віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни придбання сільськогосподарської продукції по яких не доведено факт отримання товарно-матеріальних цінностей та використання у господарській діяльності. Також вказувалось на відсутність такого контрагента позивача за місцезнаходженням.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Автобансервіс» є юридичною особою, зареєстроване Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі, має свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість (т.1 а.с.22-26). Тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Основними видами його діяльності є: купівля та продаж власного нерухомого майна; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; роздрібна торгівля пальним; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, неспеціалізована оптова торгівля (т.1 а.с.27).

У ході судового розгляду встановлено, що 20 грудня 2011 року між позивачем та ТОВ «Грейн Експо» укладено договір купівлі-продажу №2012ГА (т.1 а.с.66-67), за умовами якого продавець (ТОВ «Грейн Експо») зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «Автобансервіс»), а покупець - прийняти й оплатити товар на умовах, що передбачені цим договором. Кількість, асортимент, ціна, терміни передачі й оплати, місце постачання товару визначаються додатками до цього договору, які є невід'ємними його частинами. Тут же узгоджуються умови постачання.

Згідно додатку 1 до договору купівлі-продажу №2012ГА від 20 грудня 2011 року (т.1 а.с.68) продавець продає, а покупець купує наступний товар: соя українського походження врожаю 2011 року, насипом. Кількість товару: 1750,000 МТ (+/- 10%). Ціна за 1 тонну товару складає 3480,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 20%. Загальна вартість товару - 6090000,00 грн. Якість товару повинна відповідати ДСТУ 4964:2008. Продавець зобов'язаний здійснити поставку товару не пізніше 15 лютого 2012 року на умовах EXW - Херсонський морський торгівельний порт \ порт Херсон на квоту ТОВ «Агроінвест СК». Покупець здійснює оплату за товар протягом 50 днів з моменту його поставки.

Суд враховує, що умова EXW (Франко завод) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці.

На підтвердження факту отримання від ТОВ «Грейн Експо» вказаного товару товариством подано належним чином засвідчені копії таких документів:

- акт прийому-передачі товару №1 від 13 січня 2012 року до додатку №1 від 20 грудня 2011 року до договору купівлі-продажу №2012ГА від 20 грудня 2011 року на суму 522000,00 грн. (т.1 а.с.69);

- видаткова накладна №1 від 13 січня 2012 року на суму 522000,00 грн. (т.1 а.с.70);

- рахунок на оплату №1 від 13 січня 2012 року (т.1 а.с.71);

- податкова накладна №1 від 13 січня 2012 року на суму 522000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 87000,00 грн. (т.1 а.с.72);

- акт прийому-передачі товару №2 від 24 січня 2012 року до додатку №1 від 20 грудня 2011 року до договору купівлі-продажу №2012ГА від 20 грудня 2011 року на суму 1322400,00 грн. (т.1 а.с.73);

- видаткова накладна №2 від 24 січня 2012 року на суму 1322400,00 грн. (т.1 а.с.74);

- рахунок на оплату №2 від 24 січня 2012 року (т.1 а.с.75);

- податкова накладна №2 від 24 січня 2012 року на загальну суму 1322400,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 220400,00 грн. (т.1 а.с.76);

- акт прийому-передачі товару №3 від 27 січня 2012 року до додатку №1 від 20 грудня 2011 року до договору купівлі-продажу №2012ГА від 20 грудня 2011 року на суму 1740000,00 грн. (т.1 а.с.77);

- видаткова накладна №3 від 27 січня 2012 року на суму 1740000,00 грн. (т.1 а.с.78);

- рахунок на оплату №3 від 27 січня 2012 року (т.1 а.с.79);

- податкова накладна №3 від 27 січня 2012 року на суму 1740000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 290000,00 грн. (т.1 а.с.80);

- акт прийому-передачі товару №4 від 31 січня 2012 року до додатку №1 від 20 грудня 2011 року до договору купівлі-продажу №2012ГА від 20 грудня 2011 року на загальну суму 1879200,00 грн. (т.1 а.с.81);

- видаткова накладна №4 від 31 січня 2012 року на суму 1879200,00 грн. (т.1 а.с.82);

- рахунок на оплату №4 від 31 січня 2012 року (т.1 а.с.83);

- податкова накладна №4 від 31 січня 2012 року на загальну суму 1879200,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 313200,00 грн. (т.1 а.с.84);

- акт прийому-передачі товару №5 від 6 лютого 2012 року до додатку №1 від 20 грудня 2011 року до договору купівлі-продажу №2012ГА від 20 грудня 2011 року на загальну суму 816500,00 грн. (т.1 а.с.85);

- видаткова накладна №5 від 6 лютого 2012 року на суму 816500,00 грн. (т.1 а.с.86);

- рахунок на оплату №5 від 6 лютого 2012 року (т.1 а.с.87);

- податкова накладна №1 від 6 лютого 2012 року на загальну суму 816500,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 136083,33 грн. (т.1 а.с.88);

- реєстр виданих та отриманих податкових накладних за січень та за лютий 2012 року (т.1 а.с.89-90, т.2 а.с.211-212).

