Рішення

від 22.10.2007 по справі 2-108/2007

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Справа №2-108/2007

Справа №2-108/2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22 жовтня 2007

року

Першотравневий

районний суд м.  Чернівці в складі:

головуючого - судді Іщенка І.В. при секретарі Сушко Г.М. , розглянувши у

відкритому судовому засіданні в місті Чернівці справу за позовом ОСОБА_1до

Чернівецької міської Ради, ОСОБА_2та ОСОБА_3 про встановлення факту визнання

батьківства та права власності в порядку спадкування, а також додатковим

позовом ОСОБА_1до Чернівецької міської Ради, ОСОБА_2, ОСОБА_16 та ОСОБА_4про

визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2005р.

позивач ОСОБА_1звернувся

до суду із позовом до Чернівецької міської Ради, ОСОБА_2та ОСОБА_16 про

встановлення факту визнання батьківства та права власності в порядку

спадкування. 10.08.2006р. ОСОБА_1 подано до суду додатковий позов до

Чернівецької міської Ради, ОСОБА_2, ОСОБА_16 та ОСОБА_4про визнання договору

купівлі-продажу недійсним.  В подальшому ОСОБА_1 свої позовні

вимоги до тих же відповідачів змінив, подавши до суду нову додаткову позовну

заяву про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним.  Просить встановити факт визнання

ОСОБА_3відносно нього батьківства, посилаючись на те, що він народився

ІНФОРМАЦІЯ_1у м. Казань, Росія. Його матір"ю є ОСОБА_5, яка померла у

вересні 1998р., а батьком - ОСОБА_3, що помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Відомості про

батька в його свідоцтві про народження відсутні. Зі слів батьків та близьких

йому відомо, що у 1937р. батьки стали підтримувати фактичні шлюбні відносини.

Після народження відповідача, влітку 1939р. вони приїхали з ним на  ст. .Кропачьово Челябінської області, Росія,

де проживали батьки ОСОБА_6та ОСОБА_7. ОСОБА_3 познайомив своїх батьків із

матір'ю відповідача, повідомив, що в них народилася дитина, і вони мають намір

одружитися. 16.08.1939р. шлюб батьків відповідача був зареєстрований. Після

війни уся сім"я стала проживати у м. Чернівці. З часу народження

відповідача усе своє життя ОСОБА_3 визнав себе його батьком, не виявляв

будь-яких сумнівів щодо його походження. На підтвердження своєї вимоги позивач

послався на свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а також той факт, що згідно з

довідками Чернівецьких загальноосвітніх школ №1 та №3, а також будинковою

книгою по АДРЕСА_1до отримання паспорту він в усіх громадянських відносинах

носив прізвище свого батька ОСОБА_3та по батькові за його ім"ям.  Встановлення даного факту йому необхідно у

зв"язку із спадкуванням майна його померлого батька. Окрім цього, позивач

просить визнати за ним право на спадщину його батька ОСОБА_3, а саме - частку

останнього  у  праві 

власності  на  АДРЕСА_1що становить 45/100 або у звичайних

дробах 9/20 частин відповідно до руху права власності на квартиру та

розрахунку, наведених у позовній заяві. Згідно з останніми решта 7/20 та 1/5

частина у даному майні належали відповідно ОСОБА_11та її сину ОСОБА_3,

відповідачам у справі. Рішенням Першотравневого районного суду від 21.10.2005р.

за ОСОБА_2 визнано право власності на 4/5 частин у зазначеній квартирі,

включаючи 9/20, що становлять належну позивачу спадщину його батька, а за договором

купівлі-продажу від 11.11.2005р. на підставі зазначеного рішення дану квартиру

ОСОБА_2 що діяла також в інтересах ОСОБА_3, продано ОСОБА_12, відповідачці у

справі. Посилаючись на  ст. . 14

Цивільно-процесуальнгого кодексу України, позивач вважає, що дане рішення

порушує його спадкові права; справа розглянута без участі ОСОБА_1 як особи, що

в установленому порядку прийняла спадщину ОСОБА_3, а також не дивлячись на

клопотання позивача у цій справі про витребування з державної нотаріальної

контори відомостей про осіб, що звернулися із заявами про прийняття спадщини

покійного за наявності таких осіб, і тому його позови у даній справі можуть

бути розглянуті без обмежень. Посилаючись на 

ст. . ст. .1268, 1220 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що спадкове

майно ОСОБА_3 належить йому з часу смерті останнього, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2.

