Рішення

від 06.08.2014 по справі 910/13856/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13856/14 06.08.14

За позовом Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа»

про стягнення 3 774 808,00 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

представники:

від прокуратури: Пантюхов О.В. - за посвідченням від 28.10.14

від позивача: Кривошея Д.А. - представник за довіреністю № 220/501/д від 29.10.13

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 06.08.14 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа» штрафних санкцій у розмірі 3 774 808,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог орган прокуратури заявляє, що за результатами процедури закупівлі (один учасник), 12 травня 2014 року між Міністерством оборони України та ТОВ «Альфа» було укладено договір № 286/1/14/16 на постачання палива для ракетних двигунів ТС-1 або З/РТ у кількості 2 120,00 тонн вартістю 34 967 280,00 грн. Строк постачання продукції за договором встановлений до 27.05.2014 р. За доводами органу прокуратури відповідачем так і не було виконано умови договору та не поставлено товар у строки визначені договором, а тому в порядку п. 7.3.2. договору відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 1 328 173,18 грн та штрафу у розмірі 2 446 634,82 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.07.2014 порушено провадження у справі № 910/13856/14 за вказаною позовною заявою та призначено її до слухання у судовому засіданні на 06.08.2014 р.

У судове засідання 06.08.2014 з'явилися представники прокуратури та позивача, позовні вимоги підтримали та спросила суд задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання 06.08.2014 відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвалу суду від 11.07.2014 було надіслано на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 04071 м. Київ, вул. Хорива, буд. 50 офіс. 13, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

12 травня 2014 року між Міністерством оборони України (надалі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа» (надалі - відповідач, постачальник), укладено Договір про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/14/16 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався поставити у 2014 році паливо рідинне та газ; оливи мастильні (паливо для реактивних двигунів ТС-1 або паливо для реактивних двигунів РТ) для потреб Міністерства оборони України, згідно Специфікації, у кількості 2 120,00 тонн на загальну вартість 34 967 280,00 грн, а замовник зобов'язався забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті.

Порядок розрахунків за поставлений товар, визначений у розділі 4 договору.

З матеріалів справи слідує, що 12.05.2014 р. сторонами також укладено Додаткову угоду № 1 до договору № 286/1/14/16 від 12.05.2014, пунктом 1.1 якої специфікацію до Договору викладено в новій редакції, зокрема зазначено, що загальна кількість продукції, яка підлягає постачанню, становить 1 927,00 тонн, вартістю 34 951 926,00 грн., а строк постачання продукції - протягом 15 днів з моменту підписання Додаткової угоди.

За доводами позивача та органу прокуратури, відповідачем всупереч умовам Договору, в редакції Додаткової угоди №1, паливо для ракетних двигунів ТС-1 або РТ у кількості 1 927,00 тонн, загальною вартістю 34 951 926,00 грн., у строк до 27.05.2014 позивачу не поставлено, а тому відповідно до п. 7.3.2. договору відповідач зобов'язаний сплатити позивачу за порушення строків постачання продукції пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції на суму 1 328 173,18 грн та штрафу у розмірі 7 відсотків від вартості продукції 2 446 634,82 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем адресу відповідача було надіслано претензію від 4.06.2014 № 286/7/3756 з вимогою про сплату останнім пені за порушення умов договору в сумі 1 025 595,07 грн. Однак, зазначена претензію залишена відповідачем без реагування.

Отже, спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо вчасності поставки товару.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

Відповідно до умов договору та додаткової угоди до неї відповідач зобов'язався поставити продукцію позивачу - протягом 15 днів з моменту підписання Додаткової угоди від 12.05.2014 р., тобто до 27.05.2014 включно.

За доводами позивача, відповідачем на момент подачі позову до суду та розгляду справи по суті так і не було виконано договірні зобов'язання щодо поставки продукції.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за договором виконав своєчасно та в повному обсязі. Проте, відповідач не надав суду доказів виконання договірних зобов'язань та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.3.2 договору передбачено, що за порушення строків постачання продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної продукції.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо поставки продукції за договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 1 328 173,18 грн та штрафу у розмірі 2 446 634,82 грн. за розрахунком позивача, з яким погоджується суд.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Стаття 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Абзац 3 ч. 1 та ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Оскільки позов подано прокурором, якій звільнений від сплати судового збору, враховуючи приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа» (04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 50, офіс 13, ідентифікаційний код 21342874) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський буд. 6; ідентифікаційний код 00034022) пеню у розмірі 1 328 173 (один мільйон триста двадцять вісім тисяч сто сімдесят три) грн 18 коп. та штраф у розмірі 2 446 634 (два мільйона чотириста сорок шість тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 82 коп..

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа» (04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 50, офіс 13, ідентифікаційний код 21342874) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.08.2014 року

Суддя Пукшин Л.Г.