Згідно додатку 2 до договору купівлі-продажу №2012ГА від 20 грудня 2011 року (т.1 а.с.151) продавець продає, а покупець купує сою українського походження врожаю 2011 року, насипом. Кількість товару: 1800,000 МТ (+/- 10%). Ціна за 1 тонну товару за умови реалізації до 29 лютого 2012 року складає 3750,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 20%, з 1 березня 2012 року - 4040,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 20%. Загальна вартість - 7109600,00 грн. Якість товару повинна відповідати ДСТУ 4964:2008. Продавець зобов'язаний здійснити поставку товару не пізніше 30 квітня 2012 року на умовах EXW - Херсонський морський торгівельний порт \ порт Херсон на квоту ТОВ «Агроінвест СК». Покупець здійснює оплату за товар протягом 50 днів з моменту його поставки.

На засвідчення отримання вказаного товару позивачем подано належним чином завірені копії таких документів:

- акт прийому-передачі товару №1 від 16 лютого 2012 року до додатку №2 від 15 лютого 2012 року до договору купівлі-продажу №2012ГА від 20 грудня 2011 року на загальну суму 562500,00 грн. (т.1 а.с.152);

- видаткова накладна №7 від 16 лютого 2012 року на суму 562500,00 грн. (т.1 а.с.153);

- рахунок на оплату №8 від 16 лютого 2012 року (т.1 а.с.154);

- податкова накладна №3 від 16 лютого 2012 року на загальну суму 562500,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 93750,00 грн. (т.2 а.с.209);

- акт прийому-передачі товару №2 від 27 лютого 2012 року до додатку №2 від 15 лютого 2012 року до договору купівлі-продажу №2012ГА від 20 грудня 2011 року на суму 1537500,00 грн. (т.1 а.с.155);

- видаткова накладна №8 від 27 лютого 2012 року на суму 1537500,00 грн. (т.1 а.с.156);

- рахунок на оплату №9 від 27 лютого 2012 року (т.1 а.с.157);

- податкова накладна №5 від 27 лютого 2012 року на загальну суму 1537500,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 256250,00 грн. (т.1 а.с.158);

- акт прийому-передачі товару №3 від 12 березня 2012 року до додатку №2 від 15 лютого 2012 року до договору купівлі-продажу №2012ГА від 20 грудня 2011 року на загальну суму 606000,00 грн. (т.1 а.с.159);

- видаткова накладна №11 від 12 березня 2012 року на суму 606000,00 грн. (т.1 а.с.160);

- рахунок на оплату №10 від 12 березня 2012 року (т.1 а.с.161);

- податкова накладна №3 від 12 березня 2012 року на загальну суму 606000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 101000,00 грн. (т.1 а.с.162);

- акт прийому-передачі товару №4 від 17 березня 2012 року до додатку №2 від 15 лютого 2012 року до договору купівлі-продажу №2012ГА від 20 грудня 2011 року на суму 1212000,00 грн. (т.1 а.с.163);

- видаткова накладна №13 від 17 березня 2012 року на суму 1212000,00 грн. (т.1 а.с.164);

- рахунок на оплату №12 від 17 березня 2012 року (т.1 а.с.165);

- податкова накладна №5 від 17 березня 2012 року на загальну суму 1212000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 202000,00 грн. (т.1 а.с.166);

- акт прийому-передачі товару №5 від 24 березня 2012 року до додатку №2 від 15 лютого 2012 року до договору купівлі-продажу №2012ГА від 20 грудня 2011 року на загальну суму 3191600,00 грн. (т.1 а.с.167);

- видаткова накладна №15 від 24 березня 2012 року на суму 3191600,00 грн. (т.1 а.с.168);

- рахунок на оплату №14 від 24 березня 2012 року (т.1 а.с.169);

- податкова накладна №7 від 24 березня 2012 року на загальну суму 3191600,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 531933,33 грн. (т.1 а.с.170).

На підтвердження проведення розрахунків із таким контрагентом та оплати вартості придбаної у ТОВ «Грейн Експо» сої товариством подано довідку АТ «Сбербанк Росії» №527/5/50-5 від 31 березня 2014 року (т.1 а.с.232-237).

