Постанова

від 18.12.2006 по справі 17385-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

17385-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 411

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.12.2006Справа №2-31/17385-2006А

18.12.2006р. м.Сімферополь                       Справа №2-31/17385-2006А

12 годин 25 хвилин

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі

судді Привалової А.В.

при секретарі судового засідання Гамаюнової В.С.

за участю представників сторін:

від позивача – Ковальова Л.В. заступник начальника відділу забезпечення надходження та використання кошт штрафних санкцій дов. №04-4/14 від 21.04.06р.

від відповідача – Бірюков Є.В., директор.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, (95017, м.Сімферополь, пр. Кірова, 51-52/10а)

до боржника ТОВ "Рапід-ЛТД" (96420, АРК, с.Міжводне Чорноморський район, вул. Комсомольська, 15-А)

Про стягнення 2177,00 грн.  

ВСТАНОВИВ:       

            Кримське Республіканське  відділення Фонду України соціального захисту  інвалідів звернулось з адміністративним позовом до ТОВ "Рапід-ЛТД" про стягнення 2177,00 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в 2005 році.

          Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач зобов'язаний був створити в 2005 році 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, фактично працевлаштоване 0 інвалідів, тобто не було працевлаштовано ни одного інваліду, у зв'язку з чим відповідач в силу закону повинен сплатити позивачеві штрафні санкції в сумі 2177,00 грн. за нестворене для інваліда робоче місце. Відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2005 рік відповідач не виконав  встановлений  норматив по працевлаштуванню  інвалідів і не створив 1 робоче місце для інвалідів. Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2005р. - 13 чоловік.

          Представник позивача надав пояснення на відзив №26 від 16.11.06р.у якому пояснив, що відповідачем не виконано покладених на нього Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875 та Положенням «Про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів» №314 обов'язків щодо створення у 2005р. 1 робочого місця для забезпечення працевлаштування інваліда, у зв'язку з чим настають правові наслідки у вигляді сплати штрафних санкцій.

          Відповідач проти позову заперечує з мотивів викладених у відзиві на позов. Просить в позові відмовити, посилаючись на те, що законом на підприємство не покладено обов'язок працевлаштовувати інваліда. На думку відповідача вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємством виконано.

           Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку  діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р., вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

          Відповідно до ч.2 ст. 150 КАСУ по справі оголошувались перерви у зв'язку  з  необхідністю  одержання нових доказів.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані  сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти на підставах, у межах повноважень і способом,   передбаченим Конституцією та  законами України.

Відповідно до п.п.1 й 2 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.02р. Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, що діє в складі Мінпраці й  підпорядковується  йому.

Фонд у своїй діяльності  керується Конституцією й законами України, актами  Президента України й Кабінету Міністрів України, наказами Мінпраці та  вищезгаданим Положенням.

У чинність п. 3  цього Положення одним  з завдань Фонду є здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності й господарювання нормативів робочих місць для забезпечення  працевлаштування інвалідів.

Частиною 1 ст. 68 Конституції України встановлено обов'язок кожного неухильно дотримуватися Конституції України й законів України.

            Згідно ст.19 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» для  підприємств (об'єднань), установ, організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4%  від загальної численності тих, що працюють, а якщо  працює від 8 до 15 осіб - в кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачене  законом.

          Відповідно до п. 1, 3, 5, 14 Положення «Про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого  Постановою Кабінету Міністрів України № 314  Робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої  площі  на  підприємстві  (об'єднанні),  в  установі та організації незалежно від форм власності  та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робоче  місце  інваліда  вважається  створеним,  якщо воно відповідає  встановленим  вимогам  робочого  місця  для  інвалідів відповідної    нозології,    атестоване    спеціальною    комісією підприємства     за    участю    представників   МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці,   громадських   організацій   інвалідів,  і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розробляють  заходи  щодо  створення  робочих місць  для  інвалідів,  включають  їх  до  колективного  договору, інформують центри зайнятості,  місцеві органи соціального  захисту населення  та  відділення  Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування)  робочих  місць  для  працевлаштування інвалідів. Підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до  01  лютого  року,  що настає за  звітним,  подають відділенням Фонду  соціального  захисту  інвалідів  відомості  про середню  річну  заробітну плату на підприємстві,  середньооблікову численність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв,  цехи та  дільниці,  де  доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу  зайнятості  та  місцеві органи соціального  захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; запроваджують у разі потреби посади інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками; інваліда.

