Рішення

від 29.07.2014 по справі 927/841/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

29 липня 2014 року Справа № 927/841/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком",

бульвар Шевченка, 18, м. Київ, 01601

В особі: Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком",

пр-т Миру, 28, м. Чернігів, 14000

Відповідач: Департамент агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації,

пр-т. Миру, 14, м.Чернігів,14000

про стягнення 27930,31 грн.

Суддя Селівон А.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Слісар А.В. - юрисконсульт 2 категорії, довіреність № 1340 від 11.12.13 р. (Шамрук С.П. - провідний юрисконсульт, довіреність № 1339 від 11.12.2013 р. - присутній в судовому засіданні 01.07.14 р.).

Від відповідача: Норинський С.В. - головний спеціаліст, довіреність № 16-06/19331340 від 28.07.14 р. (Чучкалов В.І. головний спеціаліст, довіреність № 16-05/1518 від 23.06.2014 р. - присутній в судовому засіданні 01.07.14 р.).

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації про стягнення 26336,66 грн., а саме 24000,27 грн. основного боргу за надані послуги, 683,94 грн. пені, 324,86 грн. відсотків річних, 1327,59 грн. інфляційних нарахувань, а також 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 165 від "Про надання телекомунікаційних послуг" відповідачем не виконуються належним чином зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості наданих за період з 01.07.13 р. по 30.04.14 р. послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 24000,27 грн., за наявності якої позивачем нараховано 683,94 грн. пені, 324,86 грн. відсотків річних та 1327,59 грн. втрат від інфляції.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 10.06.14 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 927/841/14, розгляд справи призначено на 01.07.14 р..

В судове засідання 01.07.14 р. з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.

До початку судового засідання 01.07.14 р. через канцелярію суду представником відповідача подано відзив № 16-05/1506 від 20.06.14 р. на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що 15 серпня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" та Департаментом агропромислового розвитку Чернігівської облдержадміністрації був укладений договір № 165 про надання телекомунікаційних послуг, який застосовується з 01.07.2013 р.. Додаткові угоди між сторонами з моменту укладання договору в 2013 році не укладались.

Відповідач також повідомив суд, що договірні відносини між сторонами існували і раніше, спірні правовідносини з приводу сплати боргу та штрафних санкцій за вказаний у позовній заяві період між цими ж сторонами судами не розглядались.

Окрім того, відповідач у відзиві визнав існування заборгованості за надані телекомунікаційні послуги станом на 30.04.2014 в сумі 24000,27 грн., а також зауважив, що пеня в сумі 683,94 грн., 3% річних (324,86 грн.), інфляційні в сумі 1327,39 грн. нараховані відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідач, визнаючи боргові зобов'язання в сумі 26336,66 грн., звернув увагу на системне недофінансування витрат на утримання установи з державного бюджету України, що, на його думку, є основною причиною невиконання Департаментом агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації своїх грошових зобов'язань.

У відзиві відповідач також посилався на той факт, що на 2013 рік на послуги зв'язку кошторисом Департаменту було передбачено 48000,00 грн., але фактично профінансовано лише 37800,00 грн., на 2014 рік передбачено 31500,00 грн., видатки на сплату пені та інфляційних нарахувань кошторисом не передбачені. Крім того, за останній час з метою економії коштів Департамент агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації відмовився від 20 телефонних номерів.

Як зазначає у відзиві відповідач, доведений план асигнувань передбачає основні бюджетні призначення на утримання Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської ОДА, за винятком оплати праці з нарахуваннями та енергоносії на червень - серпень 2014 р., що надасть можливість сплатити суму боргу за надані телекомунікаційні послуги.

Виходячи з вищевикладеного, а також керуючись п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, Департамент агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації просить відстрочити виконання рішення суду строком на 3 місяці з дня набрання ним законної сили.

Представником позивача в судовому засіданні 01.07.14 р. подано письмове пояснення по справі № 11/13-69440/1 від 01.07.14 р., в яких позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та повідомив, що в системі розрахунків Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської ОДА як споживачу присвоєно єдиний особовий рахунок з ідентифікаційним кодом 7400000000694400, на якому проводяться розрахунки за весь обсяг наданих споживачу послуг, що надаються споживачу Укртелекомом за всіма Договорами.

