Рішення

від 29.07.2014 по справі 911/2828/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"29" липня 2014 р. Справа № 911/2828/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Вілан» , м. Київ,

до відповідача приватного акціонерного товариства «Альба Україна» , м. Бориспіль,

про стягнення 379 685,15 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: Гончарук В.І. , уповноважений, довіреність від 04.07.2014р. №3;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Вілан», м. Київ, звернулось до господарського суду Київської області з позовом від 07.07.2014р. до відповідача - приватного акціонерного товариства «Альба Україна», м. Бориспіль, в якому просить суд стягнути з відповідача 379 685,15 грн. заборгованості за договором від 29.05.2014р. №197П12, з яких: 362 618,40 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції (325802,70 грн. основного боргу та 36815,70 грн. інфляційних), пеня в сумі 14 710,26 грн. та 3% річних в сумі 2 356,49 грн., та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 593,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору від 29.05.2014р. №197П12 позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно видаткових накладних, проте, в порушення умов договору, відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, в результаті чого за відповідачем рахується заборгованість з урахуванням індексу інфляції в розмірі 362 618,40 грн. Крім того, позивач стверджує, що у зв'язку із порушенням грошового зобов'язання, з відповідача належить до стягнення пеня в сумі 14 710,26 грн. та 3% річних в розмірі 2 356,49 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.07.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/2828/14 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 29.07.2014р.

21.07.2014р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли частково витребувані судом документи із супровідним листом від 16.07.2014р. №2630.

22.07.2014р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення від 22.07.2014р. щодо суті позовних вимог.

В судове засідання 29.07.2014р. був присутній представник позивача, який подав витребувані судом документи.

Відповідач в судові засідання 29.07.20144р. не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, копію ухвали про порушення провадження у справі отримав завчасно14.07.2014р., про що свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пункту 3.9.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Вілан», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «НВП «Вілан»), до відповідача - ПрАТ «Альба Україна», м. Бориспіль (далі по тексту - ПрАТ «Альба Україна»), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 29.05.2012р. між ТОВ «НВП «Вілан» (продавець) та ПрАТ «Альба Україна» (покупець) Договір №197П12 (далі - Договір), згідно якого продавець продає, а покупець приймає антисептики і дезінфекційні засоби та аксесуари для їх використання, вироби медичного призначення (далі за текстом - товар) відповідно до рахунків, що є невід'ємною частиною Договору. Відповідно до умов Договору:

- поставка товару здійснюється продавцем протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту узгодження заявки чи на інших умовах, які зазначені в узгодженій заявці. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом продавця на умовах поставки DDP м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100, згідно з Інкотермс-2010 (пункт 4.2. Договору);

- товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем відповідно до зазначеної в накладних (термін для пред'явлення рекламацій - 5 (п'ять) календарних днів з дати передачі) кількості. У випадку передачі товар меншої кількості, ніж вказано в накладній, продавець зобов'язується не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати належного підтвердження такого факту за свій рахунок доставити відсутній товар (пункт 4.4. Договору);

- розрахунки по цьому Договору здійснюються ляхом переказу 100% коштів покупцем на поточний рахунок продавця протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару покупцем (пункт 5.1. Договору);

- продавець погоджується, що покупець проводить оплати один раз в тиждень, а саме у вівторок (далі - платіжний день). У разі коли день оплати кожної товарної партії припадає не на платіжний день, покупець зобов'язується провести оплату в наступний за ним платіжний день. Продавець погоджується, не застосувати до покупця штрафні санкції передбачені в пункті 6.2. цього Договору у разі коли день оплати кожної товарної партії припадає не на платіжний день. В разі зміни платіжних днів покупця, останній повідомляє продавця е менше ніж за 15 (п'ятнадцять) робочих днів до дати вступу таких змін в силу (пункт 5.3. Договору);

