Рішення

від 06.08.2014 по справі 908/2268/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/87/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2014 Справа № 908/2268/14

за позовом приватного підприємства «Водообробка та обладнання» (03142, місто Київ, бульвар Вернадського, 36)

до відповідача публічного акціонерного товариства «Запоріжтраснформатор» (69600, місто Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3)

про стягнення 17498,66 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Бяскова П.Г., довіреність № 1/05-п від 01.11.2013 р., паспорт серії НОМЕР_1 від 05.09.1995 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 01.07.2014 року звернулося приватне підприємство «Водообробка та обладнання» з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Запоріжтраснформатор» про стягнення 25677,05 грн., які складаються з 14408,61 грн. основного боргу, 9424,14 грн. пені, 1587,06 грн. інфляційних втрат та 257,24 грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 526, 536, 625 ЦК України та вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № К003735 від 23.11.2012 р.

Ухвалою суду від 02.07.2014 р. порушено провадження у справі № 908/2268/14 Справі присвоєно номер провадження 18/87/14, судове засідання призначено на 06 серпня 2014 р. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, який закінчений 06.08.2014 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача надав через канцелярію суду заяву про уточнення позовних вимог від 01.08.2014 р., яка по суті є зменшенням розміру заявлених позовних вимог та відповідно до якої позивач просив суд стягнути з ПАТ «ЗТР» 14408,61 грн. основного боргу за договором поставки № К003735 від 23.11.2012 р., 297,36 грн. 3% річних за період прострочення з 21.11.2013 р. по 30.07.2014 р., 1763,01 грн. інфляційних втрат за період прострочення з грудня 2013 року по червень 2014 року, 1029,68 грн. пені за період з 21.11.2013 р. по 21.05.2014 р. Також просив розгляд справи здійснювати без участі представника ПП «Водообробка та обладнання» та повернути оригінали представлених документів.

Заява позивача про зменшення позовних вимог судом прийнята до розгляду, внаслідок чого судом розглядаються вимоги про стягнення з ПАТ «ЗТР» 17498,66 грн., які складаються з: 14408,61 грн. основного боргу, 297,36 грн. 3% річних., 1763,01 грн. інфляційних втрат та 1029,68 грн. пені.

Представник відповідача проти наявності заборгованості за договором не заперечував, разом з тим звертав увагу суду на невірний розрахунок позивачем пені та 3% річних у зв'язку з невірним визначенням строку прострочення, в обґрунтування своєї позиції надав контррозрахунок 3% річних та пені, який залучений до матеріалів справи.

Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Водообробка та обладнання» (постачальник, позивач у справі) та публічне акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор» (покупець, відповідач у справі) 23.11.2012 р. уклали договір поставки № К003735 (надалі - договір).

Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовленні строки покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього грошову суму.

У відповідності до п. 2.1. договору поставці за цим договором підлягає наступний товар: труби, фітинги, арматура з ПВХ, ХПВХ, ПП.

Згідно п. 2.2. договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікаціями, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що товар поставляється в терміни, зазначені в специфікаціях до цього договору.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що ціна договору на момент його укладення (специфікація № 1 до цього договору) складає 15564,17 грн. (п'ятнадцять тисяч п'ятсот шістдесят чотири гривні 17 коп.), в тому числі ПДВ 20 %. Ціна договору коригується шляхом зазначення про це в наступних специфікаціях.

Сторонами договору 03.10.2013 р. підписано специфікацію № 3, відповідно до якої позивач прийняв на себе зобов'язання поставити товар загальною вартістю 18010,76 грн. на склад № 3 перевізника ТОВ «Нова пошта» за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Айвазовського, 9 протягом 2-3-х тижнів з моменту надходження передоплати, а відповідач зобов'язався внести передоплату в розмірі 20% від вартості товару, залишок 80% сплатити протягом 15 календарних днів з моменту надходження товару на склад покупця.

На основі складеної специфікації № 3 від 03.09.2013 р. до договору № К003735 від 23.11.2012 року на загальну суму 18010,76 грн. відповідачу виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000674 від 24.09.2013 р.

На виконання умов специфікації № 3 до договору поставки, відповідач 09.10.2013 р. здійснив передоплату за рахунком-фактурою № СФ-0000764 від 24.09.2013 р. на суму 3602,15 грн. (20% вартості поставки).