Позивач в поясненнях також зазначив, що за даними електронної бази "ascr-web ПАТ Укртелеком - Чернігівська філія" правовідносини з приводу надання телекомунікаційних послуг відповідачу існували з 01.01.2006р., проте документального підтвердження надати не має можливості, оскільки термін зберігання попередніх договорів з відповідачем сплив і дані правовідносини знаходяться поза межами позовних вимог. Так, згідно рішення господарського суду Чернігівської області по справі № 927/940/13 від 14.08.2013 року з відповідача стягнуто суму заборгованості за період з 01.12.2012 р. по 30.06.2013 р..

Крім того, як зазначив у письмових поясненнях позивач, на даний час, крім зазначених у позовній заяві Договорів з відповідачем, інші правовідносини та додаткові угоди до вже існуючих договорів з приводу надання телекомунікаційних послуг відсутні.

В поясненнях позивач також повідомив, що у зв'язку із зверненням до суду з відповідачем було проведено взаємозвірку розрахунків за наданими послугами по особовому рахунку Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської ОДА та підписано акт звірки розрахунків за період з 01.07.2013 по 30.04.2013, в якому сторонами узгоджена сума боргу в розмірі 24000,27 грн..

В судовому засіданні 01.07.14 р. представником відповідача подано письмове клопотання б/н від 01.07.14 р. про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання представника відповідача судом задоволено, документи до матеріалів справи долучені.

На підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні з 01.07.14 р. по 15.07.14 р. оголошувалась перерва.

В судове засідання 15.07.14 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання 15.07.14 р. не з'явився.

В поданій до початку судового засідання 15.07.14 р. через канцелярію суду представником відповідача письмовій заяві б/н від 01.07.14 р. відповідач просить розглянути справу за позовом Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком" до Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації без участі уповноваженого представника відповідача.

Ухвалою суду від 15.07.14 р. розгляд справи відкладався на 29.07.14 р.

В судове засідання 29.07.14 р. з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.

До початку судового засідання 29.07.14 р. через канцелярію суду представником позивача подана заява № 11-20/450 від 25.07.14 р., яка разом з доданим до неї документами долучена судом до матеріалів справи.

В заяві позивач у зв'язку із виявленням невірного нарахування пені, відсотків річних та інфляційних втрат внаслідок арифметичної помилки в розрахунку фактичної заборгованості, а саме неврахування в розрахунку фактичної заборгованості здійсненої відповідачем оплати в сумі 14,24 грн., зменшує розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу за період з 01.07.13 р. по 30.04.14 р. та просить стягнути з відповідача 23986,03 грн. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги.

Крім того у вказаній заяві позивач зменшує позовні вимоги в частині стягнення пені на 1,64 грн. та стягнення відсотків річних на 1,27 грн., а також збільшує позовні вимоги в частині інфляційних нарахувань на 1610,80 грн. і просить стягнути з відповідача 682,30 грн. пені за період з 21.08.13 р. по 03.06.14 р., три відсотки річних в сумі 323,59 грн. за період з 21.08.13 р. по 03.06.14 р., інфляційні нарахування в сумі 2938,39 грн. за вересень 2013 р. - травень 2014 р., що всього з основним боргом складає 27930,31 грн., та витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн..

Надсилання копії вказаної заяви на адресу відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи оригіналами фіскального чеку № 7353 від 25.07.14 р., опису вкладення в цінний лист від 25.07.14 р. та списку згрупованих поштових відправлень № 5495 від 25.07.14р.

Дослідивши зміст поданої позивачем заяви про зміну розміру позовних вимог, суд розцінює вказану заяву № 11-20/450 від 25.07.14 р. як заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу, пені та відсотків річних, а в частині інфляційних нарахувань - як заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В судовому засіданні 29.07.14 р. представником відповідача не заявлено будь- яких пояснень щодо зміни розміру позовних вимог позивачем.

