Ухвала

від 18.05.2009 по справі 24/575/07-ап

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У

Х В А Л А

Іменем

УКРАЇНИ

18 травня

2009р.                                                                    

Справа № 24/575/07-АП

Дніпропетровський

апеляційний адміністративний суд у складі колегії

головуючий

суддя       Юхименко

О.В.,

суддя                               Кожан М.П.,

суддя                               Стежко В.А.,

при

секретарі               Галоян О.Г.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні                 

апеляційну

скаргу       ОСОБА_1

                                        у Жовтневому районі м. Запоріжжя,

на

ухвалу                       господарського суду Запорізької

області від 01.02.2008р.

у справі                         № 24/575/07-АП

за позовом                     ОСОБА_1

                                       у Жовтневому районі м. Запоріжжя,

вул. Леппіка, 34, м. Запоріжжя, 69063;

до

відповідача - 1         ОСОБА_2

Багатопрофільна компанія «Ескон»,

                                              АДРЕСА_1;

до

відповідача - 2       ОСОБА_2«Круг

К»     

                                               АДРЕСА_2   

за

участю                       ОСОБА_5

АДРЕСА_3,

про                                   визнання

угоди недійсною, -

встановили:  ОСОБА_1 подано позов до ОСОБА_2, та ОСОБА_3,

про визнання недійсними господарських зобов'язань, які оформлені податковими та

видатковими накладними на загальну суму 1.724.989,83 грн., на підставі ст. ст.

207, 208 Господарського кодексу України.

Господарський

суд Запорізької області (суддя Азізбекян Т.А.) своєю ухвалою від 01.02.2008р.

закрив провадження в адміністративній справі.

Ухвала суду

мотивована тим, що з огляду на приписи ст. 215 Цивільного Кодексу України

недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний

правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Тому позови ДПІ про визнання недійсними правочинів, які завідомо суперечать

інтересам держави та суспільства, судовому розгляду не підлягають.

 Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим

актом, у поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, Позивач, вказує на порушення норм

матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення

справи.  

Як

встановлено фахівцями контролюючого органу, господарські взаємовідносини між

сторонами не мали місця. Зобов'язання оформлені документально без наміру

створити правові наслідки, що призвело до завдання державному бюджету збитків у

вигляді ненадходженням сум податку на прибуток та ПДВ.

Наявний

правочин є фіктивним.

В силу

приписів статті 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається

недійсним судом.  

Крім того,

даний спір є справою адміністративної юрисдикції.

Просить

ухвалу господарського суду Запорізької області скасувати і постановити нову

ухвалу, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду

справи.

Прокурор в

судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.  

ОСОБА_2,

Відповідач  1, скаргу оспорив. В

запереченнях на апеляційну скаргу вказує на те, що суд першої інстанції

правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням

норм матеріального і процесуального права.

Процесуальним

правом на участь представника в судовому засіданні Сторони не скористались. Про

дату, час та місце судового розгляду повідомлялись у встановленому порядку.

Судовий

розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового

засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «Оберіг».

Сутність

спору:  Уповноваженими фахівцями держподаткінспекції

проведено виїзну планову документальну перевірку ОСОБА_2, код за ЄДРПОУ

32786940, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства

за період з 27.01.04 по 30.09.06.

За

результатами перевірки складений Акт № 36/23-02/32786940 від 20.03.2007 року.

В ході

перевірки встановлено взаємовідносини ОСОБА_2 з ОСОБА_3.

Так, між

ОСОБА_2, м. Запоріжжя, та ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ, у період з 13.01.2006р.

по 15.09.2006р. відбулися господарські взаємовідносини, оформлені податковими

та видатковими накладними, на загальну суму 1.724 989,83 грн.

За

інформацією ОСОБА_1 встановлено, що 

ОСОБА_3 не мало фінансово-господарських взаємовідносин з ОСОБА_2.

Відповідач 1

не надав доказів отримання товарів.

