Рішення

від 05.08.2014 по справі 914/2182/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2014 р. Справа № 914/2182/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Лосик Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватавтотранс", м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства "Тур-Ретур", м. Львів

про: стягнення 10 281,26 грн.

Представники :

Від позивача: Сеник П.Р. - представник (Довіреність 19/14 від 19.05.2014р.).

Від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 81 1 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватавтотранс", м. Львів до відповідача - Приватного підприємства "Тур-Ретур", м. Львів про стягнення 10 281,26 грн.

Ухвалою суду від 23.06.2014 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 08.07.2014 р. З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд справи відкладався.

22.07.2014 р. від ТзОВ "Приватавтотранс" в канцелярію суду поступило Уточнення до позовної заяви (вх. № 3676/14 від 22.07.2014 р.), відповідно до якого позивач збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 9 200,00 грн. основного боргу, 1 054,16 грн. інфляційних втрат, 145,18 грн. 3 % річних, 1 827,00 грн. судового збору та 4 000,00 грн. витрат за надання правової допомоги.

Проте, згідно клопотання (вх. № 33762/14 від 05.08.2014 р.) позивач просить суд подане в канцелярію суду 22.07.2014 р. уточнення до позовної заяви до розгляду не приймати та вважати помилково поданим, розглядати позовні вимоги, зазначені у позовній заяві від 19.06.2014 р.

В судовому засіданні 05.08.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду господарського спору.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

02.01.2014 р. між сторонами у справі було укладено Договір № 1/02-01-14-ПП, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання за плату здійснити перевезення організованої відповідачем групи пасажирів у кількості 17 осіб та їх багажу, список яких наведено в інформаційному листі щодо здійснення нерегулярних перевезень пасажирів, а відповідач у свою чергу зобов'язався сплатити за таке перевезення встановлену цим Договором плату.

Згідно п.2.4. Договору відправлення автобуса з початкового маршруту мало відбутися 03.01.2014 р., прибуття в кінцевий пункт маршруту - 10.01.2014 р.

У п. 4.2. Договору сторони погодили, що розмір плати за Договором складає 9 200,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання договірних зобов'язань позивачем на замовлення відповідача було здійснено перевезення пасажирів в кількості 17 осіб, про що свідчать Маршрутний лист пасажира № 169556 від 03.01.2014 р. та підписаний сторонами Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) б/н б/д. Згідно зазначеного акту роботи (послуги) виконані позивачем повністю, претензії зі сторони відповідача відсутні.

Пунктом 4.1. Договору обумовлено, що розрахунки за перевезення здійснюються замовником відповідно до вимог цивільного законодавства України шляхом перерахування грошових коштів або шляхом внесення в касу банку на рахунок перевізника.

Оплату наданих послуг відповідач зобов'язався здійснити не пізніше наступного дня після виконання послуги перевезення (п. 4.3.2. Договору).

З огляду на те, що у визначені Договором строки відповідач наданих позивачем послуг не оплатив, позивач 17.02.2014 р. надіслав на адресу ПП "Тур-Ретур" Претензію б/н від 17.02.2014 р., відповідно до якої просив у встановлені законом строки сплатити заборгованість за послуги перевезення, в сумі 9 300,00 грн., яка складається із 9 200,00 грн. основного боргу, 70,00 грн. пені та 30,00 грн. процентів за користування чужими коштами.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, вказана претензія залишена відповідачем без задоволення та реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

Окрім суми основного боргу в розмірі 9 200,00 грн. , позивач із посиланням на приписи ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача 962,54 грн. інфляційних втрат та 118,72 грн. 3 % річних.

Загальна сума позовних вимог складає 10 281,26 грн.

Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, а саме 1 827,00 грн. судового збору та 4 000,00 грн. витрат за надання правової допомоги.