- за порушення грошових зобов'язань за цим Договором покупець сплачує продавцю пеню (штрафну неустойку) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період несплати зобов'язань, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день порушення виконання. Пеня нараховується за весь період прострочення грошових зобов'язань (пункт 6.2. Договору);

- строк дії Договору з 29.05.2012р. по 31.12.2012р. (пункт 7.1. Договору);

- якщо за 15 (п'ятнадцять) календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна із сторін письмово не заявить про його розірвання, Договір вважається продовженим на наступний календарний рік. Протягом строку, на який Договір вважається продовженим, кожна із сторін має право розірвати Договір в односторонньому порядку, письмово попередивши другу сторону про розірвання Договору е пізніше ніж а 15 (п'ятнадцять) календарних днів до дня розірвання. Розірвання Договору в односторонньому поряду, передбаченому цим пунктом, не звільняє сторін від зобов'язань щодо розрахунків а товари та сплати штрафних санкцій за порушення зобов'язань за Договором (пункт 7.2. Договору).

В подальшому, Додатковою угодою від 02.01.2013р. №3 сторони внесли зміни до Договору, шляхом викладення пункту 5.1. Договору в наступній редакції: « 5.1. Розрахунки по цьому Договору здійснюються шляхом переказу 100% коштів покупцем на поточний рахунок продавця протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару покупцем.». Всі інші умови Договору залишені незмінними і сторони підтверджують з них свої зобов'язання.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджує позивач, 11.03.2014р. позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 325 802,70 грн., про що свідчать копії підписаних повноважними представниками та засвідчених печатками обох сторін видаткових накладних, а саме: від 11.03.2014р. №1628 на суму 169 885,20 грн. та від 11.03.2014р. №1629 на суму 155 917,50 грн. (належним чином засвідчені копії видаткових накладних наявні в матеріалах справи, а оригінали надані позивачем для огляду в судовому засіданні). Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов Договору щодо поставки товару.

Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно повинно бути виконано у цей строк. Пунктом 5.1 Договору, в редакції укладеної до нього Додаткової угоди від 02.01.2013р. №3, сторонами встановлено, що розрахунки по цьому Договору здійснюються шляхом переказу покупцем 100% коштів на поточний рахунок продавця протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Пунктом 5.3. Договору сторони визначили, що покупець проводить оплати один раз в тиждень, а саме у вівторок (далі - платіжний день). У разі коли день оплати кожної товарної партії припадає не на платіжний день, покупець зобов'язується провести оплату в наступний за ним платіжний день. Продавець погоджується, не застосувати до покупця штрафні санкції передбачені в пункті 6.2. цього Договору у разі коли день оплати кожної товарної партії припадає не на платіжний день. За таких обставин, строк оплати товару за накладними від 11.03.2014р. № 1628 та № 1629 настав у вівторок 15.04.2014р.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем вручено секретарю ПрАТ «Альба Україна» Соболь М.І. претензію від 22.05.2014р. про повернення грошових коштів, в якій позивач згідно умов Договору вимагав у відповідача оплатити суму основного боргу в розмірі 325 802,70 грн. Суду не подано доказів того, що відповідач надав відповідь на письмову вимогу або її задовольнив та сплатив позивачу грошові кошти.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд ухвалою від 09.07.2014р. зобов'язував відповідача подати суду документи, що підтверджують сплату грошових коштів за видатковими накладними згідно Договору. Відповідач відзив на позов суду не подав, доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором та сплати коштів за поставлений товар не представив, доказів пред'явлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості та якості товару або доказів повернення поставленого товару згідно спірних видаткових накладних суду не надав, відповідно доводи позивача не спростував.

З огляду на викладене, за поданими документами суд достовірно встановив, що товар було поставлено позивачем та прийнято відповідачем і строк оплати переданого товару є таким, що настав.

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем - ПрАТ «Альба Україна» своїх зобов'язань за Договором щодо оплати поставленого позивачем товару на суму 325 802,70 грн., відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню.