Тому, на його думку, при укладанні договору купівлі-продажу спірної квартири

11.11.2005р. відповідачка ОСОБА_2 розпорядилася майном, належність їй якого

грунтувалася на рішенні Першотравневого райсуду від 21.10.2005р, яке позивач

вважає незаконним і оспорює у відповідності з ч.3  ст. 14 ЦПК України. У зв"язку з цим,

належність ОСОБА_2спадкового майна ОСОБА_3 на час укладання щодо нього договору

купівлі-продажу не мала законних підстав. Тому слід вважати, що при укладанні

цього правочину відповідачка розпорядилася майном, яке їй не належало, й тим

порушила право власності ОСОБА_1 На цій підставі позивач просить визнати

договір купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_1в частині продажу 9/20 частин у

цьому майні, що становлять спадщину ОСОБА_3, недійсним відповідно до ч.1  ст. 

203, ч.1  ст. 215 ЦК України,

оскільки він суперечить  ст. 4 Закону

України "Про власність", згідно з якою право розпоряджатися майном

належить виключно його власнику.

Посилаючись

на  ст. 

ст. 330, 388 Цивільного кодексу України, вважає, що як добросовісний

набувач спірного майна відповідачка ОСОБА_4 права власності на нього не набула.

За наслідками

недійсності правочину, передбачених ч.1 

ст. .216 Цивільного кодексу України, просить стягнути з ОСОБА_2на

користь ОСОБА_4 вартість спадкової частки ОСОБА_3 у спірній квартирі, яка

становить 124987,50гр. та визнати за ним право власності на цю частку.

Вважає, що він

вправі вимагати визнання договору купівлі-продажу спірної квартири від

11.11.2005р. недійсним відповідно до ч.3 

ст. 215 Цивільного кодексу України оскільки цим договором порушено його

права, і він є у цих правовідносинах заінтересованою особою.

Позивач вважає,

що хоча рішенням Першотравнвого районного суду від 21.10.2005р. ОСОБА_2 й

визнана спадкоємицею ОСОБА_3 четвертої черги за законом, він є таким

спадкоємцем померлого першої черги, тому має виключне право на його спадщину.

В судовому

засіданні позивач ОСОБА_1

пояснив, що після закінчення середньої школи поступав до Казанського

авіаційного інституту, а в подальшому поступив на фізико-математичний факультет

Чернівецького державного університету; факт засудження його батька ОСОБА_3 у

1956р. за господарський злочин за суспільними умовами того часу міг зашкодити

вступу до вузу та просуванню по роботі, тому у своїй автобіографії він

вимушений був зазначати вигадані відомості про батька.

Свої позовні

вимоги підтримав, просив встановити факт визнання батьківства відносно нього

ОСОБА_3, визнати договір купівлі-продажу АДРЕСА_1від 11.11.2005 р. в частині продажу

9/20 частин у цьому майні, що складають спадщину ОСОБА_3, недійсним, за

наслідками чого стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_4124987,50гр., а також

визнати за ним право власності в порядку спадкування після смерті його батька

ОСОБА_3на 45/100 (9/20) частин у праві власності на АДРЕСА_1

Свідок ОСОБА_9

пояснила суду, що вона є двоєрідною сестрою позивача, у 1939р. ОСОБА_3 приїхав

з ОСОБА_5 та малолітнім позивачем до своїх батьків на  ст. .Кропачьово Челябінської області, Росія,

та заявив, що від цієї жінки в нього народилася дитина, і він має намір з нею

одружитися, що тоді ж й сталося. В подальшому вони жили однією сім"єю,

разом виховували свого сина ОСОБА_1,

який до отримання паспорту носив прізвище ОСОБА_3 та по батькові за його

ім. "ям.

Свідок ОСОБА_8

дала суду аналогічні пояснення.