Враховуючи, що збільшення та зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права та процесуальні права відповідача, передбачені ст. 22 ГПК, а саме відповідачу було надано можливість надання заперечень щодо зміни розміру позовних вимог та наведенні доводів у судовому засіданні, суд приймає вищевказану заяву позивача про зменшення позовних вимог в частині основної заборгованості, пені, відсотків річних та про збільшення позовних вимог в частині інфляційних нарахувань до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Подані клопотання представників позивача від 01.07.14 р. та від 15.07.14 р. та представників відповідача від 01.07.14 р. та 29.07.14 р. про відмову від здійснення фіксації судового засідання технічними засобами судом задоволені. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведені без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача та відповідача в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками сторін в судових засіданнях не заявлено.

В судовому засіданні 29.07.14 р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з урахування заяви (про зміну розміру позовних вимог) № 11-20/450 від 25.07.14 р. та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.07.14 р. визнав позовні вимоги в повному обсязі та підтримав клопотання про відстрочення виконання рішення строком на 3 місяці. При цьому представник позивача щодо задоволення клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду строком на 3 місяці заперечував.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає. що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямовано на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

15 серпня 2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (Укртелеком за договором, позивач у справі) та Департаментом агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації (Абонент за договором, відповідач у справі) укладений Договір № 165 про надання телекомунікаційних послуг (далі - Договір № 165).

Згідно п.1 Договору № 165 Укртелеком (Позивач) відповідно до умов Договору зобов'язується надавати Абоненту загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги згідно з переліком і в обсягах, замовлених Абонентом, за встановленими значеннями показників якості (далі - Послуги), а Абонент зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п.2.2 Договору № 165 перелік замовлених Послуг та засобів зв'язку, виділених Абоненту, зазначено в додатку № 1 до цього Договору.

За умовами п.п.4.1, 4.12 Договору № 165 надання послуг за Договором є платним, розрахунковий період становить місяць.

У відповідності до п.п.4.7, 4.8 Договору № 165 Укртелеком відкриває в системі розрахунків Абоненту особовий рахунок з певним ідентифікаційним кодом, на якому проводяться розрахунки за весь обсяг наданих Абоненту послуг, у тому числі доступ до мережі Інтернет та передавання даних (за наявності). Укртелеком починає проводити розрахунки за Послуги за цим Договором з дати початку їх надання.

Згідно п.п.7.1, 7.2 Договору № 165 цей Договір набирає чинності з дня його підписання Укртелекомом та Абонентом і діє протягом одного року. Сторони погодились, що умови цього Договору застосовуються до правовідносин між Сторонами,які виникли з 01 липня 2013 р. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії Договору жодна зі Сторін не повідомила письмово про його припинення Договір вважається продовженим на тих самих умовах на кожний наступний рік.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України та норм Закону України "Про телекомунікації".

Згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов вищезазначеного Договору за період з 01.07.13 р. по 30.04.14 р. позивачем надані відповідачу телекомунікаційні послуги на загальну суму 29444,76 грн., що підтверджується відповідними рахунками-актами за телекомунікаційні послуги за вказаний період, а саме: № 7400000000694400.7.2013 від 31.07.13 р., № 7400000000694400.8.2013 від 31.08.13 р., № 7400000000694400.9.2013 від 30.09.13 р., № 7400000000694400.10.2013 від 31.10.13 р., № 7400000000694400.11.2013 від 30.11.13 р., № 7400000000694400.12.2013 від 31.12.13 р., № 7400000000694400.1.2014 від 31.01.14 р., № 7400000000694400.2.2014 від 28.02.14 р., № 7400000000694400.3.2014 від 31.03.14 р., № 7400000000694400.4.2014 від 30.04.14 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Крім того, в серпні 2013 р. в рахунок-акт були включені 2181,70 грн., стягнуті на користь позивача за рішенням господарського суду Чернігівської області № 927/940/13 від 14.08.13 р.

Факт отримання та обсяг наданих позивачем телекомунікаційних послуг відповідачем не заперечувався.

Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів, а також термінів надання послуг до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання ПАТ „Укртелеком" умов Договорів з боку відповідача відсутні.

