Постанова

від 25.06.2009 по справі 2а-2391/09/2370

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 червня 2009 року                               Справа №

2а-2391/09/2370

18 год. 25 хв.                                 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний

суд  у складі колегії суддів:

головуючого судді - Гараня С.М.,

суддів Лічевецького І.О., Смілянця Е.С.,

при секретарі - Слуцькій Н.Ю.,

за участю:

представників позивача Державної

податкової інспекції у місті  Черкаси

ОСОБА_1., ОСОБА_2 - за довіреностями,

представника відповідача приватного підприємства

«Сервісно-виробничий центр «Шлях» ОСОБА_3 - за посадою,ОСОБА_4 - за

довіреністю,

представників третьої особи

приватного підприємства «Інтерторг» ОСОБА_5 - за посадою,ОСОБА_6 - за

довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної

податкової інспекції у місті Черкаси до приватного підприємства

«Сервісно-виробничий центр «Шлях», третя особа приватне підприємство

«Інтерторг» про стягнення коштів отриманих за нікчемними правочинами

ВСТАНОВИВ:

Позивач

звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з

відповідача в дохід держави кошти в сумі 25073024,12 грн., отримані за

нікчемними правочинами від 03.01.2007 р. № 03/01-07 та від 03.01.2008 р. №

03/01/08.

В

обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що матеріали виїзної

документальної перевірки приватного підприємства «Сервісно-виробничий центр

«Шлях» та приватного підприємця ОСОБА_7 з питань дотримання вимог податкового,

валютного та іншого законодавства, проведеною позивачем, та матеріали

зустрічної перевірки приватного підприємства «Інтерторг» містять інформацію про

відсутність у приватного підприємства «Сервісно-виробничий центр «Шлях»

адміністративно - господарських можливостей на виконання господарських

зобов'язань, а саме відсутність складських приміщень, необхідної кількості

працівників, фінансових можливостей, тощо по укладеним угодам, та відсутність

фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе договорних зобов'язань.

Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру відповідача на створення

правових наслідків. Тобто, такі угоди, на думку позивача, носять фіктивний

характер. Таким чином, у результаті порушення контрагентом своїх податкових

зобов'язань, вимог господарського, податкового та цивільного законодавства,

угоди, укладені між позивачем та приватним підприємством «Інтерторг» мають

протиправний характер, а правочин по суті спрямований на незаконне заволодіння

майном держави і суспільства і вважається таким, що порушує публічний порядок,

а отже, згідно частини 2 статті 228 Цивільного Кодексу України є нікчемним і

все отримане за ним стягується на користь держави. Крім цього представники

позивача зазаначили, що положення статей 207, 208 Господарського кодексу

України застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою,

за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить

моральним засадам суспільства, а тому згідно частини 1 статті 203 та  частини 2 статті 215 Цивільного Кодексу

України є нікчемним, а органи державної податкової служби можуть з підстав,

передбачених  пункотом 11 статті 10

Закону України „Про державну податкову службу в Україні” звертатися до судів із

позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за право чинами,

вчиненими з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства

посилаючись на їх нікчемність.

В судовому

засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та

просили суд його задовольнити.

Представники

відповідача - приватного підприємства «Сервісно-виробничий центр «Шлях» в

судовому засіданні та в письмових запереченнях проти позову позовні вимоги не

визнали, в заперечення протии позову послалися на те, що умови договорів від

03.01.2007 р. № 03/01-07 та від 03.01.2008 р. № 03/01/08 були виконані в

повному обсязі, товар фактично поставлений, а самі поставки товару підтверджені

первинними документами та повністю відображені у податковому та бухгалтерському

обліку відповідача та приватного підприємства «Інтерторг» як контрагента по

договорам, а тому підстав для задоволення позову не має.

Ухвалою суду

від 14.05.2009 р. приватне підприємство «Інтерторг» було залучене в якості

третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Представники

третьої особи приватного підприємства «Інтерторг» проти позову заперечували та

просили залишити його без задоволенння. В обгрунтування своїх заперечень

зазначили, що дійсно між приватним підприємством «Сервісно-виробничий центр

«Шлях» та приватним підприємством «Інтерторг» були заключені договори  купівлі-продажу насіння гарбуза та горіха

волоського від 03.01.2007 р. № 03/01-07 та від 03.01.2008 р. № 03/01/08. Умови

договорів сторонами були виконані - товар поставлений продавцю, що

підтверджується первинними документами обліку ПП «Інтерторг», а самі операції

відображені в податковому та бухгалтерському обліку. Ці обставини

підтверджуються також матеріалами перевірки податкових органів, про що свідчать

відповідні документі, які були надані суду.

Суд,

заслухавши пояснення представників сторін, думку представників третьої особи,

дослідивши письмові докази, вважає, що адміністративний позов не підлягає

задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом

встановлено, що приватне підприємство «Сервісно-виробничий центр «Шлях»

зареєстровано виконавчим комітетом Черкаської міської ради 25.01.2000 р.,

(ідентифікаційний код 30705629).

