Рішення

від 14.07.2014 по справі 911/2564/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД Київської області 01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81   Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" липня 2014 р.                                                                        Справа № 911/2564/14 Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі          Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/2564/14 за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", ідентифікаційний код: 14360570, місцезнаходження: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, до товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАТУС М2", ідентифікаційний код: 37199927, місцезнаходження: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 19, про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, за участю представників сторін: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився, - Обставини справи: публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАТУС М2" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування від 06.04.2011 року б/н у вигляді заборгованості за кредитом у сумі 28  800,00 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот гривень 00 коп.), заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 15  244,80 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті сорок чотири гривні 80 коп.), пені у сумі 5  481,77 грн. (п'ять тисяч чотириста вісімдесят одна гривня 77 коп.) та заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 3  851,65 грн. (три тисячі вісімсот п'ятдесят одна гривня 65 коп.). Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором банківського обслуговування від 06.04.2011 року б/н, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у вигляді заборгованості за кредитом у сумі 28  800,00 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот гривень 00 коп.), заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 15  244,80 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті сорок чотири гривні 80 коп.), пені у сумі 5  481,77 грн. (п'ять тисяч чотириста вісімдесят одна гривня 77 коп.) та заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 3  851,65 грн. (три тисячі вісімсот п'ятдесят одна гривня 65 коп.). Ухвалою господарського суду Київської області від 27.06.2014 року порушено провадження у справі № 911/2564/14, розгляд якої призначено на 14.07.2014 року. В судове засідання 14.07.2014 року представники Позивача та Відповідача не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 27.06.2014 року не виконали, витребувані судом документи не подали. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 14.07.2014 року. Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Беручи до уваги викладене, а також те, що ухвала господарського суду Київської області від 27.06.2014 року про порушення провадження у справі № 911/2564/14 направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами. Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті. Детально розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд – ВСТАНОВИВ: відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. 06.04.2011 року товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАТУС М2" (клієнт) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої Відповідач погодився з «Умовами та правилами надання банківських послуг» (надалі за текстом: Умови), тарифами банку, що розміщені на сайті банку http://privatbank.ua, які разом складають Договір банківського обслуговування від 06.04.2011 року б/н (надалі за текстом: Договір). Частиною 1 ст. 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до Договору Відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26003060407601 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг». Згідно п. 3.18.1.16. Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі. Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» визначено, що  електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму. Згідно ч.ч. 1-3 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Відповідно до п.п. 3.18.1.,  3.18.1.1. Умов,  вид кредиту – “кредитний ліміт на поточний рахунок” корпоративного клієнта. Кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта. Пунктом 3.18.1.3. Умов    передбачено, що кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди. Відповідно до п. 3.18.1.6. Умов, ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Умовами у п. 3.18.1.8  визначено, що  проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - «Угода»). Відповідно до п. 3.18.1.11 Умов, періодом безперервного користування кредитом є період часу, на протязі якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування кредитним лімітом на поточному рахунку – не більше 35 днів. Пунктами 3.18.1.12, 3.18.4.1.1, 3.18.4.1.2 Умов визначено, що для розрахунку процентів за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка, яка залежить від строку існування непогашеного залишку по кредиту. За період користування кредитом до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го по 25-те число місяця процентна ставка складає 0% річних. При необнуленні дебетового сальдо протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, процентна ставка складає 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню. Умовами у п. 3.18.4.1.3 визначено, що в разі непогашення кредиту починаючи з 91 дня після дати завершення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта вважаються порушеними. При порушенні клієнтом зобов'язань він сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості та пеню в розмірі 0,1315% від суми залишку заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань. Відповідно до пункту 3.18.4.4 Умов, клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць шляхом списання винагороди із своїх рахунків. При зміні ліміту банк може вимагати винагороди від різниці між встановленим лімітом та колишнім лімітом. Згідно п. 3.18.5.1 Умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті процентів, строків повернення кредиту, винагороди, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Пунктом 3.18.5.4 Умов визначено, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом. Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами. Частиною 1 ст. 1054, ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Цивільним кодексом України у ч. 1 ст. 1066 визначено, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Частинами 1, 2 ст. 1067 Цивільного кодексу України визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Згідно ст. 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України. Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Позивач свої зобов'язання за Договором в частині надання Відповідачу кредитного ліміту в сумі 28  800,00 грн. виконав належним чином, що підтверджується банківською випискою по рахунку №26003060407601 за період з 26.12.2012 року по 30.04.2014 року. Позивач зазначає, що Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за Договором в частині погашення кредиту та сплати комісії за його користування, внаслідок чого за Відповідачем наявна заборгованість по кредиту у сумі 28  800,00 грн. та по комісіям за користування кредитом у сумі 3  851,65 грн. Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що внаслідок того, що Відповідач у строки, встановлені Договором, дебетове сальдо не обнулив, за Відповідачем утворилась заборгованість по кредиту у сумі 28  800,00 грн. та по комісіям за користування кредитом у сумі 3  851,65 грн. Як встановлено судом, п.