Постанова

від 22.06.2009 по справі 2а-2502/09/2370

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 червня 2009 року                               Справа №

2а-2502/09/2370

16 год. 45 хв.                                 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний

суд  у складі колегії суддів:

головуючого судді - Гараня С.М.,

суддів Гаращенка В.В., Холода Р.В.,

при секретарі - Слуцькій Н.Ю.,

за участю:

представників позивача Державної

податкової інспекції у місті ЧеркасиОСОБА_1., ОСОБА_2 - за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної

податкової інспекції у місті Черкаси до приватного підприємства «Адамант» та

товариства з обмеженою відповідальністю «Геос-Львів» про стягнення в дохід

держави коштів отриманих за нікчемним правочином

ВСТАНОВИВ:

Позивач

звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з

відповідачів в дохід держави кошти в сумі 4840028 грн., отримані за нікчемним

правочином № 0109 від 09.01.2007 р.

В

обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що матеріали виїзної

документальної перевірки приватного підприємства «Адамант» з питань

достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану

вартість за лютий 2007 р., що була проведена позивачем, містять інформацію про

відсутність у приватного підприємства «Адамант» адміністративно - господарських

можливостей на виконання зобов'язань по договору купівлі-продажу від 09.01.2007

р., а саме відсутність складських приміщень, необхідної кількості працівників,

фінансових можливостей, тощо, а також відсутність фактичних дій, спрямованих на

виконання взятих на себе договірних зобов'язань. Останнє, в свою чергу,

свідчить про відсутність наміру відповідачів на створення правових наслідків.

Тобто, така угода, на думку позивача, носить фіктивний характер. Таким чином, у

результаті порушення контрагентами по договору своїх податкових зобов'язань,

вимог господарського, податкового та цивільного законодавства, угоди, укладені

між відповідачами мають протиправний характер, а правочин по суті спрямований

на незаконне заволодіння майном держави і суспільства і вважається таким, що

порушує публічний порядок, а отже, згідно частини 2 статті 228 Цивільного

Кодексу України є нікчемним і все отримане за ним стягується на користь

держави. Крім цього представники позивача зазаначили, що положення статей 207,

208 Господарського кодексу України застосовуються з урахуванням того, що

правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і

суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно

частини 1 статті 203 та частини 2 статті 215 Цивільного Кодексу України є

нікчемним, а органи державної податкової служби можуть з підстав,

передбачених  пунктом 11 статті 10 Закону

України „Про державну податкову службу в Україні” звертатися до судів із

позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами,

вчиненими з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства

посилаючись на їх нікчемність.

В судовому

засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та

просили суд його задовольнити.

Відповідачі,

належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи в судове

засідання не з`явилися, а тому суд вирішив провести розгляд справи за

відсутності їх представників. В письмових запереченнях проти позову відповідачі

вимоги не визнали пославшись на те, що умови договору № 0109 від 09.01.2007 р.

були виконані в повному обсязі, товар фактично поставлений, а самі поставки

товару підтверджені первинними документами та повністю відображені у

податковому та бухгалтерському обліку відповідачів, а тому підстав для

задоволення позову не має.

Суд,

заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши письмові докази,

вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних

підстав.

Судом

встановлено, що приватне підприємство «Адамант» відповідно до свідоцтва про

державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 152679, зареєстроване

виконавчим комітетом Черкаської міської ради 29.10.2001 р., (ідентифікаційний

код 31701614).

Відповідно

до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних

осіб-підприємців серії АГ № 408136 товариство з обмеженою відповідальністю

«Геос-Львів» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Львівської

міської ради 16.08.1999 р. (ідентифікаційний код 31252398).

09.01.2007

р. між товариством з обмеженою відпоаідальністю «Геос-Львів» та приватним

підприємством «Адамант» був заключений договір № 0109 купівлі-продажу шкіряного

напівфабрикату Вет-Блу.