Як вбачається із матеріалів справи, а також підтверджено представниками позивача та відповідача в судовому засіданні, будь-які заперечення щодо повного та належного надання відповідачу послуг відсутні

Враховуючи вищезазначене, а також відсутність доказів опротестування виставлених позивачем рахунків-актів за надані телекомунікаційні послуги за період липень 2013 р. - квітень 2014 р., суд доходить висновку, що вказані рахунки - акти є такими, що підлягають оплаті.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по наданню телекомунікаційних послуг, обумовлених Договором № 165, а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги без будь - яких зауважень.

Згідно із п.п. 4.2, 4.3 Договору № 165 форма розрахунків - готівкова, безготівкова. Система розрахунків, що застосовується Укртелекомом: з надсиланням рахунків /без надсилання рахунків.

Пунктом 4.4 Договору № 165 передбачено, що при використанні системи розрахунків з надсиланням рахунка Абоненту інформація про належну суму платежу за отримані послуги Укртелекому надається не мене ніж один раз на місяць. Інформація про суму коштів за отримані контент - послуги зазначається в рахунку окремим рядком та включається до загальної суми в рахунку.

Відповідно до 4.16 Договору № 165 рахунок за отримані Послуги оплачується Абонентом не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати), та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової) оплати.

У разі неотримання рахунка до десятого числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанцій (без надсилання рахунків) Абонент повинен звернутися до служби розрахунків Укртелекому для отримання інформації про належну до сплати суму.

При цьому, оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» з питань неотримання рахунків за надані послуги згідно вказаних приписів Договору, можливість посилання на відсутність (неодержання) рахунків як на підставу невиконання зобов'язань зі своєчасної та повної їх оплати у відповідача відсутня.

За результатами вивчення матеріалів справи судом встановлено, зокрема, згідно наданих позивачем відповідних банківських виписок, що за надані Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації в період з 01.07.13 р. по 30.04.14 р. телекомунікаційні послуги відповідач в обумовлений Договором термін оплату за надані послуги здійснив лише частково, сплативши 7640,41 грн., з яких 5458,71 грн. зараховано в погашення поточних нарахувань та 2181,70 грн. в погашення боргу за рішенням господарського суду Чернігівської області № 927/940/13.

Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором за період 01.07.13 р. по 30.04.14 р. на загальну суму 23986,05 грн.. При цьому позивач у заяві № 11-20/450 від 25.07.14 р. про зміну розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача 23986,03 грн. основного боргу.

Частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, підтверджено позивачем, визнано відповідачем у відзиві, а також представником відповідача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо сплати позивачу грошових коштів в сумі 23986,03 грн. у встановлений термін, всупереч вимогам господарського та цивільного законодавства, а також умовам Договору № 165 відповідач не виконав, а отже станом на день прийняття рішення у відповідача утворилась заборгованість за надані послуги в зазначеному розмірі, які позивач просив стягнути в позовній заяві та заяві про зміну розміру позовних вимог.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2,4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 165 про надання телекомунікаційних послуг від 15.08.2013 р. суду не надано.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором № 165 у встановлений термін, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості у повному обсязі відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 23986,03 грн. боргу за телекомунікаційні послуги, надані за вказаним Договором, підлягає задоволенню.

Чинним законодавством України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Так, майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст.179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, будь-які застереження щодо несвоєчасного виконання зобов'язань за Договором № 165 з підстав, зазначених у відзиві відповідача, зокрема, недофінансування витрат з державного бюджету України на утримання Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації відсутні, за наявності реальної можливості їх передбачення під час укладання вказаного договору.

Також з боку відповідача відсутні будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення Договору № 165 на час його підписання.

Згідно з частини першої ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Тобто, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором № 165, і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, у тому числі Державної казначейської служби України.

Згідно п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.13 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.05) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.04) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15 травня 2012 р. у справі № 3-28гс12, від 13.10.09 р. (судової палати в адміністративних справах), від 15.05.12 р. у справі № 11/446 (судової палати у господарських справах).