ТОВ «Автобансервіс» перед підписанням згаданого договору, з метою запобігання укладенню правочину із недобросовісним суб'єктом господарювання, перевірило правосуб'єктність та добросовісність ТОВ «Грейн Експо», зокрема отримало копію довідки з ЄДРПОУ, копію свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість, копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «Грейн Експо» (т.2 а.с.2-6).

На засвідчення відображення відповідних операцій із ТОВ «Грейн Експо» у бухгалтерському обліку подано картки рахунку: 6311 за 2012 рік, 281 за січень-квітень 2012 року (т.2 а.с.7-14).

Також позивачем надано копії наказів про службові відрядження до м. Херсона генерального директора товариства «Автобансервіс» Чернявського Ігоря Євгеновича №1/1-К від 13 січня 2012 року; №1/2-К від 24 січня 2012 року; №1/3-К від 27 січня 2012 року; №1/4-К від 31 січня 2012 року; №1/5-К від 6 лютого 2012 року; №1/6-К від 16 лютого 2012 року; №1/7-К від 27 лютого 2012 року; №1/8-К від 12 березня 2012 року; №5/1-К від 17 березня 2012 року; №5/2-К від 24 березня 2012 року; №5/3-К від 23 травня 2012 року (т.2 а.с.15-25); дати відряджень співпадають із датами приймання товару від товариства «Грейн Експо».

На засвідчення відображення операцій позивача із ТОВ «Грейн Експо» у податковій звітності, товариством «Автобансервіс» подано примірники декларацій із податку на додану вартість із додатками 5 за січень, лютий, березень 2012 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2012 року, декларацій з податку на прибуток підприємства за І квартал та півріччя 2012 року із додатками ІД до рядка 03, ІВ до рядка 06.4, АМ до рядка 06.4.27 додатка ІВ та докази їх прийняття податковим органом (т.2 а.с.134-208).

Крім того, позивачем на підтвердження подальшої реалізації придбаної у ТОВ «Грейн Експо» продукції надано копію договору комісії №2212АА, укладеного 26 грудня 2011 року між ТОВ «Автобансервіс» (комітент) та ТОВ «Агроінвест СК» (комісіонер) із додатками (т.1 а.с.91-96, 171-172).

Так, за умовами названого договору комітент доручає, а комісіонер зобов'язується від свого імені і за рахунок комітента здійснювати зовнішньоекономічні операції з продажу на експорт і реалізацію нерезидентам України продукції, що належить комітентові із доставкою товару (при необхідності). Базис доставки товару на експорт - FOB - Херсонський морський торгівельний порт. Факт передачі позивачем на комісію сої в загальній кількості 1800,000 тонн, згідно специфікації №1 від 26 грудня 2011 року до договору комісії №2212АА від 26 грудня 2011 року (т.1 а.с.95, 96) за період з 13 січня 2012 року по 6 лютого 2012 року, підтверджується актами прийому-передачі та доповненнями до них (т.1 а.с.97-106). Передача комісіонеру сої в загальній кількості 1800,000 тонн, згідно специфікації №2 від 15 лютого 2012 року до договору комісії №2212АА від 26 грудня 2011 року (т.1 а.с.171, 172) за період з 16 лютого 2012 року по 24 березня 2012 року, підтверджується актами прийому-передачі та доповненнями до них від 23 травня 2012 року (т.1 а.с.173-182).

Позивачем подано до суду і засвідчені копії звітів комісіонера ТОВ «Агроінвест СК» перед комітентом ТОВ «Автобансервіс» №1 від 23 лютого 2012 року (т.1 а.с.107-108) та №2 від 24 травня 2012 року (т.1 а.с.183-185); копії звітів по валюті та про рух грошових коштів ТОВ «Агроінвест СК» до договору комісії №2212АА від 26 грудня 2011 року №1 від 23 лютого 2012 року (т.1 а.с.109-110) та №2 від 24 травня 2012 року (т.1 а.с.186-188).

Для відправки продукції на експорт, ТОВ «Агроінвест СК» отримало сертифікати якості, фітосанітарні сертифікати, сертифікати походження товару, радіологічні сертифікати, екологічні декларації тощо, організувало роботи з огляду та інспектування зерна, що підтверджується засвідченими копіями таких документів та актами здачі-прийняття робіт, рахунками-фактурами.

З метою виконання договору комісії ТОВ «Агроінвест СК» укладено контракт №1001-S від 10 січня 2012 року з компанією Gold Harvest LLP (т.1 а.с.136-139), за яким покупець придбав сою українського походження врожаю 2011 року на умовах поставки FOB - Херсонський морський торгівельний порт. Здійснення відвантаження товару в кількості 1800,000 тонн покупцю - Gold Harvest LLP - підтверджується оформленою товариством «Агроінвест СК» митною декларацією №508040000/2012/000247 від 20 лютого 2012 року (т.1 а.с.149-150).