Свідок ОСОБА_10

пояснив суду, що позивач є його двоєрідним братом, у 1950 -60рр. його

сім"я проживала разом із сім"єю ОСОБА_3 у спірній квартирі, позивач є

сином останнього, у відповідний період він носив прізвище ОСОБА_3 та по

батькові за його ім. "ям.

Представники

позивача ОСОБА_13 та ОСОБА_14

підтримали в судовому засіданні його позовні вимоги.

Відповідачі у

справі, представник Чернівецької міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, в судове

засідання не з'явилися, хоча були повідомлені про його час та місце у

встановленому законом порядку.

У відповідності

до  ст. 224 ЦПК України, в разі неявки в

судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не

надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані

неповноважними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі

доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Позивач не

заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Заслухавши

пояснення позивача, його представників, свідків, дослідивши матеріали справи,

суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судом

встановлено, що позивач ОСОБА_1народився

ІНФОРМАЦІЯ_1у м. Казань Челябінської області. Росія. Відповідно до свідоцтва

про народження від 16.09.1953р. його матір"ю є ОСОБА_5, яка померла у

вересні 1998р., відомості про батька у свідоцтві відсутні. Згідно із свідоцтвом

про шлюб від 17.03.1951р. 16.08.1939р. вона уклала шлюб з ОСОБА_3, що за

свідоцтвом про смерть 26..04.2004р. помер ІНФОРМАЦІЯ_2. За життя ОСОБА_3

визнавав себе батьком позивача, що підтверджується поясненнями в суді свідків

ОСОБА_9ОСОБА_8 та ОСОБА_10 Окрім того, з довідок Чернівецьких загальноосвітніх

шкіл №1 від 26.03.2007р. №35 та від 26.08.2004р. №84 і №3 від 5.03.2007р., а

також копії витягу з книги приказів по чоловічій середній школі №1 м. Чернівці

і копії фотокартки, долучених до справи, видно, що позивач вчився у цих

освітніх закладах за прізвищем "ОСОБА_3" та побаткові

"ОСОБА_15", що відповідає прізвищу та імені померлого ОСОБА_3 На

аркушах 18 та 51 будинкової книги по АДРЕСА_1, що оглянуто в судовому

засіданні, копія витягу з якої долучена до справи, позивач зазначений як

ОСОБА_1,    син    ОСОБА_3та одночасно під своїм теперішнім ім. "ям як ОСОБА_1.3 тієї ж

будинкової книги вбачається, що у 1956р. ОСОБА_3 було засуджено, а з копії

витягу з особової справи позивача - що у 1958р. він поступив до

фізико-математичного факультету Чернівецького державного університету.

Встановлення

даного факту має для відповідача юридичне значення, оскільки це необхідно йому

для успадкування майна його батька.

Відповідно до

руху права власності на квартиру по АДРЕСА_1та розрахунку, що наведено у

позовній заяві, частка ОСОБА_3у даній квартирі становила 0,45 або у звичайних

дробах 9/20 частин у праві власності на це майно; решта 7/20 та 1/5 частина

належали відповідно ОСОБА_11та її сину ОСОБА_3, відповідачам у справі.

Як вбачається з

копії довідки Першої чернівецької державної нотконтори №390 від 15.06.2005р.

позивач своєчасно звернувся до цієї установи із заявою про прийняття спадщини

свого батька ОСОБА_3, а відповідно до ч.5 

ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить

спадкоємцеві з часу її відкриття. Згідно з ч.2 

ст. 1220 того ж кодексу часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Тобто позивач належить визнати власником спадкового майна померлого з

ІНФОРМАЦІЯ_2., дня смерті ОСОБА_3

Водночас

рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21.10.2005р. за ОСОБА_6

як спадкоємицею ОСОБА_3 за законом четвертої черги визнано право власності на

4/5 частин у зазначеній квартирі, включаючи 9/20, що становлять належну

позивачу спадщину його батька, а за ОСОБА_3 - на 1/5 частину у цьому майні, і

за договором купівлі-продажу від 11.11.2005р. на підставі зазначеного рішення

дану квартиру ОСОБА_2 що діяла також в інтересах ОСОБА_3, продано ОСОБА_12,

відповідачці у справі.