Таким чином, посилання відповідача щодо відсутності бюджетного фінансування за відсутності вини відповідача не звільняє останнього від виконання взятого на себе договірного зобов'язання щодо перерахування плати за надані телекомунікаційні послуги.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приписами ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, згідно п.1 ч.2 вказаної статті позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідально до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення стоку є перший за ним робочий день.

Відповідно до п.5.2 Договору № 165 та ч. 2 ст. 36 Закону України "Про телекомунікації" від 18.11.03 р. № 1280-IV у разі несвоєчасної оплати наданих Укртелекомом послуг Абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених Послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за надані телекомунікаційні послуги у термін, визначений умовами Договору № 165, з урахуванням положень п.1 ч. 2 ст. 258, ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 682,30 грн. за період з 21.08.13 р. по 03.06.14 р., а також 3 % річних в сумі 323,59 грн. за період з 21.08.13 р. по 03.06.14 р. та інфляційні нарахування в сумі 2938,39 грн. за період з вересня 2013 р. по травень 2014 р., які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Згідно п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань судом встановлено, що розмір пені, перерахований судом у відповідності до вимог цивільного законодавства та положень Договору в межах визначеного позивачем періоду з 21.08.13 р. по 03.06.14 р. становить 682,69 грн., а розмір 3% річних - 324,46 грн., а отже є більшими, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем.

Проте, приймаючи до уваги пред'явлення позивачем до стягнення пені в сумі 682,30 грн. та процентів річних в сумі 323,59 грн., виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, зокрема, в частині нарахування пені та процентів річних, тому позовні вимоги в частині стягнення пені та процентів річних за несвоєчасну оплату наданих телекомунікаційних послуг, наданих за Договором, підлягають задоволенню в сумах, нарахованих позивачем - 682,30 грн. пені та 323,59 грн. відсотків річних.

Згідно п. 3 Постанови № 14 інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом встановлено, що при здійсненні розрахунку інфляційних нарахувань позивачем невірно визначались місяці, за які здійснюються відповідні нарахування, а саме, при визначенні інфляційних нарахувань на заборгованість за серпень, вересень, листопад 2013р. та квітень 2014 р. позивачем враховано місяці, наступні після місяця, в якому здійснено погашення заборгованості, в т.ч. часткове; при визначенні інфляційних нарахувань на заборгованість за квітень 2014 р. втрати від інфляції нараховані за травень-червень 2014 р., тобто за місяць, в якому мав бути здійснений платіж, та 3 дня червня 2014 р..

Таким чином, розмір інфляційних нарахувань, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства, становить 2107,63 грн., а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату наданих телекомунікаційних послуг за Договором, підлягають частковому задоволенню в сумі 2107,63 грн..

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно зі статтею 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За таких обставин, враховуючи, що згідно з Положенням про Департамент агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації вказаний департамент входить до складу Чернігівської ОДА, підзвітний і підконтрольний Міністерству аграрної політики України та утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, визнання позову відповідачем, а також факт перебування останнього у скрутному фінансовому становищі, що призводить до ускладнення виконання рішення суду, суд, враховуючи інтереси обох сторін у справі, з огляду на обов'язковість виконання рішення суду прийшов до висновку про можливість задоволення клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду строком на 3 місяці.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 254, 258, 525, 526, 530, 546-549, 599, 610, 612, 625, 626, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 216-218, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 49, 78, 82, п. 6 ч. 1 ст. 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації (пр-т. Миру, 14, м. Чернігів, 14000, р/р 35210001000143 в ГУДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592, код 00733702) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, б-р Т. Шевченка, 18) в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 28, код ЄДРПОУ 01189425, р/р 26004439879 в ЧОД ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" м. Чернігів, МФО 380805) 23986,03 грн. боргу, 682,30 грн. пені, 323,59 грн. відсотків річних, 2107,63 грн. інфляційних нарахувань та 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору, відстрочивши виконання рішення у даній справі на строк до 29 жовтня 2014 р..

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складений та підписаний 04 серпня 2014 року.

Суддя А.М.Селівон

.