Крім того, ТОВ «Агроінвест СК» укладено контракт №0103-S від 1 березня 2012 року з компанією Gold Harvest LLP (т.1 а.с.196-199), за яким покупець (Gold Harvest LLP) придбав сою українського походження врожаю 2011 року на тих самих умовах поставки у кількості 1800,000 тонн, що підтверджується оформленою товариством «Агроінвест СК» митною декларацією №508040000/2012/001244 від 26 квітня 2012 року (т.1 а.с.208-209).

Також судом досліджено засвідчені належним чином копії банківських довідок Акціонерного банку «Південний» від 17 лютого 2012 року (т.1 а.с.120) та від 24 травня 2012 року (т.1 а.с.195) про надходження валютної виручки на рахунок ТОВ «Агроінвест СК» за контрактом №1001-S від 10 січня 2012 року у сумі 684000,00 доларів США та за контрактом №0103-S від 1 березня 2012 року у сумі 792000,00 доларів США.

Позивачем подано і копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «Агроінвест СК», копію довідки з ЄДРПОУ, копію свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість, копію довідки про взяття на облік платником податків, отримані перед укладенням договору комісії (т.1 а.с.240-245).

У судовому засіданні представник Інспекції наголошував на відсутності у позивача товарно-транспортних накладних або ж інших документів на підтвердження транспортування придбаної у ТОВ «Грейн Експо» продукції.

У свою чергу, представник позивача вказував, що за умовами договору купівлі-продажу обов'язок щодо доставки товару, зокрема і транспортування, покладався на товариство «Грейн Експо», тому у ТОВ «Автобансервіс» і відсутні відповідні документи.

Судом також було направлено запит від 16 липня 2014 року за №4473 до Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» щодо надання інформації про укладання ним договорів зберігання сої за період з грудня 2011 року по травень 2012 року із Товариством з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Грейн Експо» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроінвест СК» (т.2 а.с.27).

Листом від 18 липня 2014 року за №17-02/51 (т.2 а.с.76) ДП «Херсонський морський торговельний порт» повідомило суд про те, що за період з грудня 2011 року по травень 2012 року не перебувало у договірних відносинах із ТОВ «Автобансервіс» та ТОВ «Грейн Експо». Однак, за вказаний період між ДП «Херсонський морський торговельний порт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроінвест СК» укладено генеральний договір №33/164Д від 9 листопада 2011 року на перевантаження зовнішньоторговельних і транзитних вантажів.

Також, ДП «Херсонський морський торговельний порт» до вказаного листа додано копії названого генерального договору №33/164Д від 9 листопада 2011 року із додатками до нього, додаткової угоди №1 від 19 січня 2012 року, додаткової угоди №2 від 18 квітня 2012 року, рахунків на оплату, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), відомостей-розрахунків, рахунків-фактур по взаємовідносинам такого підприємства із ТОВ «Агроінвест СК» (т.2 а.с.77-120).

При дослідженні вказаних документів встановлено, що загальний обсяг сої переданої на зберігання ДП «Херсонський морський торговельний порт» від ТОВ «Агроінвест СК» значно перевищує загальний обсяг сої придбаної позивачем у ТОВ «Грейн Експо» і переданої на комісію товариству «Агроінвест СК».

Представник відповідача у судовому засіданні звертав увагу на невідповідність (день у день) обсягів сої переданої позивачем на комісію товариству «Агроінвест СК» тим, які приймалися на зберігання підприємством «Херсонський морський торговельний порт» від комісіонера ТОВ «Агроінвест СК» саме у такі дні.

У той же час податковим органом не надано доказів на спростування зберігання товариством «Агроінвест СК» продукції переданої на комісію перед відвантаженням на території порту у іншому місці та надходження до ДП «Херсонський морський торговельний порт» товару не у день підписання актів приймання-передачі на комісію, а пізніше.

Податковий орган не довів і те, що відсутність договірних відносин між позивачем і Херсонським морським торговельним портом, а також між останнім та ТОВ «Грейн Експо» є доказом безтоварності операцій ТОВ «Грейн Експо» із ТОВ «Автобансервіс».

Суд звертає увагу, що відповідачем не заперечується факт поставки на експорт сої за договором із Gold Harvest LLP. При цьому доказів придбання такої продукції не у товариства «Грейн Експо», а у інших осіб, зокрема і тих, які не є платниками податку на додану вартість, - податковим органом не надано.

