Рішення

від 07.08.2014 по справі 923/950/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2014 р. Справа № 923/950/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства "Зеніт-Транс", м. Южне Одеської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН-ТАВРІЇ", м. Нова Каховка Херсонської області

про стягнення 41534,94 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув.

Суть спору: Приватне підприємство "Зеніт-Транс" (позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН-ТАВРІЇ" (відповідач) суму заборгованості у розмірі 40273,94 грн., з якої: 36400,00 грн. - сума основного боргу, 1401,87 грн. - сума 3% річних та 3733,07 грн. - сума інфляційних втрат. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Позивач у судове засідання 07.08.2014р. не прибув, витребуваних судом документів не надав, але 06.07.2014р. надіслав до суду факсимільним зв'язком клопотання, в якому просить суд здійснити розгляд справи без участі представника позивача, за наявними у справі доказами. Дане клопотання з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Ухвалою від 22.07.2014р. суд, за власною ініціативою визначив ціну позову у розмірі - 41534,94 грн.

Відповідач у судові засідання 22.07.2014р. та 07.08.2014р. не прибув, витребуваних судом доказів не надав, не зважаючи на ті обставини, що він належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 25, 29).

Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка представників сторін у судове засідання може бути підставою для відкладення розгляду справи, коли з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

У пункті 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Також, відповідно до приписів пункту 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Неявка у судове засідання представників сторін не унеможливлює розгляд справи № 923/950/14, не є підставою для відкладення її розгляду.

За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представників сторін, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 03 квітня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 1" (замовник) та приватним підприємством "Зеніт - Транс" (перевізник) був укладений договір № 0304/1 про надання послуг по перевезенню вантажів (надалі - договір № 0304/1).

Відповідно до умов п.1.1. договору № 0304/1 перевізник взяв на себе зобов'язання протягом дії договору надати замовникові послуги з перевезення вантажу в ході надання яких своєчасно та у повній цілісності в обумовлений строк перевезти ввірений йому замовником вантаж у відповідний пункт призначення згідно з даними вказаними в товарно-транспортній накладній та супровідному листі (додаток № 1 до договору), а замовник зобов'язується надати для перевезення вантаж та сплатити за його перевезення плату згідно з умовами договору.

Відповідно до приписів частини 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, договір № 0304/1 від 03.04.2012р. за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до умов п.3.2. договору № 0304/1 замовник зобов'язався оплатити послуги одного перевезення протягом 10 банківських днів після отримання оригіналів документів на оплату.

Позивач зазначає, що ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1" свої зобов'язання в частині розрахунків за надані послуги перевезення перед позивачем в повному обсязі не виконало, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 49400,00 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 01.05.2013р. (а.с. 11).

Позивач також зазначає, що 18.04.2013р. між ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1" (надалі - первісний боржник), ТОВ "Бетон-Таврії" (надалі - новий боржник) та ПП "Зеніт - Транс" (надалі - кредитор) був укладений договір переведення боргу (надалі - договір від 18.04.2013р.).

Відповідно до умов п.1.1, п.2.1., п.2.2., 2.3 договору від 18.04.2013р. сторони встановили, що цим договором регулюються відносини, пов'язані із зміною зобов'язальної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає про надання послуг по перевезенню вантажів №0304/1 від 03.04.2012р., укладеного між первісним боржником та кредитором.

Первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору. Сума боргу, що переводиться на нового боржника, становить 49400,00 грн. з урахуванням положень договору № 0304/1.

Кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі і підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

З моменту набрання чинності цього договору новий боржник приймає на себе обов'язки первісного боржника і стає боржником за основним договором в частині сплати суми боргу, а також несе відповідальність за виконання прийнятих на себе обов'язків основного договору.

Крім того, 20.05.2013р. між ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1" (надалі - первісний боржник), ТОВ "Бетон-Таврії" (надалі - новий боржник) та ПП "Зеніт - Транс" (надалі - кредитор) був укладений договір переведення боргу (надалі - договір від 20.05.2013р.).