Податкові

накладні, підписані зі сторони ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - не відповідають дійсності,

так як відповідно до листа від 20.02.2007р. № 1 даного Товариства накладні на

адресу ОСОБА_2 не виписувались.

Визнання

недійсними господарських зобов'язань, які оформлені податковими та видатковими

накладними на загальну суму 1.724.989,83 грн., на підставі ст. ст. 207, 208

Господарського кодексу України, стало предметом судового позову.  

Колегія

суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування

судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені

оскарженої ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

В силу ч. 2

статті 215 Цивільного кодексу України, чим вмотивована ухвала суду, недійсним є

правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У

цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому,

як вказано в судовому рішенні, з огляду на приписи статті 228 цього Кодексу,

правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і

суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже -

нікчемним.

Позиція суду

першої інстанції видається колегії помилковою.

Так, нікчемний

правочин, і якщо його недійсність прямо встановлена законом, є абсолютно

недійсним. Наприклад, до нікчемних правочинів належать такі, що вчинені

малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності; правочин, вчинений

недієздатною фізичною особою; спрямований на знищення чи пошкодження майна; та

ін.  

Наприклад,

нікчемним буде правочин, укладений між особами про відмову від складення

заповіту.

І головною

особливістю нікчемного правочину є відсутність необхідності визнання такого

правочину недійсним в судовому порядку. Надається можливість просто відмовитися

від виконання зобов'язань без рішення суду та будь-яких правових наслідків щодо

цього.

Водночас,

згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності

правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами)

вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203

цього Кодексу.

У

відповідності з ч. 1 ст. 203 Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому

Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам

суспільства.  

Відтак,

будь-які дії всупереч нормам, що склалися у суспільстві, використання всупереч

закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою,

приховування юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів,

суперечить засадам суспільства.

В той же

час, висновок щодо відповідності того чи іншого правочину вимогам закону, а

особливо моральним засадам суспільства, часто вимагає серйозного юридичного

аналізу.

Так, Пленум

Верховного Суду України у п. 6 Постанови «Про судову практику в справах про

визнання угод недійсними» ( v0003700-78 ) роз'яснював, що до угод, укладених з

метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зокрема ,

належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами

доходів від оподаткування.

До таких, зокрема

, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної,

державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними

та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів.

При цьому,

умисел на приховування, наприклад, від оподаткування прибутків та доходів

суб'єкта угоди, може бути у певної посадової особи суб'єкта підприємницької

діяльності, що також має на меті доведення певними засобами доказування.  

Інший підхід

потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний

розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним без звернення до суду та

ігнорувати його, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Можливий

захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання

нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом

форми та правочинів без необхідного схвалення.

І у

відповідності з приписами статті 207 Господарського кодексу України

господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з

метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено

учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської

компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу  однієї із сторін, або відповідного органу

державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсною

може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання.

Слід

зазначити, що у відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного

судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить

розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Водночас, і

відповідно до вимог ч. 2 наведеної норми, суд повинен роз'яснити позивачеві, до

юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.  

Отже, навіть

з урахуванням висновку про нікчемність правочину, процесуальним наслідком не

може бути закриття провадження у справі і у відповідності зі статтею 124

Конституції України.

За таких

обставин господарський суд Запорізької області дійшов помилкового висновку, що

позови ДПІ про визнання недійсними правочинів, які завідомо суперечать

інтересам держави та суспільства, судовому розгляду не підлягають.

Порушення

норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є

підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Керуючись

ст. 195, п. 3 ч. 1 ст. 199, ст. ст. 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства

України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У

Х В А Л И В

Апеляційну

скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу

господарського суду Запорізької області від 01.02.2008р. у справі                          № 24/575/07-АП

скасувати і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої

інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала суду апеляційної

інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судові

рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим

рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом,

а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього

Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Ухвалу складено у повному

обсязі 25.06.2009р.

                                   Головуючий

суддя                                      

О.В.Юхименко

                                   Суддя                                                

           М.П. Кожан

                                   Суддя                                                           

В.А. Стежко