Судом з'ясовано і те, що недоліків у оформленні первинних документів та податкових накладних за операціями між товариствами «Автобансервіс» та «Грейн Експо» Інспекцією не виявлено.

Крім того, представник позивача надав суду постанову Одеського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2012 року у справі №1570/6274/2012 за позовом ТОВ «Грейн Експо» до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, яка набрала законної сили згідно ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2013 року (т.2 а.с.213-225), у якій встановлено факт придбання товариством «Грейн Експо» у листопаді та січні 2012 року сільськогосподарської продукції у інших суб'єктів господарювання, а також визнано протиправними дії ДПІ у Суворовському районі м. Одеси при формуванні в акті позапланової невиїзної перевірки №147/22-1 від 16 травня 2012 року висновків щодо порушень податкового законодавства та відсутності у ТОВ «Грейн Експо» об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів у січні 2012 року, зобов'язано відповідну інспекцію поновити всі показники декларації ТОВ «Грейн Експо» із податку на додану вартість за січень 2012 року.

У свою чергу відповідач подав копію постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2013 року у справі №826/6014/13-а (т.2 а.с.226-233) за позовом ТОВ «Свам Трейд» до ДПІ у Оболонському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених за результатами операцій із ТОВ «Грейн Експо», якою у задоволенні позову відмовлено у зв'язку із недоведеністю фактичного виконання відповідних операцій, зокрема через відсутність транспортних документів, документів складського зберігання тощо.

При цьому суд бере до уваги, що у таких судових рішеннях встановлювалися обставини діяльності товариства «Грейн Експо» із іншими суб'єктами господарювання, а не із позивачем, тому при розв'язанні спору враховує докази, які стосуються співпраці товариств «Автобансервіс» та «Грейн Експо».

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

За визначенням пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість закріплено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Судом встановлено, що першою подією у спірних відносинах є дата отримання платником податків товару.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За нормами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Платники податку на прибуток, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом 3 Податкового кодексу України.

За правилами статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати у розумінні цього кодексу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

За нормами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд звертає увагу, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентом. Тобто саме по собі порушення податкового законодавства контрагентом підприємства, у разі дотримання останнім його вимог, не тягне негативних наслідків для такого підприємства.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції та навпаки.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та об'єкта оподаткування податком на прибуток; податковий кредит та валові витрати вважаються сформованими правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на такі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та підтверджують їх здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні»).

Витрати для цілей визначення податкового кредиту і об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту із податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише підставу для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності платнику податків його контрагентом ніякі товари не постачались.

З дослідженого Акта перевірки позивача убачається, що посадові особи Інспекції відобразили у такому документі суб'єктивні думки посадових осіб іншого податкового органу щодо контрагента позивача, на підставі яких зробили висновки за результатами перевірки.

Суд враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент вчинення та виконання господарського договору ТОВ «Грейн Експо» було належним чином зареєстрованою юридичною особою, мало право укладати правочини, було зареєстроване платником податку на додану вартість і мало право виписувати податкові накладні.

Також з'ясовано, що позивачем вжито необхідних заходів щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності у ТОВ «Грейн Експо» та відсутності дефектів у його правовому статусі в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість перед укладанням договору із таким товариством.

Щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, то сама собою наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Тим більше, що обов'язок транспортування за договором купівлі-продажу від 20 грудня 2011 року покладався на контрагента позивача.

Суд звертає увагу, що відповідач жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем податкових накладних, первинних документів як під час проведення перевірки, так і у ході судового розгляду справи - не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку таких документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам Інспекція суду не надала.

Зважаючи на викладене, податковим органом не доведено, що зазначена господарська операція не відбулася реально, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та врахування відповідних витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, не доведено недобросовісності позивача.

У той же час позивачем подано належно оформлені первинні документи та податкові накладні, які підтверджують факт здійснення господарської операції між ним та ТОВ «Грейн Експо».

За таких обставин вбачається, що твердження про безтоварність ґрунтується на припущеннях, відповідачем не доведено того, що товари контрагентом не постачались, а доводи позивача про реальність правочину є неспростованими.

Суд враховує положення частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України про те, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та вважає, що у цьому випадку Інспекцією його дотримано не було.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд наголошує, що у цьому випадку податковий орган не довів правомірності оскаржуваних повідомлень-рішеннь, у зв'язку із чим резюмує необхідність задоволення позовних вимог.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 4872 грн., доказів понесення інших судових витрат не надано. Тому, судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області №0000432201 від 21 березня 2014 року та №0000442201 від 21 березня 2014 року.

Стягнути із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 4872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 07 серпня 2014 р.