п. 3.18.1.12, 3.18.4.1.1, 3.18.4.1.2 Умов визначено, що для розрахунку процентів за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка, яка залежить від строку існування непогашеного залишку по кредиту. За період користування кредитом до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го по 25-те число місяця процентна ставка складає 0% річних. При необнуленні дебетового сальдо протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, процентна ставка складає 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню. Судом встановлено, що станом на 30.04.2014 року за Відповідачем наявна заборгованість за Договором у вигляді процентів за користування кредитом у сумі 15  244,80 грн. З огляду на те, що Відповідачем належним чином не було виконано зобов'язання за Договором, то на адресу останнього Позивачем в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст. 222 Господарського кодексу України та ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, направлено претензію від 19.11.2013 року №10221К3Е0S02U, у якій Позивач просив негайно погасити прострочену заборгованість за Договором у вигляді заборгованості за тілом кредиту у сумі 28  800,00 грн., заборгованості за відсотками у сумі 9  024,00 грн., заборгованості з комісії за користування кредитом у сумі 2  296,45 грн. та пені у сумі 2  784,13 грн. Факт надіслання Позивачем Відповідачу претензії від 19.11.2013 року №10221К3Е0S02U підтверджується описом вкладення до цінного листа від 01.12.2013 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи. Проте, як вказує Позивач, Відповідач на претензію від 19.11.2013 року №10221К3Е0S02U відповіді не надав, заборгованість за Договором не сплатив. Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази сплати Відповідачем заборгованості за договором банківського обслуговування від 06.04.2011 року б/н у вигляді заборгованості за кредитом у сумі 28  800,00 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот гривень 00 коп.), заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 15  244,80 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті сорок чотири гривні 80 коп.) та заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 3  851,65 грн. (три тисячі вісімсот п'ятдесят одна гривня 65 коп.). Також суд звертає увагу на те, що представник Відповідача в судове засідання не з'явився, заперечень щодо наявності заборгованості чи інших письмових доказів щодо спростування заборгованості суду не надав. Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за договором банківського обслуговування від 06.04.2011 року б/н у вигляді заборгованості за кредитом у сумі 28  800,00 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот гривень 00 коп.), заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 15  244,80 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті сорок чотири гривні 80 коп.) та заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 3  851,65 грн. (три тисячі вісімсот п'ятдесят одна гривня 65 коп.), в зв'язку з чим дані вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі. Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором, передбачену п. 3.18.5.1 Умов, за період з 01.04.2013 року по 30.04.2014 року у сумі 5  481,77 грн. (п'ять тисяч чотириста вісімдесят одна гривня 77 коп.). Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У відповідності з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності. На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, та п. 3.18.5.1 Умов, Позивачем Відповідачу нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором у сумі 5  481,77 грн. При дослідженні правильності та обґрунтованості визначення Позивачем суми пені, судом встановлено наступне. Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Як встановлено судом, п. 3.18.5.4 Умов визначено, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом. Таким чином, сторонами у Договорі визначено інший, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за Договором. Перевіркою правильності визначення Позивачем суми пені судом встановлено, що сума пені у розмірі 5  481,77 грн. визначена Позивачем обгрунтовано і вірно. Доказів сплати Відповідачем вказаної суми пені перед Позивачем не надано. Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за договором банківського обслуговування від 06.04.2011 року б/н у вигляді заборгованості за кредитом у сумі 28  800,00 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот гривень 00 коп.), заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 15  244,80 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті сорок чотири гривні 80 коп.), пені у сумі 5  481,77 грн. (п'ять тисяч чотириста вісімдесят одна гривня 77 коп.) та заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 3  851,65 грн. (три тисячі вісімсот п'ятдесят одна гривня 65 коп.). За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за договором банківського обслуговування від 06.04.2011 року б/н у вигляді заборгованості за кредитом у сумі 28  800,00 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот гривень 00 коп.), заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 15  244,80 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті сорок чотири гривні 80 коп.), пені у сумі 5  481,77 грн. (п'ять тисяч чотириста вісімдесят одна гривня 77 коп.) та заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 3  851,65 грн. (три тисячі вісімсот п'ятдесят одна гривня 65 коп.) є обґрунтованими та доведеними за допомогою належних і допустимих доказів, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем у справі в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Надані Позивачем докази не спростовані, та не заперечувались Відповідачем протягом розгляду справи. Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1  827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.). Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 1  827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.), відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача. Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд - ВИРІШИВ: 1.          Позов публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАТУС М2" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, – задовольнити повністю. 2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАТУС М2", ідентифікаційний код: 37199927, місцезнаходження: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 19, на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", ідентифікаційний код: 14360570, місцезнаходження: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, заборгованість за договором банківського обслуговування від 06.04.2011 року б/н у вигляді основного боргу за кредитом у сумі 28  800,00 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот гривень 00 коп.), заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 15  244,80 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті сорок чотири гривні 80 коп.), пені у сумі 5  481,77 грн. (п'ять тисяч чотириста вісімдесят одна гривня 77 коп.), заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 3  851,65 грн. (три тисячі вісімсот п'ятдесят одна гривня 65 коп.) та судовий збір у сумі 1  827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.). 3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.       Суддя                                                                                     Скутельник П.Ф.            Рішення підписано 14 липня 2014 року