Відповідно до умов п.1.1, п.2.1., п.2.2., 2.3 договору від 20.05.2013р. сторони встановили, що цим договором регулюються відносини, пов'язані із зміною зобов'язальної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає про надання послуг по перевезенню вантажів №0304/1 від 03.04.2012р., укладеного між первісним боржником та кредитором.

Первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору. Сума боргу, що переводиться на нового боржника, становить 5200,00 грн. з урахуванням положень договору № 0304/1.

Кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі і підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

З моменту набрання чинності цього договору новий боржник приймає на себе обов'язки первісного боржника і стає боржником за основним договором в частині сплати суми боргу, а також несе відповідальність за виконання прийнятих на себе обов'язків основного договору.

Відповідно до умов п. 3.3. договорів від 18.04.2013р. від 20.05.2013р. новий боржник зобов'язався виконати зобов'язання первісного боржника перед кредитором з погашення суми боргу в строк визначений основним договором.

Позивач стверджує, що всупереч договірним зобов'язанням відповідач лише частково розрахувався з позивачем, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 36400,00 грн. Станом на час звернення позивача з позовом до суду, сума заборгованості відповідача перед позивачем за основною сумою боргу становить 36400,00 грн..

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, матеріали справи свідчать, що договір переведення боргу від 18.04.2013р., відповідно до якого первісний боржник перевів до нового боржника суму боргу у розмірі 49400,00 грн., підписаний тільки стороною кредитора - ПП "Зеніт - Транс", іншими сторонами, а саме: первісним боржником - ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1" та новим боржником - ТОВ "Бетон-Таврії" договір не підписаний (а.с. 10).

Проте, відповідно до наданих позивачем платіжних доручень № 178 від 08.05.2013р. та № 812 від 18.07.2013р. (а.с. 18) відповідач, на виконання умов договору переведення боргу від 18.04.2013р. перерахував відповідачу частину боргу - 7800,00 грн. та 10400,00 грн., а загалом 18200,00 грн.

Таким, чином суд вважає, що дані дії відповідача підтверджують факт визнання та виконання умов договору від 18.04.2013р., а тому у позивача наявні правові підстави для стягнення з відповідач суми заборгованості за невиконання умов даного договору.

Станом на час вирішення спору, розмір невиконаних відповідачем зобов'язань за договором від 18.04.2013р. становить 31200,00 грн.

Доказів погашання заявленої до стягнення суми основного боргу за договором від 18.04.2013р. у розмірі 31200,00 грн. відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу за договором від 18.04.2013р., у розмірі 31200,00 грн., є доведеними і обґрунтованими.

Також, через несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором від 18.04.2013р., позивачем за період з 18.04.2013р. по 20.06.2014р. нараховано відповідачу суму 3% річних у розмірі 1233,05 грн., та за період з 18.04.2013р. по 20.06.2014р. нараховано суму інфляційних втрат у розмірі 3733,07 грн. відповідно до розрахунку, у зв'язку з чим суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; відтак прострочення платежу за період часу, менший за місяць, не тягне за собою інфляційних нарахувань.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення сум 3% річних у розмірі 1233,05 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3733,03 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення суми основного у розмірі 5200,00 грн. та суми 3% річних у розмірі 168,82 грн., які позивач просить стягнути у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору переведення боргу від 20.05.2013р., то в цій частині суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, так як договір від 20.05.2013р. є неукладеним, оскільки в порушення приписів ч.1 ст. 181 ГК України не підписаний та не скріплений печатками сторін, а саме: первісним боржником - ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1" та новим боржником - ТОВ "Бетон-Таврії".

Позивачем не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про здійснення відповідачем фактичних дій по виконанню договору переведення боргу від 20.05.2013р.

Таким чином, заявлені позовні вимоги в частині стягнення суми основного у розмірі 5200,00 грн. та суми 3% річних у розмірі 168,82 грн., є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні проголошено повне рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН-ТАВРІЇ" (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Фабрична, 9, код ЄДРПОУ - 37171236) на користь приватного підприємства "Зеніт-Транс" (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Леніна, 7, кв. 70, код ЄДРПОУ - 37672768) суму основного боргу у розмірі 31200,00 грн., суму 3 % річних у розмірі 1233,05 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 3733,07 грн. та 1590,84 грн. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.В. Нікітенко