Рішення

від 05.08.2014 по справі 909/778/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2014 р. Справа № 909/778/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Войцеховська Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-казахське підприємство "Епіцентр", Печерський узвіз, 15, м. Київ, 01023; поштова адреса: вул. Кришталева, 3, с. Петропавловська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область;

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 76018;

про стягнення 9639 грн. 52 коп., з яких 7876 грн. 80 коп. основний борг, 1087 грн. 61 коп. інфляційні нарахування, 675 грн. 11 коп. 3 % річних.

за участю представників сторін:

Від позивача: представники не з'явилися;

Від відповідача: ОСОБА_1 - фізична особа - підприємець, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (серія АА № 186170 від 10.07.13).

ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-казахське підприємство "Епіцентр" звернулось до господарського суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 9639 грн. 52 коп., з яких 7876 грн. 80 коп. основний борг, 1087 грн. 61 коп. інфляційні нарахування, 675 грн. 11 коп. 3 % річних.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, направив суду заяву б/ н від 28.07.14 (вх.№10794/14 від 04.08.14) в якій зазначає про те, що після подання позову на поточний рахунок позивача надійшли грошові кошти від відповідача в сумі 7876 грн. 80 коп., тому просить суд стягнути з відповідача 1087 грн. 61 коп. інфляційних нарахувань, 675 грн. 11 коп. 3 % річних. Також позивачем направлено до суду клопотання б/н від 04.08.14 (вх. №12156/14 від 04.08.14), в якому просить суд здійснити розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечує. Подав суду відзив на позовну заяву б/н від 25.07.14 (вх.№11698/14 від 25.07.14) в якому зазначає про те, що згідно акту звірки розрахунків за період з 01.01.14 по 31.05.14 борг відповідача перед позивачем становив 7376 грн. 80 коп. Згідно квитанцій від 17.06.14, від 23.06.14, від 07.07.14, від 22.07.14 відповідачем здійснено оплату суми боргу в розмірі 7377 грн. Також відповідач зазначає про те, що позивачем невірно здійснено розрахунок інфляційних нарахувань та 3 % річних починаючи з 03.12.12, оскільки вимога отримана відповідачем 16.06.14.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 40127 грн. 74 коп. згідно накладних №8257 від 05.11.12, №8718 від 28.11.12, №8383 від 12.11.12, №8239 від 02.11.12.

Як зазначає позивач, відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 12493 грн. 96 коп., вартість товару в сумі 7876 грн. 80 коп. залишилася не оплаченою, про що сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків.

Відповідачем надано суду підписаний сторонами акт звірки розрахунків за період з 01.01.14 по 31.05.14 згідно якого станом на 31.05.14 борг відповідача перед позивачем становив 7376 грн. 80 коп.

Отже, позивачем при поданні позову зазначено суму боргу без врахування здійсненої відповідачем оплати 06.05.14 в сумі 500 грн. та не враховано підписаний сторонами акт звірки розрахунків станом на 31.05.14, в якому сторонами відображено динаміку боргу у відповідності до проведених відповідачем оплат.

Згідно квитанцій №10767.82.1 від 17.06.14, №16565.517.1 від 21.06.14, №10767.20.1 від 04.07.14, №10767.121.1 від 21.07.14 відповідачем здійснено оплату на рахунок позивача в сумі 7377 грн.

Отже, станом на день розгляду справи відповідачем в повному обсязі оплачено суму основного боргу за отриманий згідно вищевказаних накладних товар.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. 175 Господарського кодексу України.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відпуск товару позивачем відповідачу та часткова оплата ним одержаної продукції свідчать про існування між сторонами зобов'язань з приводу поставки товару.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що у даному випадку має місце постачання товару по накладних без укладення договору поставки у письмовій формі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Господарського Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи те, що інший строк оплати товару сторонами у накладних не встановлений, відповідач мав розрахуватись з позивачем після отримання товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не здійснив оплату за отриманий товар після прийняття товару (товаророзпорядчих документів), чим спричинив прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що здійснена відповідачем оплата боргу в сумі 4000 грн. згідно квитанцій №10767.82.1 від 17.06.14, №16565.517.1 від 21.06.14, №10767.20.1 від 04.07.14 відбулась до звернення позивача до суду з позовом (до 14.07.14), оплата боргу в сумі 3377 грн. згідно квитанції №10767.121.1 від 21.07.14 проведена після подання позивачем позову до суду.

У відповідності до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що відповідачем сплачено 3377 грн. після звернення позивача до суду з позовом, в цій частині основного боргу слід припинити провадження згідно п. 1-1 ст.80 ГПК України.

В частині позовних вимог про стягнення 4499 грн. 80 коп. основного боргу слід відмовити в зв'язку з безпідставністю.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних та з'ясовано, що розрахунок позивача здійснено без врахування проведених відповідачем часткових оплат (06.05.14, 17.06.14, 21.06.14, 04.07.14, 21.07.14).

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За розрахунком, здійсненим судом, розмір 3 % річних, що підлягає стягненню становить 669 грн. 04 коп., інфляційних втрат - 960 грн. 04 коп. В решті суми 3 % річних та інфляційних втрат заявленої до стягнення слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені господарським судом обставини, позов слід задовольнити частково - стягнути з відповідача 669 грн. 04 коп. 3 % річних, 960 грн. 04 коп. інфляційних втрат, в частині стягнення 3377 грн. основного боргу - припинити провадження, в решті позовних вимог - відмовити.

У відповідності до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 526, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-казахське підприємство "Епіцентр" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 9639 грн. 52 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 76018 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-казахське підприємство "Епіцентр", Печерський узвіз, 15, м. Київ, 01023 (ідентифікаційний код 21651440) 669 (шістсот шістдесят дев'ять) грн. 04 коп. 3 % річних, 960 (дев'ятсот шістдесят) грн. 04 коп. інфляційних втрат, 948 (дев'ятсот сорок вісім) грн. 81 коп. судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 3377 грн. основного боргу - припинити провадження.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.08.14

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"