Постанова

від 25.07.2014 по справі 809/2374/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2014 р. Справа № 809/2374/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Біньковської Н.В.

при секретарі судового засідання Хоми О.В.

за участю:

представника позивача - Григоріва В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними, скасування постанови ВП № 43123890 від 05.05.2014 року та зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську звернулася в суд з адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції про визнання дій щодо відмови в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 04.04.2014 року № 809/502/14 неправомірними, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП № 43123890 від 05.05.2014 року, зобов'язати державного виконавця відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа від 04.04.2014 року № 809/502/14 про стягнення з ТОВ "Босман констракшн" податкового боргу в сумі 48758,40 грн. та вжити всіх передбачених законодавством заходів щодо його виконання.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанови та дій відповідача з підстав відсутності обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження на підставі Закону України "Про виконавче провадження".

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився без поважних причин та без повідомлення ним про причини неприбуття, хоча відповідач був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду.

За таких обставин, враховуючи положення частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу за відсутності відповідача.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані письмові докази, суд прийшов до переконання, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 04.04.2014 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 809/502/14 про стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих ТОВ "Босман констракшн" (код ЄДРПОУ: 34623299, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 65) та за рахунок готівки в дохід бюджету податковий борг в сумі 48758,40 грн. (а.с.11).

25.04.2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про примусове виконання зазначеного виконавчого листа.

05.05.2014 року старшим державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Судаком М.М. винесено поставу ВП № 43123890 про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 809/502/14 (а.с.9-10).

Супровідним листом відділом Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції дану постанову направлено до ДПІ у м. Івано-Франківську, яку останньою отримано 02.07.2014 року, що підтверджується відтиском штампу на супровідному листі.

Частиною 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (надалі по тексту - рішення).

Частинами 1 та 2 статті 2 коментованого Закону встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 17 вказаного вище Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами.

Згідно частин 1 і 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження визначені пунктами 1-9 частини 1 статтею 26 коментованого Закону.

Із змісту оскаржуваної постанови відповідача слідує, що старшим державним виконавцем відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції Судаком М.М. відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа за № 809/502/14, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом 04.04.2014 року, з підстав визначених пунктом 8 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", тобто з підстав наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. При цьому, відповідач застосування даної норми Закону обґрунтовує наявністю окремого порядку стягнення податкового боргу з платників податків, який регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України та виконується органами державної податкової служби.

Статтею 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1).

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункт 95.3).

Якщо достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до абзацу 2 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями у порядку визначеному пунктами 95.7-95.21 статті 95 Податкового кодексу України.

З аналізу наведеної норми випливає, що Податковим кодексом України встановлено окремий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України, до яких належить і ДПІ у м. Івано-Франківську.

Проте, вказані положення Податкового кодексу України не виключають примусове виконання державною виконавчою службою виконавчого листа, виданого за судовим рішенням, яке набрало законної сили, у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

За змістом частини 5 цієї ж статті Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист (частина 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вказана норма є імперативною, а відтак, отримавши виконавчий лист, ставлячи під сумнів законність видачі судом виконавчого листа у справі № 809/502/14, державний виконавець необґрунтовано відмовив позивачу у відкритті виконавчого провадження, протиправно трактуючи норми законодавства України на власний розсуд.

У спірних правовідносинах виконавчий лист в порядку статті 259 Кодексу адміністративного судочинства не визнаний судом, який його видав, таким, що не підлягає виконанню.

Суд вважає за необхідне зазначити, що положення Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України і Закону України "Про виконавче провадження" в питанні погашення податкового боргу за рішенням суду про стягнення коштів з рахунків платника податку у банках, які його обслуговують, і за рахунок готівки такого платника податку, не конфліктують між собою, не виключають і не суперечать одні з одними.

Відтак, суд вважає, що виконання судових рішень про стягнення податкового боргу може здійснюватися самостійно територіальними органами державної податкової служби в порядку пунктів 95.3 і 95.4 статті 95 Податкового кодексу України, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, так і за заявою стягувача - шляхом отримання виконавчого листа та передачі його на примусове виконання в органи державної виконавчої служби в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

З урахуванням наведеного та з огляду на те, що 04.04.2014 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист № 809/502/14, суд приходить до висновку про те, що старшим державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Судаком М.М. в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" безпідставно відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 04.04.2014 року за № 809/502/14, з підстав, визначених пунктом 8 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження". Як наслідок, постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 05.05.2014 року підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - до задоволення.

Позовна вимога про зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження на підставі вищевказаного виконавчого листа, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом, та вжити всіх передбачених законом заходів щодо його виконання на переконання суду до задоволення підлягає лише частково.

Так, Законом України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці. З цією метою останніх наділено дискреційними повноваженнями при прийнятті ними управлінського рішення.

При цьому суд зазначає, що саме державний виконавець до прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження в силу приписів частини 1 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" зобов'язаний вирішити питання про те, чи не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, чи він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та чи пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Таким чином, відкриттю виконавчого провадження передує вирішення державним виконавцем питання про відповідність виконавчого документа - виконавчого листа вимогам статей 18-25 Закону України "Про виконавче провадження". Відтак, тільки за відсутності обставин, визначених Законом України "Про виконавче провадження", які б служили підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний прийняти до провадження даний виконавчий документ та відкрити виконавче провадження.

Крім того, обов'язок державного виконавця вжити всіх передбачених законом заходів щодо його виконання передбачено чинним законодавством України, а відтак не потребує додаткового судового уповноваження.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа за № 809/502/14, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом 04.04.2014 року, та вжити всіх передбачених законом заходів щодо його виконання підлягає до задоволення лише в частині зобов'язання відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції повторно розглянути заяву Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області щодо примусового виконання виконавчого листа від 04.04.2014 року за № 809/502/14.

Враховуючи вищевикладене, позов слід задовольнити частково.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Судака М.М. щодо відмови в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа за № 809/502/14, виданого 04.04.2014 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом, про стягнення з ТОВ "Босман констракшн" 48758,40 гривень податкового боргу.

Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Судак М.М. від 05.05.2014 року ВП № 43123890 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) з примусового виконання виконавчого листа за № 809/502/14, виданого 04.04.2014 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом.

Зобов'язати відділ Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції повторно розглянути заяву Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області щодо примусового виконання виконавчого листа за № 809/502/14, виданого 04.04.2014 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом, про стягнення з ТОВ "Босман констракшн" 48758,40 гривень податкового боргу.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Біньковська Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 30.07.2014 року.