ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6983/14 04.08.14 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехбуд-21" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житломіськбуд" про стягнення 175 401,02 грн., за участю представників позивача - Салія В.В., довіреність №1/4 від 04.08.2014 року, відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року до господарського суду м. Києва звернувся позивач з позовом до відповідача про стягнення 153 797,25 грн. основного боргу, 417,15 грн. 3% річних, 922,78 грн. інфляційних втрат, 1807,64 грн. пені та 18 456,20 грн. реальних збитків у зв'язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов'язань за договором поставки №06/11/13-б від 06.11.2013 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 12.05.2014 року.

Розпорядженням Голови господарського суду м. Києва від 28.05.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Чебикіної С.О. у відпустці, справу №910/6983/14 передано для розгляду судді Удаловій О.Г.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.05.2014 року суддя Удалова О.Г. прийняла справу №910/6983/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 07.07.2014 року.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду м. Києва від 16.06.2014 року, у зв'язку з виходом судді Чебикіної С.О. з відпустки, справу №910/6983/14 передано для розгляду судді Чебикіній С.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2014 року суддя Чебикіна С.О. прийняла справу №910/6983/14 до свого провадження.

Представник відповідача в судове засідання 04.08.2014 року не з'явився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецмехбуд-21" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житломіськбуд" (постачальник) було укладено договір поставки №06/11/13-6, за умовами якого постачальник зобов'язується передавати у власність, а покупець приймати і оплачувати керамічну цеглу (товар) (п. 1.1 договору).

Розрахунки за кожну узгоджену партію товару, здійснюються в безготівковій формі, у розмірі 100% передплати вартості товару, визначеного у рахунку на оплату на таку партію товару (п.3.1. договору).

В період з 11.10.2013 року по 03.03.2014 р. позивачем перераховано відповідачу 1 500 750,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та виписками по особовому рахунку відповідача, які містяться в матеріалах справи.

Відповідачем товар поставлено на суму 1 346 952,75 грн.

Товар на суму 153 797,25 грн. не поставлено.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №67 від 13.03.2014 р. про повернення 153 797,25 грн., яку останній отримав 14.03.2014 року.

Право покупця вимагати повернення суми попередньої оплати у випадку, якщо продавець не передав товар у встановлений строк передбачено ч. 2 ст. 693 ЦК України. Таким чином, з моменту, коли позивач скористався наданим йому правом, у відповідача припинився обов'язок передання оплаченого товару, а виник обов'язок повернути отримані кошти.

Строк повернення даних коштів повинен визначатись виходячи з приписів ст. 530 ЦК України - семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

У даному випадку відповідач повинен повернути 153 797,25 грн. до 21.03.2014 року

Доказів повернення грошових коштів на суму 153 797,25 грн. відповідачем суду не надано.

Тобто, станом на день розгляду справи 153 797,25 грн. відповідачем не повернуто.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення 153 797,25 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Зобов'язання з повернення попередньої оплати є простроченим з 21.03.2014 року.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 153 797,25 грн.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочення платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.1. роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р., якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).

Оскільки факту погодження нарахування пені за прострочення відповідачем поставки товару позивачем не доведено, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 1807,64 грн. задоволенню не підлягають.

Тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 1807,64 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з цим, позов в частині стягнення 3 % річних на суму 417,15 грн. обґрунтований, проте підлягає задоволенню частково, а саме 3 % річних на суму 278,10 грн. за розрахунком суду, який відповідає умовам договору та вимогам закону (період прострочення з 21.03.2014 року по 11.04.2014 року). В іншій частині позову про стягнення 3% річних слід відмовити.

Стосовно стягнення 922,78 грн. інфляційних втрат, то в задоволенні позову в цій частині слід відмовити, оскільки за перерахунком суду (період прострочення з 21.03.2014 року по 11.04.2014 року) інфляційні втрати складають 0,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 18 456,20 грн. реальних збитків у зв'язку з невиконанням ним зобов'язань за договором поставки №06/11/13-б від 06.11.2013 року.

Наслідки порушень зобов'язань за договором є правовою підставою, згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України, для стягнення збитків.

Підставою для відшкодування збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому числі і упущеної вигоди.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Позивачем належних та допустимих доказів в підтвердження наявності вини у відповідача та доказів понесення ним збитків саме в розмірі 18 456,20 грн. внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань відповідача не подано.

Позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та понесених збитків у вигляді не отриманого доходу (упущеної вигоди) позивачем саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення збитків (упущеної вигоди).

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 456,20 грн. реальних збитків є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житломіськбуд" (02218, м. Київ, вул. Райдужна, буд. 59, офіс 2; код 38648956) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехбуд-21" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 26-В, офіс 206; код 34424723) 153 797 (сто п'ятдесят три тисячі сімсот дев'яносто сім) грн. 25 коп. боргу, 278 (двісті сімдесят вісім) грн. 10 коп. 3% річних та 1 607 (одна тисяча шістсот сім) грн. 76 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07.08.2014р.

Суддя С.О. Чебикіна

Дата ухвалення рішення 04.08.2014
Зареєстровано 08.08.2014
Оприлюднено 08.08.2014

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Стежити за справою 910/6983/14

Встановіть Опендатабот та підтвердіть підписку

Вайбер Телеграм

Опендатабот для телефону