Рішення

від 14.07.2014 по справі 911/1941/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2014 р. Справа № 911/1941/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Жилі Б.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/1941/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РАТІБОР", ідентифікаційний код: 32610555, місцезнаходження: 08600, Київська обл., м. Васильків, пров. Ворошилова, буд. 42-Б, адреса для листування: 08606, Київська обл., м. Васильків-6, військове містечко №11, буд. 15, кв. 50,

до товариства з додатковою відповідальністю "УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ", ідентифікаційний код: 00372536, місцезнаходження: 09161, Київська обл., Білоцерківський район, м. Узин, вул. Маяковського, буд. 2,

про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Калініченко Т.Я., яка діє на підставі довіреності від 20.05.2014 року за № 20/05/14;

від відповідача: не з'явився, -

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю "РАТІБОР" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з додатковою відповідальністю "УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу цукрового буряку від 01.10.2011 року за № 250 у вигляді основного боргу в сумі 45876,75 грн. (сорок п'ять тисяч вісімсот сімдесят шість гривень 75 коп.) та 3-х процентів річних в сумі 3514,15 грн. (три тисячі п'ятсот чотирнадцять гривень 15 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу цукрового буряку від 01.10.2011 року за № 250 (далі за текстом: Договір) належним чином не виконував, оплату за поставлений Позивачем Відповідачу товар здійснював не в повному обсязі, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у вигляді основного боргу в сумі 45876,75 грн. (сорок п'ять тисяч вісімсот сімдесят шість гривень 75 коп.) та 3-х процентів річних в сумі 3514,15 грн. (три тисячі п'ятсот чотирнадцять гривень 15 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.05.2014 року порушено провадження у справі № 911/1941/14, розгляд якої призначено на 23.06.2014 року.

23.06.2014 року в судове засідання з'явився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 26.05.2014 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 26.05.2014 року не виконав. Ухвалою суду від 23.06.2014 року розгляд справи відкладено на 14.07.2014 року.

14.07.2014 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 14.07.2014 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він би посилався, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

01.10.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "РАТІБОР" (Продавець) та товариством з додатковою відповідальністю "УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу цукрового буряку від 01.10.2011 року за № 250 (далі за текстом: Договір), згідно п.п. 1.2., 1.3. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар у вигляді цукрового буряка, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплати його на умовах даного Договору.

Договір у п. 4.1. передбачає, що Покупець зобов'язується своєчасно прийняти поставлену сировину та оплатити її відносно якісним показникам.

Господарський кодекс України у ч. 8 ст. 193 передбачає, що управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Цивільний кодекс України в ч. 1 ст. 692 передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що Позивач на виконання вимог п.п. 1.1., 1.2., 3.1., 3.2., 3.3. Договору, з дотриманням вимог ст.ст. 526, 629, 655 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, 31 жовтня 2011 року передав, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 354897,29 грн. (триста п'ятдесят чотири тисячі вісімсот дев'яносто сім гривень 29 коп.), що підтверджено рахунком від 11.10.2011 року за № 11, накладною від 31.10.2011 року за № 11, податковою накладною від 31.10.2011 року за № 11, довіреністю Відповідача від 31.10.2011 року за № 1004 на отримання представниками Відповідача у Позивача товару за Договором, з яких накладна та довіреність підписані Відповідачем на виконання вимог п.п. 5.2., 5.3. Договору, ст. 692 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу зазначених у вказаних рахунку, накладній, податковій накладній, вартості, строків, обсягу, кількості та якості поставленого Позивачем товару з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем товару в обсязі, кількості, якості та вартості, визначених у рахунку від 11.10.2011 року за № 11, накладній від 31.10.2011 року за № 11, податковій накладній від 31.10.2011 року за № 11, копії яких знаходяться в матеріалах справи і достовірність яких Відповідач не заперечував. Тобто, підписана Відповідачем накладна без будь-якого зазначення Відповідачем про незгоду із зазначеною у вказаних рахунку від 11.10.2011 року за № 11, накладній від 31.10.2011 року за № 11, податковій накладній від 31.10.2011 року за № 11 вартістю, строками, обсягом, кількістю та якістю поставленого Позивачем товару свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Як вказує Позивач, Відповідач належним чином не виконав зобов'язань за п.п. 1.2., 4.1., 5.2. Договору з повної оплати отриманого ним товару згідно рахунку від 11.10.2011 року за № 11, накладної від 31.10.2011 року за № 11, податкової накладної від 31.10.2011 року за № 11, довіреністю Відповідача від 31.10.2011 року за № 1004 на отримання представниками Відповідача у Позивача товару за Договором, що підтверджено банківськими виписками по рахунку та Актом звіряння взаємних розрахунків, які знаходяться в матеріалах справи і достовірність яких Відповідач не заперечував, у зв'язку з чим, за Відповідачем наявна заборгованість в сумі 45876,75 грн. (сорок п'ять тисяч вісімсот сімдесят шість гривень 75 коп.).