Відповідно

до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних

осіб-підприємців серії АВ № 064015 приватне підприємство «Інтерторг»  зареєстровано як юридичну особу виконавчим

комітетом Світловодської міської ради Кіровоградської області 12.01.2001 р.

(ідентифікаційний код 31252398).

03.01.2007

р. та 03.01.2008 р. між приватним підприємством «Сервісно-виробничий центр

«Шлях» та приватним підприємством «Інтерторг» були заключені договори

купівлі-продажу насіння гарбуза та горіха волоського за № 03/01-07 та №

03/01/08, відповідно.

Таким чином на момент укладення

договорів купівлі-продажу від 03.01.2007 р. № 03/01-07 та від 03.01.2008 р. №

03/01/08 відповідач та третя особа були зареєстровані, як суб'єкти

підприємницької діяльності, і мали право укладати цивільно-правові угоди.

Відповідно до вимог статей 638, 639 Цивільного Кодексу України договір є

укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов

договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що

визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а

також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути

досягнуто згоди. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір,

щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з

моменту його підписання сторонами.

Згідно

статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець)

передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні

(покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і

сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно  статті 638 Цивільного кодексу України договір

є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов

договору. Істотними умовами договору є предмет договору, умови, що визначені

законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті

умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із змісту

договорів купівлі-продажу від 03.01.2007 р. № 03/01-07 та від 03.01.2008 р. №

03/01/08 вбачається, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору,

а саме: його предмету, найменування, кількості, порядку розрахунку, цін та

строку дії договору. Виконання даних угод підтверджується специфікаціями до

них, реєстром отриманих та виданих накладних та самими накладними на отримання

товару, оборотно-сальдовими відомостями за період дії угод з відображенням усіх

операцій в бухгалтерському та податковому обліку підприємств-контрагентів.

Перевіркою

приватного підприємства «Сервісно-виробничий центр «Шлях» та приватного

підприємства «Інтерторг», що проведена податковими органами, підтверджена

достовірність первинних документів, використаних за перевіряємий період, а

також відсутність порушень податкового законодаства зазначеними суб`єктами

господарювання.

Відповідно

до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не

відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить

інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин

з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності),

може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади

визнано судом недійсний повністю або в частині.

Згідно

частини 1 статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське

зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо

суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох

сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за

рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання

зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все

одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування

одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею

повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на

відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За змістом

статей 207, 208 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання є

недійсним, якщо укладено з метою завідомо суперечною інтересам держави і

суспільства. Правові наслідки такого зобов'язання залежать від наявності умислу

-у обох сторін чи однієї, від виконання угоди - обома сторонами чи однією.

Доказів

того, що в діях відповідачів існувала мета, яка суперечить інтересам держави та

суспільства, позивачем не надано.

За наведених

обставин суд прийшов до висновку про відсутність підстав для висновку про

укладення договорів купівлі-продажу від 03.01.2007 р. № 03/01-07 та від

03.01.2008 р. № 03/01/08 між приватним підприємством «Сервісно-виробничий центр

«Шлях» та приватним підприємством «Інтерторг», з метою, завідомо суперечною

інтересам держави і суспільства, оскільки не вбачається, в чому ж полягала така

мета відповідача та третьої сторони, а також позивачем не доведено, що метою їх

укладення було настання протиправних наслідків.

Положення

статей 207 та 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що

правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і

суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує

публічний порядок, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті

215, частиною 2 статті 228 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину

недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в

абзаці першому                         

статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від

04.12.1990 р. № 509-ХІІ, можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до

судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за

правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і

суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову

висновок суду про нікчемність правочину має бути викладений у мотивувальній, а

не в резолютивній частині судового рішення.

Враховуючи

те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як

на підставу своїх вимог і заперечень, доведеність податковою інспекцією того,

що спірний договір укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і

суспільства не ґрунтується на наведених нормах законодавства, наявних доказах

та встановлених обставинах справи.

Для

застосування санкцій, передбачених частиною першою ст.208 Господарського

кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка

завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення

удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

Зважаючи на

викладене, та враховуючи відсутність у відповідачів умислу на укладення угоди з

метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також,

відсутність передбачених законом, підстав для визнання оскаржуваного договору

недійсним, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині

стягнення з відповідачів в дохід держави коштів в сумі сумі 25073024,12 грн.,

отриманих за нікчемними правочинами від 03.01.2007 р. № 03/01-07 та від

03.01.2008 р. № 03/01/08.

Згідно з

частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в

яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи

юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не

стягуються.

На підставі

викладеного, керуючись статями 159-164 Кодексу адміністративного судочинства

України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви

про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного

адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом

десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на

постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне

оскарження.

Головуючий:                                     С.М. Гарань.

Судді:                                         І.О.

Лічевецький.

                                        Е.С.

Смілянець.

Повний текст

постанови виготовлений 30 червня 2009 року.