Про факт виконання позивачем зобов'язань щодо поставки товару за договором поставки № К003735 від 23.11.2012 р. (специфікація № 3 від 03.09.2013 р.) свідчать видаткові накладні № РН-0000564 від 10.10.2013 р. на суму 17338,64 грн., № РН-0000621 від 06.11.2013 р. на суму 672,12 грн., товарно-транспортні накладні та довіреності на ім'я Тимошенко Н.М. № 24736 від 10.10.2013 р., № 25043 від 05.11.2013 р. Претензій по кількості, якості, комплектності та строках поставки товару з боку відповідача не надходило, вартість товару не заперечувалася.

Відповідач зобов'язання щодо оплати отриманого товару в установлені строки та розмірі належним чином не виконав, внаслідок чого заборгованість покупця - ПАТ «ЗТР», перед продавцем - ПП «Водообробка та обладнання» за специфікацією № 3 від 03.09.2013 р. до договору поставки № К003735 від 23.11.2012 р. склала 14408,61 грн.

У зв'язку з наявністю заборгованості за договором поставки № К003735 від 23.11.2012 р. на адресу відповідача 05.03.2014 р. спрямована претензія № 74/14 від 03.03.2014 р. з проханням погасити заборгованість у розмірі 14408,61 грн., за неналежне виконання грошового зобов'язання сплатити пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Претензія отримана 07.03.2014 р., у відповіді № 1/17-68 від 13.03.2014 р. на претензію відповідач визнав наявність заборгованості, яку планував погасити до 15.04.2014 р. У визначений відповідачем строк грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за договором на рахунок позивача не надійшли.

Зазначені вище обставини стали підставою для звернення позивача за захистом порушених своїх прав та законних інтересів з позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 14408,61 грн. основного боргу підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати поставленого позивачем товару на суму 14408,61 грн., у встановлений специфікацією № 3 від 03.09.2013 р. строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором та специфікацією № 3, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 14408,61 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення відповідачем строків оплати отриманого товару, позивач, враховуючи положення п. 6.3.1.1 та п. 6.3.1.2 договору, просив стягнути 1029,68 грн. пені за період прострочення з 21.11.2013 р. по 21.05.2014 р.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6.3.1.1 договору у разі прострочення виконання зобов'язання за цим договором винна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні пеню у розмірі 0,3% від вартості невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення.

Умовами п. 6.3.1.2 договору встановлено, що пеня за порушення грошового зобов'язання за цим договором обмежується розміром та в порядку, що встановлений законом.

Наданий позивачем розрахунок суми пені є невірним, оскільки позивачем не вірно визначена дата прострочення виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару. Перерахувавши заявлену до стягнення суму пені, суд дійшов висновку, що за період з 22.11.2013 р. по 21.05.2014 р. до стягнення належить 1016,50 грн. пені, в решті вимог щодо стягнення 13,18 грн. пені суд відмовляє, оскільки вони заявлені безпідставно.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач просив стягнути 3% річних за період прострочення з 21.11.2013 року по 30.07.2014 року у розмірі 297,36 грн., інфляційні втрати за період з грудня 2013 р. по червень 2014 р. у розмірі 1763,01 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є також невірними, внаслідок помилково визначеної дати прострочення виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару та арифметичних помилок при розрахунку інфляційних втрат.

Згідно з перерахунком, зробленим судом, інфляційні втрати за період прострочення з грудня 2013 р. по червень 2014 р. складають 1747,02 грн., 3% річних за період з 22.11.2013 р. по 30.07.2014 р. - 297,25 грн., в решті заявлених позовних вимог щодо стягнення 0,11 грн. 3% річних та 15,99 грн. інфляційних втрат суд відмовляє в позові.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати наявної заборгованості, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені відповідач суду не надав, доказів, які б спростовували повністю або частково позицію позивача також суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (69600, місто Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3, код ЄДРПОУ 00213428) на користь приватного підприємства «Водообробка та обладнання» (03142, місто Київ, бульвар Вернадського 36, код ЄДРПОУ 30218403, р/р 26005437472 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) 14408,61 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста вісім грн. 61 коп.) основного боргу, 1016,50 грн. (одну тисячу шістнадцять грн. 50 коп.) пені, 297,25 грн. (двісті дев'яносто сім грн. 25 коп.) 3% річних, 1747,02 грн. (одну тисячу сімсот сорок сім грн. 02 коп.) втрат від інфляції, 1823,97 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять три грн. 94 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову - відмовити .

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 06 серпня 2014 р.