  Таким чином на момент укладення

договору купівлі-продажу від 09.01.2007 р. № 0109 відповідачі були

зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, і відповідно, мали право

укладати цивільно-правові угоди.

Відповідно до вимог статей 638, 639 Цивільного Кодексу України договір є

укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов

договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що

визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а

також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути

досягнуто згоди. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір,

щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з

моменту його підписання сторонами.

Згідно

статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець)

передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні

(покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити

за нього певну грошову суму.

Згідно

статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в

належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами

договору є предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є

необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за

заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із змісту

договору купівлі-продажу від 09.01.2007 р. № 0109 вбачається, що сторони

досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а саме: його предмету,

найменування, кількості, порядку розрахунку, цін та строку дії договору.

Виконання даної угоди підтверджується видатковими накладними, податковими

накладними, договором на відповідальне зберігання товару від 09.01.2007 р.,

актами приймання-передачі на відповідальне зберігання, деклараціями з податку

на прибуток підприємства, за період дії угоди з відображенням усіх операцій в

бухгалтерському та податковому обліку підприємств-контрагентів.

Перевіркою

приватного підприємства «Адамант» (акт № 853123-4/31701614 від 08.05.2007 р.),

що була проведена Державною податковою інспекцією у місті Черкаси, підтверджена

достовірність первинних документів, використаних за перевіряємий період,

надання їх в повному обсязі, а також відсутність порушень податкового

законодаства зазначеними суб`єктами господарювання.

Відповідно

до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не

відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить

інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин

з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної

правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного

органу державної влади визнано судом недійсний повністю або в частині.

Згідно

частини 1 статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське

зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо

суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох

сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за

рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання

зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все

одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування

одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею

повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на

відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За змістом

статей 207, 208 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання є

недійсним, якщо укладено з метою завідомо суперечною інтересам держави і

суспільства. Правові наслідки такого зобов'язання залежать від наявності умислу

-у обох сторін чи однієї, від виконання угоди - обома сторонами чи однією.

Доказів

того, що в діях відповідачів існувала мета, яка суперечить інтересам держави та

суспільства, позивачем не надано.

За наведених

обставин суд прийшов до висновку про відсутність підстав для висновку про

укладення договору купівлі-продажу від 09.01.2007 р. № 0109 між товариством

з обмеженою відповідальністю «Геос-Львів» та приватним підприємством

«Адамант», з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки

не вбачається, в чому ж полягала така мета відповідачів, а також позивачем не

доведено, що метою їх укладення було настання протиправних наслідків.

Положення

статей 207 та 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що

правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і

суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує

публічний порядок, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті

215, частиною 2 статті 228 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину

недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в

абзаці першому                         

статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від

04.12.1990 р. № 509-ХІІ, можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до

судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за

правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і

суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок

суду про нікчемність правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в

резолютивній частині судового рішення.

Враховуючи

те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як

на підставу своїх вимог і заперечень, доведеність податковою інспекцією того,

що спірний договір укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і

суспільства не ґрунтується на наведених нормах законодавства, наявних доказах

та встановлених обставинах справи.

Для

застосування санкцій, передбачених частиною першою ст.208 Господарського

кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка

завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення

удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

Зважаючи на

викладене, та враховуючи відсутність у відповідачів умислу на укладення угоди з

метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також,

відсутність передбачених законом, підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним,

суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з

відповідачів в дохід держави коштів в сумі 4840028 грн., отриманих за нікчемним

правочином № 0109 від 09.01.2007 р.

Згідно з

частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в

яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи

юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не

стягуються.

На підставі

викладеного, керуючись статями 159-164 Кодексу адміністративного судочинства

України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви

про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного

адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом

десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на

постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне

оскарження.

Головуючий:                                     С.М. Гарань.

Судді:                                         В.В.

Гаращенко.

                                        Р.В.

Холод.

Повний текст

постанови виготовлений 26 червня 2009 року.