Ухвала

від 02.02.2007 по справі 4/2-07-02-2

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/2-07-02-2

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

про відмову в прийнятті позовної заяви

02 лютого 2007 р.                                                                                        Справа № 4/2-07-02-2

          Суддя господарського суду Білоус В.В.  , розглянувши матеріали справи

за позовом:Державного комітету України з державного матеріального резерву, 01601, вул. Пушкінська, 28, м. Київ    

до:Відкритого акціонерного товариства "Літинський молочний завод", 22300, вул. Крупської, 33, смт. Літин, Вінницької області, код ЄДРПОУ 00424444  

про повернення самовільно використаних матеріальних цінностей державного резерву та стягнення штрафних санкцій в сумі 565624 грн. 21 коп.

ВСТАНОВИВ:

           Як вбачається із позовної заяви Державний комітет України з державного матеріального резерву м.Київ звернувся до ВАТ «Літинський молочний завод», смт. Літин, Вінницької області про повернення самовільно використаних матеріальних цінностей державного резерву - мазуту М-100 в кількості 28,180 тн. та стягнення штрафних санкцій в сумі 565624грн. 21коп. Позов пред'явлено в порядку господарського судочинства про що свідчить посилання позивачем на норми Господарського процесуального кодексу України, подання позовної заяви та доданих до неї доказів в одному примірнику, прикладення поштового опису про направлення копії позовної заяви відповідачу та квитанції.

       Державний комітет України з державного матеріального резерву (Держкомрезерв) відповідно до підп. 16 п. 4, п. 7 «Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2006р. №810 є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економіки. Відповідно до названого Положення, ч.4 ст. 8,  14 Закону України «Про державний матеріальний резерв» №51/97-ВР від 24.01.1997р. (з послідуючими змінами) управляє державним резервом, здійснює відповідно до законодавства контроль за виконанням підприємствами – відповідальними зберігачами, незалежно від форми власності, зобов'язань щодо зберігання, освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, за дотриманням порядку їх відпуску, приймає рішення, в тому рахунку і про застосування фінансових санкцій за самовільне використання матеріальних цінностей державного резерву, які є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами установами, організаціями, громадянами.

        З огляду на це, Державний комітет України з державного матеріального резерву є суб'єктом владних повноважень в розумінні п.1, 6, 7 ч.1 ст. 3 КАС України, а позов про повернення самовільного використаних матеріальних цінностей державного резерву і стягнення  штрафу за це є адміністративним позовом, оскільки поданий в суд для вирішення публічно-правового  спору.

      Відповідно до ст. 22 Закону України «Про судоустрій» підвідомчість, підсудність справ тим чи іншим судам визначається виключно нормами процесуального, а не матеріального закону. А процесуальний закон – відповідні процесуальні кодекси визначають порядок судочинства, судового вирішення спору. Закон України «Про Державний матеріальний резерв» не встановлює для публічно-правового спору про повернення самовільно використаних матеріальних цінностей держрезерву і стягнення фінансових санкцій за це, інший порядок вирішення спору, ніж КАС України, і в силу припису ст.22 Закону України «Про судоустрій» не може встановлювати, оскільки є законом матеріального права. Вислови, які виписані в деяких матеріальних законах – «має право оспорити до господарського суду» не тотожні вислову  "встановлений інший порядок судового вирішення", вказаному у ч.2 ст.4 КАС України. Зазначення в нормах матеріального законодавства права оскарження до господарського суду до 01.09.2005р. (набрання чинності КАС України) не суперечило процесуальному закону, базувалося на ньому і випливало із нього, відповідало йому, і зокрема ст. 1, 12, 21 ГПК України. З дати набрання чинності КАС України – 01.09.2005р., закони матеріального права, які регулюють діяльність органів владних повноважень та які містять запис про розгляд спорів за участю органів владних повноважень господарськими судами, окрім ст.22 Закону України «Про судоустрій» суперечать ще й Кодексу адміністративного судочинства України і відповідно до п.13 Прикінцевих та перехідних положень КАС України до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині що не суперечить цьому Кодексу.

  Вирішення публічного правового спору за правилами господарського судочинства, а не адміністративного суперечитиме завданням адміністративного судочинства, закріпленим в ч.1 ст.2 КАС України, а саме захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових, службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій, і призведе до порушення прав та інтересів фізичних, юридичних осіб. Порядок адміністративного судочинства, який ґрунтується на КАС України, відмінний від господарського судочинства, який встановлений ГПК України. Так ч.3 ст.2 КАС України надає суду підстави визнати рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень незаконними не тільки в зв'язку із суперечністю їх закону та з підстав вказаних в ньому, як то передбачено в ст.12 ГПК України, що звужує підстави захисту прав, але й з підстав коли суб'єкт владних повноважень використовує повноваження з метою, з якою це повноваження не надано, приймає рішення, діє (бездіє) необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, нерозважливо. Згідно ч.2 ст.71 КАС України, суб'єкт владних повноважень має доводити законність своїх рішень, дій. КАС України розширює підстави і гарантії захисту прав порівняно з нормами ГПК України.

    Відповідно до п.6 Перехідних та прикінцевих положень КАС України до початку    діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

      З огляду на те, що спір згідно поданої позовної заяви є публічно - правовим, але поданий за правилами ГПК України, заява не підлягає вирішенню господарськими судами за правилами господарського судочинства, а підлягає вирішенню господарським судом Вінницької області, як окружним адміністративним судом за правилами адміністративного судочинства.

          Керуючись ст.  4-5, п.1. ст. 62, ст. 86, 115 ГПК України , - , суд

УХВАЛИВ:

У прийнятті позовної заяви  №2/430  від 25.01.07  на 4-харкушах відмовити.

Позовні матеріали  повернути позивачу.

Суддя                                                                     Білоус В.В.