На підтвердження факту понесення витрат за надання правової допомоги позивачем надано суду Договір про надання правової допомоги від 08.04.2014 р., укладений між ПП «Юридично-експертна компанія «Юрекс» та ТзОВ «Приватавтотранс»; Доручення № 13/14 від 19.05.2014 р., видане ПП «Юридично-експертна компанія «Юрекс» Сенику П.Р. на представництво інтересів позивача; Платіжне доручення № 9 від 14.04.2014 р. на суму 4 000,00 грн.; Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1235 від 17.11.2006 р.; Наказ № 1-ц від 13.01.2014 р. «Про встановлення вартості послуг з надання правової допомоги»; Додаткову угоду від 07.07.2014 р. до Договору про надання правової допомоги від 08.04.2014 р.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як вбачається із матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли із Договору № 1/02-01-14-ПП від 02.01.2014 р., на виконання умов якого позивач здійснив перевезення організованої відповідачем групи пасажирів у кількості 17 осіб та їх багажу. Факт надання послуг перевезення підтверджується представленими суду Маршрутним листом пасажира № 169556 від 03.01.2014 р. та підписаним сторонами Актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) б/н б/д, згідно якого роботи (послуги) виконані позивачем повністю, претензії зі сторони відповідача відсутні.

За визначенням ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У п. 4.2. Договору сторони передбачили, що розмір плати за Договором складає 9 200,00 грн. Зазначену суму відповідач зобов'язався здійснити не пізніше наступного дня після виконання послуги перевезення (п. 4.3.2. Договору).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В процесі розгляду справи суд встановив, що зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг відповідач не виконав, у погоджені в Договорі строки вартості послуг не оплатив. Претензія позивача б/н від 17.02.2014 р. залишена відповідачем без задоволення.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 9 200,00 грн. основного боргу є обгрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, а тому підлягають до задоволення повністю.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно положень ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як вже зазначалося, згідно п. 4.3.2. Договору оплату послуги відповідач зобов'язаний був здійснити не пізніше наступного дня після виконання послуги перевезення (п. 4.3.2. Договору).

За умовами п. 2.4. Договору датою завершення надання послуги перевезення є 10.01.2014 р. Дати підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) б/н сторони не вказали. Таким чином, виходячи з умов Договору № 1/02-01-14-ПП від 02.01.2014 р., надана позивачем послуга перевезення повинна була бути оплачена відповідачем не пізніше 11.01.2014 р., відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобовязання перед позивачем з 12.01.2014 р.

Згідно розрахунку позовних вимог нарахування інфляційних втрат та 3 % річних позивач здійснив за період з 11.01.2014 р. по 16.06.2014 р., а отже невірно визначив період нарахування 3 % річних.

Здійснивши перерахунок 3 % річних за період з 12.01.2014 р. по 16.06.2014 р., суд прийшов до висновку, що до стягнення з відповідача належить 117,96 грн. 3 % річних. Інфляційні втрати підлягають стягненню повністю, оскільки при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доводів позивача не спростував, доказів оплати послуг суду не надав.

З огляду на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати згідно приписів ст. 49 ГПК України покладаються на останнього повністю.

Як судові витрати до стягнення з відповідача окрім судового збору підлягають також витрати позивача на оплату послуг адвоката в розмірі 4 000,00 грн. , доказом надання та оплати яких є: Договір про надання правової допомоги від 08.04.2014 р., укладений між ПП «Юридично-експертна компанія «Юрекс» та ТзОВ «Приватавтотранс»; Доручення № 13/14 від 19.05.2014 р., видане ПП «Юридично-експертна компанія «Юрекс» Сенику П.Р. на представництво інтересів позивача; Платіжне доручення № 9 від 14.04.2014 р. на суму 4 000,00 грн.; Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1235 від 17.11.2006 р.; Наказ № 1-ц від 13.01.2014 р. «Про встановлення вартості послуг з надання правової допомоги»; Додаткову угоду від 07.07.2014 р. до Договору про надання правової допомоги від 08.04.2014 р.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612, 625, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Тур-Ретур" (79013, м. Львів, вул. Київська, 27/3. Ідентифікаційний код 30052880 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватавтотранс" (79054, м. Львів, вул. О. Кульчицької, 1/3. Ідентифікаційний код 20835511) 9 200,00 грн. основного боргу, 962,54 грн. інфляційних втрат, 117,96 грн. 3 % річних, всього - 10 280,50 грн.; 1 827,00 грн. судового збору та 4 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

3. В частині стягнення 0,76 грн. 3 % річних в задоволенні позову відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено і підписано 08.08.2014 р.

Суддя Ділай У.І.