Постанова

від 06.08.2014 по справі 816/2879/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

           ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м   У к р а ї н и 06 серпня 2014 року м.   ПолтаваСправа №816/2879/14 Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кукоби О.О., за участю секретаря судового засідання - Кльопової І.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-4" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, В С Т А Н О В И В: Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач, ПОВ ФСЗІ) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-4" (надалі - відповідач, ТОВ "СПМК-4") про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 15 722 грн 22 коп. та пені в розмірі 616 грн 42 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ТОВ "СПМК-4", як роботодавець, який використовує найману працю, зобов'язане виконувати соціальні програми щодо охорони прав малозахищених верств населення, в тому числі інвалідів, зокрема шляхом створення чи виділення робочих місць для працевлаштування інвалідів згідно законодавства України. Зазначав, що відповідачем не виконано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо забезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році. Відповідач письмових заперечень проти позову до суду не надав. Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про розгляд справи повідомлений належним чином. З огляду на неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі та відповідно до положень частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.    Згідно з частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.   Враховуючи достатність наданих позивачем доказів, суд визнав за можливе розглядати справу без участі відповідача.   Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини. ТОВ "СПМК-4" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 34110610 /а.с. 8/. Відповідачем 01 березня 2014 року до ПОВ ФСЗІ подано звіт за формою №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, вх. №3889 /а.с. 3/. За змістом вказаного звіту середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ "СПМК-4" у 2013 році становила    9 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 283 000 грн.; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - одна особа, а середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, за 2013 рік - 0 осіб. Відповідачем самостійно розраховано суму адмінітсративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 15 722 грн 22 коп.   Посилаючись на те, що ТОВ "СПМК-4" у 2013 році не виконано норматив працевлаштування інвалідів, позивач, виходячи з приписів статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з наступного. Спірні публічно-правові відносини врегульовано Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року №875-XII Згідно з частиною першою статті 17 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних публічно-правових відносин) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця /частина перша статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"/. Як визначено частиною третьою статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином, відповідач зобов'язаний створити на підприємстві робоче місце для інваліда та повідомити державну службу зайнятості про наявність вакантного місця для працевлаштування особи даної категорії.   Судом до Гадяцького районного центру зайнятості надіслано запит з проханням надати інформацію чи подавалися у 2013 році відповідачем до державної служби зайнятості звіти за формою №3-ПН із зазначенням наявності вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів. У відповідь на даний запит судом отримано лист від 31 липня 2014 року вих. №905, зі змісту якого встановлено, що ТОВ "СПМК-4" протягом 2013 року звітність за формою №3-ПН до Гадяцького районного центру зайнятості подавалась без заповнення графи про наявність вільних робочих місць для інвалідів /а.с. 17/. Даний факт підтверджено доданими до листа копіями звітів від 31 липня 2013 року та 21 жовтня 2013 року, у яких відсутні відомості про вакансії для інвалідів /а.с. 18-21/. Доказів створення робочого місця для працевлаштування інваліда відповідачем не надано.   За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем у 2013 році не виконано вимоги статей 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо створення на підприємстві робочого місця для працевлаштування інваліда та безпосереднього працевлаштування на підприємстві особи з обмеженими фізичними можливостями. В силу частини першої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. Суд зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням ним правопорушення. При цьому, як визначено статтею 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відповідачем доказів створення на підприємстві робочого місця для працевлаштування інваліда та безпосереднього працевлаштування протягом 2013 року особи з обмеженими фізичними можливостями не надано. Невиконання ТОВ "СПМК-4" вищезазначених вимог статей 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" є господарським правопорушенням, відповідальність за яке передбачена статтею 20 вказаного Закону. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від        28 травня 2013 року у справі №21-386а12, що враховується судом з огляду на приписи частини другої статті 161, статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, за одне робоче місце, призначене для працевлаштування особи, якій відповідно до законодавства встановлено інвалідність, однак не зайняте нею відповідач має сплатити суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 15 722 грн 22 коп. /а.с. 4/. Крім того, як визначено частиною другою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Оскільки відповідачем адміністративно-господарські санкції у строк, визначений частиною четвертою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не сплачено, на суму заборгованості нараховано пеню в розмірі 616 грн 42 коп. За змістом частини п'ятої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" адміністративно-господарські санкції та пеня стягуються за рішенням суду. Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.   Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідач відзиву на позовну заяву, жодних заперечень проти позову чи доказів сплати сум адміністративно-господарських санкцій та пені суду не надав. Разом з тим, наявність у відповідача зобов'язання зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені передбачено вимогами Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та підтверджено звітом за формою №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік /а.с. 3/.   За таких обставин, суд вважає вимоги ПОВ ФСЗІ правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що належить задовольнити у повному обсязі. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 7-11, 41, 69-71, 86, 94, 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-4" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-4" (код ЄДРПОУ 34110610; вул. Лохвицька, 32, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 13937406; вул. Зигіна, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36014; розрахунковий рахунок 31211230700032, одержувач - УДКС України у Гадяцькому районі Полтавської області, код ЄДРПОУ 37937713, банк одержувача - ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019) адміністративно-господарські санкції в розмірі 15 722 (п'ятнадцять тисяч сімсот двадцять дві) гривні 22 (двадцять дві) копійки та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 616 (шістсот шістнадцять) гривень            42 (сорок дві) копійки.           Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. Повний текст постанови складено 08 серпня 2014 року.           Суддя                                                                                О.О. Кукоба