У зв'язку із наявністю вказаної простроченої заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, передбачену пунктом 6.2. Договору, в сумі 14 710,26 грн. за період з 11.04.2014р. по 07.07.2014р.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно частини 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно частини 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що за порушення грошових зобов'язань за цим Договором покупець сплачує продавцю пеню (штрафну неустойку) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період несплати зобов'язань, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день порушення виконання. Пеня нараховується за весь період прострочення грошових зобов'язань.

Договірні правовідносини між сторонами щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який є спеціальним з питань регулювання відносин, щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування, щодо зазначених правовідносин сторін у справі.

В зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абзацу другого частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний суд України (постанова Верховного суду України від 24.10.2011р. у справі №25/187).

Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 356,49 грн. та збитки, завдані інфляційними процесами, в розмірі 36 815,70 грн., розраховані за період з.11.04.2014р. по 07.07.2014р.

Відповідно до положень частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

За таких обставин, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем;

-строк та порядок оплати товару, встановлені Договором;

- відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначені пунктом 6.2. Договору та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та встановлену постановою правління НБУ 10.06.2013р. №209 "Про регулювання грошово-кредитного ринку" розмір облікової ставки НБУ;

- спосіб захисту майнового права передбачений статтею 625 ЦК України;

- встановлений судом належний строк оплати за накладними 15.04.2014р., а не 11.04.2014р., як стверджує позивач, та виходячи з наступного розрахунку:

документнараховано , грн.строк оплати (пункт 5.1. Договору)фактично сплачено , грн.основний борг , грн.кількість днів простроченняпеня , грн. 3% річних, грн.збитки, завдані інфляційними процесами, грн. видаткова накладна від 11.03.2014р. №1628 169 885,20 15.04.2014р. 325 802,70 83 дні (16.04.2014-07.07.2014*) 14076,46 2222,60 15638,53 видаткова накладна від 11.03.2014р. №1629 155 917,50 всього 325 802,70 325 802,70 14076,46 2222,60 15638,53 * за заявлений позивачем період

судом встановлено, що за період з 15.04.2014р. по 07.07.2014р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 357740,29 грн., з яких: основний борг в розмірі 325 802,70 грн., пеня в сумі 14076,46 грн., 3% річних в сумі 2222,60 грн. та 15638,53 грн. інфляційних втрат.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки позивача, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають частковому задоволенню. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - приватного акціонерного товариства «Альба Україна» на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Вілан» 357740,29 грн. заборгованості за Договором від 29.05.2012р. №197П12, з яких: 325 802,70 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 2222,60 грн., пеня в сумі 14076,46 грн., інфляційні втрати в сумі 15638,53 грн. та у відповідності до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись частиною 1 ст. 11, ст. 16, частиною 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, частиною 1 ст. 530, частиною 1 ст. 546, ст. 549, частиною 2 ст. 614, частиною 2 ст. 625, ст. ст. 627, 712 Цивільного кодексу України, частиною 1 ст. 173, частиною 1 ст. 179, частиною 1 ст. 181, ст. 230, частинами 4, 6 ст. 231, частиною 6 ст. 232, частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 33, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Вілан» до приватного акціонерного товариства «Альба Україна» задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Альба Україна» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, буд. 100, код ЄДРПОУ 22946976)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Вілан» (04053, м. Київ, вул. Воровського, буд. 7-Б, кв. 11, код ЄДРПОУ 21589190)

325 802,70 грн. (триста двадцять п'ять тисяч вісімсот дві гривні сімдесят копійок) основної заборгованості,

14076,46 грн. (чотирнадцять тисяч сімдесят шість гривень сорок шість копійок) пені,

2222,60 грн. (дві тисячі двісті двадцять дві гривні шістдесят копійок) процентів річних,

15638,53 грн. (п'ятнадцять тисяч шістсот тридцять вісім гривень п'ятдесят три копійки) інфляційних втрат,

7154,81 грн. (сім тисяч сто п'ятдесят чотири гривні вісімдесят одну копійку) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 08.08.2014р.