В ході розгляду справи, судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми основного боргу Відповідача перед Позивачем у розмірі 45876,75 грн. (сорок п'ять тисяч вісімсот сімдесят шість гривень 75 коп.), за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача. Доказів повної чи часткової оплати вказаної суми заборгованості Відповідачем суду не надано.

З огляду на те, що Відповідачем належним чином не було виконано зобов'язання за Договором, то на адресу останнього Позивачем в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст. 222 Господарського кодексу України та ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, 11.04.2014 року направлялась претензія у вигляді вимоги про сплату грошових коштів від 09.04.2014 року за № 09/04/14, копія якої знаходиться в матеріалах справи та в якій Позивач вимагав від Відповідача негайно сплатити на його користь заборгованість за Договором у вигляді основного боргу в сумі 45876,75 грн. (сорок п'ять тисяч вісімсот сімдесят шість гривень 75 коп.).

На дану претензію Позивача Відповідач не відреагував та кошти Позивачу не сплатив.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми основного боргу за Договором у сумі 45876,75 грн. (сорок п'ять тисяч вісімсот сімдесят шість гривень 75 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару 3-и проценти річних в сумі 3514,15 грн. (три тисячі п'ятсот чотирнадцять гривень 15 коп.). Розрахунок суми трьох процентів річних знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При дослідженні розрахунку 3-х процентів річних, здійсненого Позивачем, судом встановлено, що Позивачем здійснено розрахунок 3-х процентів річних об'єктивно та вірно.

Станом на момент розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу заборгованості у вигляді трьох процентів річних у сумі 3514,15 грн. (три тисячі п'ятсот чотирнадцять гривень 15 коп.), внаслідок чого вимоги Позивача про стягнення 3-х процентів річних підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги, що даний спір виник виключно внаслідок неправильних дій Відповідача через невиконання останнім Договору при наявності права і можливості виконувати Договір своєчасно та належним чином, то суд, на підставі ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору в сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "РАТІБОР" до товариства з додатковою відповідальністю "УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ" про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ", ідентифікаційний код: 00372536, місцезнаходження: 09161, Київська обл., Білоцерківський район, м. Узин, вул. Маяковського, буд. 2, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РАТІБОР", ідентифікаційний код: 32610555, місцезнаходження: 08600, Київська обл., м. Васильків, пров. Ворошилова, буд. 42-Б, адреса для листування: 08606, Київська обл., м. Васильків-6, військове містечко №11, буд. 15, кв. 50, заборгованість за договором купівлі-продажу цукрового буряку від 01.10.2011 року за № 250 у вигляді основного боргу в сумі 45876,75 грн. (сорок п'ять тисяч вісімсот сімдесят шість гривень 75 коп.), 3-х процентів річних в сумі 3514,15 грн. (три тисячі п'ятсот чотирнадцять гривень 15 коп.) та судовий збір у сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Рішення підписано 14 липня 2014 року