          Як вбачається з матеріалів справи відповідачу встановлений норматив працевлаштування інвалідів на 2005 р. в кількості 1 особи. Фактично на підприємстві відповідача в 2005р. не було працевлаштоване жодного інваліда, що підтверджується звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів  на 2005р. Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2005р. - 13 чоловік.

           Відповідачем не виконаний норматив -1 , оскільки 1 робоче місць  для інвалідів створено не було.  

Згідно ст.20 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» підприємства (об'єднання), установи, організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ч.1 ст.19 цього Закону, щорічно  сплачують відповідним відділенням  Фонду України соціального захисту інвалідів  штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (у об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

          Відповідачем не створені умови для можливості працевлаштування інвалідів, отже, вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно  ч.3,4 ст.20 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» сплату штрафних санкцій  підприємства (об'єднання), установи, організації здійснюють згідно закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і  зборів (обов'язкових платежів).  У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути стягнути шляхом звернення стягнення на майно підприємства(об'єднання), установи, організації в установленому порядку.

Також суд звертає увагу на те, що здійснювати функції контролю за своєчасним і повним  отриманням коштів до бюджету неможливо без застосування і стягнення Фондом   штрафних санкцій підприємств (об'єднань), установ, організацій, які не забезпечують встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, якщо ними добровільно не сплачуються у відповідне відділення Фонду штрафні санкції за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Такої ж думки дотримується Верховний Суд України (справа №4292/1-36  ухвала від 05.01.2003р.).

Крім того, зі змісту статей 19 й 20  Закону вбачається, що штраф має компенсаційну форму за невиконання нормативу, оскільки  згідно з ч.6 ст.20 Закону суми штрафних санкцій використовуються Фондом для фінансування соціальних витрат на професійне навчання непрацюючих інвалідів, видачу підприємствам цільових кредитів на створення робочих місць для інвалідів, надання фінансової допомоги  на здійснення мер по соціальній, трудовій, фізкультурно-оздоровчій і професійній реабілітації інвалідів і т.п., і у суб'єкта підприємницької діяльності є альтернативний обов'язок  або  виконання нормативу шляхом працевлаштування інвалідів або оплата штрафних санкцій.

Також необхідно відзначити, що відповідно п.п. 1 п.1 ст.29 Бюджетного кодексу України, до складу доходів Державного бюджету України включаються доходи, що надходять відповідно до Закону України «Про основи  соціального захисту інвалідів».  

           На підставі викладеного, з урахуванням змини позивачем позову в частини зменшення суми позову, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

          За згодою сторін у судовому засіданні 18.12.06р. оголошено  вступну та резолютивну частину постанови.

          Постанова складена у повному обсязі  21.12.2006 року.

          З урахуванням викладеного, керуючись ч. 4 ст. 94,ст. ст. 98,122,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                            П О С Т А Н О В И В :

1.Позов задовольнити  в повному обсязі.

           2.Стягнути з ТОВ "Рапід-ЛТД" (96420, АРКс.Міжводне, Чорноморський район, вул. Комсомольська, 15-А, ОКПО 20683099, МФО 324430, р/р 26006301322203БВ №4 КЦВ ПІБ в смт. Чорноморське) на користь  Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (95017, АР Крим, м.Сімферополь, пр.Кирова,51-52/10а, Реквізити: Одержувач - Держбюджет Чорноморського району 50070000, Банк одержувача -Управління Держказначейства в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ОКПО 24037309, р/р 31218230600303) штрафні санкції за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів  в сумі 2177,00грн.

3. Виконавчий документ відати у встановленому законом порядку після набрання постановою законної сили.

          Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України  до Севастопольського апеляційного господарського суду.

          У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.