Постанова

від 19.12.2006 по справі 17550-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

17550-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.12.2006Справа №2-17/17550-2006А

За позовом Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь

До відповідача   Міжрегіональної фірми “ТИС Крим”, м. Сімферополь

про стягнення   852,48  грн.

                                                                                                            Суддя В.І. Гайворонський

                                                                                                                    при  помічнику судді

                                                                              (секретарі судового засідання)  Н.С. Сіваш

                                                      ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача –    Воробйова Н.І., п/д № 2 від 25.01.2006 року.

Від відповідача – не з'явився

Сутність спору: Управління ПФУ в Київському  районі м. Сімферополь  звернулося до господарського суду АР Крим з позовом  про стягнення з відповідача заборгованості в сумі    852,48  грн.  

             Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не представив, про час слухання справи  наперед  повідомлений належним чином -  рекомендованою поштою, направлену на його юридичну адресу. Згідно ст.  93 ЦК України  юридична особа  повинна знаходитися  за своєю юридичною адресою. Якщо відповідач  не знаходиться за своєю юридичною адресою це не може бути поважною причиною  та підставою не розглядати справу, оскільки порушення  законодавства поважною причиною не є.

            По справі проголошені вступна та резолютивна частини.

            Розглянувши матеріали справи, суд, -

                                                   в с т а н о в и в:

 Міжрегіональна фірма “ТИС Крим” зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в  Київському районі м. Сімферополь  як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування під № 14-14-6921, що підтверджується копією Звіту  про нарахування збору на загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування та інших надходжень і витрат коштів пенсійного фонду за 2 квартал 2001 року.

          Відповідно до п. 6. ст. 17 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний нараховувати,  обчислювати й сплачувати у встановлений термін й у повному обсязі страхові внески.

          Відповідно до абзацу 1 п.п. 4.1 п. 4 Інструкції про порядок вирахування й сплати страхувальником і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування  в Пенсійний фонд України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. під № 64/8663, відповідач повинен був сплатити страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

          Відповідач  самостійно  вирахував суми страхових  внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за:  2 квартал 2000 року на суму 172,80 грн., за 3-й квартал  2000 року – на суму 226,56 грн., за 4-й квартал 2000 року на суму – 226,56 грн., за 1 квартал 2001 року на суму – 226,56 грн., указав їх у відповідних  Звітах про нарахування  збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших надходжень та витрат  коштів пенсійного фонду.

          Указані правочини у встановленому Законом порядку  не  визнані недійсними, а цьому не приймати їх до уваги  у суду немає підстав згідно статті 204 ЦК України.

          Таким чином, загальна сума боргу складає  852,48 грн.

          Оскільки відповідні докази по справі не представлені до винесення постанови, немає підстав їх залучати до матеріалів  справи після прийняття постанови по цій справі.

          Якщо відповідач погасив заборгованість до прийняття цієї  постанови, він вправі звернутися в суд з завою про  перегляд  постанови  за нововиявленими обставинами.

          За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

          Позивач, згідно ст.  81 ЦК України є юридичною особою публічного права. Відповідно, відношення, які виникають при реалізації ним своїх повноважень є публічно-правовими відношеннями і підлягають розгляду за нормами КАС України згідно п. 4 ч. 1 ст. 17  Кодексу адміністративного судочинства України, яка  є відносно інших норм спеціальною.

         Згідно Постанови Верховного Суду України № 06/035 від 24.01.2006 року та Постанови Верховного Суду України від 06.07.2006 року № 06/246 (справа № 14/3 об пн), а також згідно Постанов Верховного Суду України від 24.01.2006 року у справах №№ 11/268, 6/140, 23/178, 11/261, 13/212, 11/206, 11/266, 27/231 аналогічні спори  повинні розглядатися за нормами КАС України.

          Згідно ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у даному випадку відшкодуванню не підлягають.

          На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд -     

ПОСТАНОВИВ:           

            Позов задовольнити повністю.

            Стягнути  з  відповідача  Міжрегіональної фірми “ТИС Крим” (95000, м. Сімферополь,  вул.  Київська 121, кв. 48; р/р 26000301321631 в КРУ Приватбанк, МФО 324430, ЗКПО 19446046)  на  користь  Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь (95013, м. Сімферополь, вул. Дм. Ульянова 6, р/р 2560570445712 у ВАТ  “Державний ощадний банк України” м. Сімферополя,  МФО 324805, ОКПО 20725930)   заборгованість в сумі   852,48  грн.

             Ст. 254 КАС України передбачено, що  постанова першої інстанції, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна

скарга не була подана у строк, встановлений КАСУ, постанова суду першої інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

               У разі подання апеляційної  скарги судове рішення, якщо його скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк  апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

                Постанова може бути оскаржена  у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України у Севастопольський апеляційний господарський суд, якою встановлено, що:   про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку   подається  заява.     Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

                 Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

            Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а  в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 КАСУ -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

            Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається  протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне  оскарження.

            Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

            Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про  що постановляється ухвала.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.