Суд вважає, що

дане рішення порушує майнові права позивача як спадкоємця ОСОБА_3 за законом першої

черги, відповідну справу розглянута без його участі, тому згідно із  ст. . 14 Цивільно-процесуальнгого кодексу

України позовні вимоги ОСОБА_1 можуть бути розглянуті судом без обмежень.

За таких

обставин, при укладанні договору купівлі-продажу спірної квартири від

11.11.2005р. ОСОБА_2 розпорядилася майном, належність їй якого грунтувалася на

рішенні Першотравневого райсуду

від 21.10.2005р, яким порушено права позивача, тому належність їй

спадкового майна ОСОБА_3 на час його відчуження за договором не мала законних

підстав. Відтак слід вважати, що при укладанні цього правочину відповідачка

розпорядилася майном, яке їй не належало й тим порушила право власності

позивача. Це є підставою для визнання даного договору в частині продажу

спадкового майна ОСОБА_3 недійсним відповідно до ч.1  ст. 

203, ч.1  ст. 215 Цивільного

кодексу України, оскільки він суперечить ч.1 

ст. 317 Цивільного кодексу та  ст.

4 Закону України "Про власність", згідно з якими право розпоряджатися

майном належить виключно його власнику.

Суд вважає, що

оскільки дане майно вибуло з володіння позивача не з його волі, права власності

на частку ОСОБА_3 у квартирі відповідачка ОСОБА_4 як добросовісний набувач не

набула, оскільки згідно зі  ст. 330

Цивільного кодексу України "якщо майно відчужене особою, яка не мала на це

права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно

до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване у нього..."

Відповідно ж до ч.1  ст. 388 Цивільного

кодексу України майно, придбане добросовісним набувачем за відплатним

договором, власник має право витребувати від нього, якщо воно вибуло з

володіння власника не з його волі будь-яким шляхом.

Згідно з

ч.1   ст. 

216 Цивільного кодексу України "у разі недійсності правочину кожна

із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала

на виконання цього првочину..." Відповідно до копії договору

купівлі-продажу від 11.1.2005р. продаж спірної квартири здійснено за 277750гр.

Частка спадкового майна ОСОБА_3 у цьому майні складає 9/20 частин, одже її

вартість дорівнює 124987,50гр. (277750:20x9). Таким чином, за наслідками

недійсності правочину ОСОБА_2належить сплатитиОСОБА_4 124987,50гр. Право ж

власності на відповідну частку у квартирі повинно бути визнане за позивачем. 

Відповідно до

ч.3   ст. 

215 ЦК України

якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або

інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених

законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.   Оскільки правочином, що оспорюється,

порушене спадкове право позивача, він у цій справі є особою заінтересованою.

На підставі

викладеного, керуючись   ст.  . 

ст.  .10, 11,14, 60, 208, 209,

212-215, 218, 234,235, 256-259 ЦПК України, ч.1   ст. 

203, чч. 1,3   ст.  215, ч.1  

ст.  216, ч.1   ст. 

317,   ст.  . 

ст.  .330, 388, ч.2   ст. 

1220, ч.5   ст.  1268. ЦК

України,   ст.  .4 Закону України "Про власність",

-

ВИРІШИВ:

Позов

задовольнити повністю. Постановити заочне рішення.

Встановити факт

визнання ОСОБА_3свого батьківства відносно ОСОБА_1

Визнати договір

купівлі-продажу АДРЕСА_1від 11.11.2005 р. між ОСОБА_2, ОСОБА_16таОСОБА_4,

посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу

Іпатовою і зареєстрований у реєстрі за №56854, в частині продажу 9/20 частин у

цьому майні, що складають спадщину ОСОБА_3, недійсним

За наслідками

недійсності правочину стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_4124987,50гр.,

Визнати за

ОСОБА_1право власності в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_3на

9/20 частин у праві власності на АДРЕСА_1

Заочне рішення

може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня

отримання його копії.

На рішення суду

може бути подана   апеляційна   скарга до  

апеляційного суду Чернівецької 

області   через   Першотравневий  районний суд 

м.   Чернівці.

Заява про

апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом

десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду

подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.