Постанова

від 22.07.2014 по справі 804/5604/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 р. Справа № 804/5604/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Коренева А.О., розглянувши в порядку письмового првровадження в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс-Клімат» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень від 09.04.14 №0001411500, №0001421500, №0001431500, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач, ТОВ «Оазіс-Клімат», звернувся до суду з позовом до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001411500 від 09.04.14 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 607 295 грн., у тому числі 428 289 грн. за основним платежем та 179 006 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №0001421500 від 09.04.14, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 30 526,0 грн., №0001431500 від 09.04.14, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 72 866 грн., в тому числі - 71 199 грн. за основним платежем та штрафні санкції - 1 667 грн. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні рішення підлягають скасуванню, оскільки вони винесені на підставі протиправних та необґрунтованих висновків відповідача, які сформовано за результатами позапланової виїзної перевірки позивача. В ході перевірки позивачем були надані всі необхідні первинні документи на обґрунтування правомірності формування спірних сум податкового кредиту, від'ємного значення та валових витрат. Позивачем зауважено, що висновки, викладені у акті перевірки від 01.04.14 щодо відсутності реального настання правових наслідків за результатами проведених ТОВ «Оазіс - клімат» з контрагентами господарських операцій за період з 01.12.10 по 31.11.13 є необґрунтованими.

В судовому засіданні 20.05.14 представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. 22.07.14 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, правом участі в судових засіданнях не скористався, про поважність причин неявки до суду не повідомив. Відповідно до заперечень проти позову відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог, зазначаючи, що спірні рішення прийняті податковим органом на підставі акту перевірки від 01.04.14, яким встановлено завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за період з 01.12.10 по 31.11.13. Доводи заперечень аналогічні положенням акту перевірки від 01.04.14 №934/22-05-09/36574811, з посиланням на який прийняті спірні рішення (том 8 а.с. 190-191а).

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

З оскаржених податкових повідомлень-рішень №0001411500 від 09.04.14 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 607 295 грн., у тому числі 428 289 грн. за основним платежем та 179 006 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №0001421500 від 09.04.14, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 30 526,0 грн., №0001431500 від 09.04.14, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 72 866 грн., в тому числі - 71 199 грн. за основним платежем та штрафні санкції - 1 667 грн., вбачається, що воно винесено відповідачем з посиланням на Акт перевірки від 01.04.14 №934/22-05-09/36574811 (далі - Акт). Вказаний акт складений відповідачем за результатом проведення останнім відносно позивача документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.10 по 31.11.13 валютного та іншого законодавства за період з 01.12.10 по 31.11.13 (том 1 а.с.11-49). Відповідно до висновків вказаного Акту перевіркою встановлено порушення ТОВ «ОАЗІС-КЛІМАТ»: 1) пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства в сумі 71 119 грн. в т.ч. у І кварталі 2011р. на суму 60 906 грн., у II кварталі 2011р. на суму 1 085 грн., у ІІІ кварталі 2011р. на суму 2 546 грн., у ІІ кварталі 2012р. на суму 1 533 грн., у III кварталі 2012р. на суму 374 грн., у 2013 році на суму 4 755 грн.; 2) п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 428 289 грн., в т.ч. за січень 2011р. на суму 69 303 грн., за червень 2011р. - 976 грн., за липень 2011р. - 1 466 грн., за серпень 2011р. - 748 грн., за травень 2012р. - 16 675 грн. за червень 2012 р. -93 450 грн., за липень 2012 р. - 131 530 грн., за серпень 2012 р. - 109 136 грн., за липень 2013 р. - 5 005 грн., та завищено від'ємне значення у січні 2013 р. на 30 526 грн.

За змістом акту перевірки підставою для означених висновків визначені відсутність оригіналів первинних документів (актів виконаних робіт), податкових накладних на загальну суму 478 383 грн., у т.ч. ПДВ - 79 730 грн., адже до перевірки надані їх факсовані копії, та наявність акту перевірки від 12.03.13 №48/22.4-07 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Главмет» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2011-31.12.2012», складеного ДПІ у Київському районі м. Харкова, за змістом якого господарська діяльність TOB «Главмет», за взаємовідносинами з яким позивачем сформований податковий кредит в розмірі 379 084 грн., має ознаки нереальності.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу валових витрат витрати на: не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку; у разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, який набрав чинності з 01.01.11, розділ ІІІ «Податок на прибуток підприємств» якого - з 1 квітня 2011 р., не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом положень п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності)податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених в п.201.1. ст.201 ПКУ; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Як вбачається зі змісту Акту та визнано позивачем, спірні суми валових витрат та податкового кредиту сформовані за взаємовідносинами позивача з ПП «Укрмінпром», ТОВ «АРК», ПП «Стройагро-сервис 8», ТОВ «ТД «Аеростар» ТОВ «Фірма «Парол», ПП «Трес» та ТОВ «Главмет». За даними єдиного державного реєстру ЮОФОП основним видом господарської діяльності позивача є монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування. За матеріалами справи, в тому числі Акту перевірки, позивачем укладені договори з: - ПП "Укрмінпром" (код ЄДРПОУ 36162697) від 06.06.2011р. №СФ-249; 15.06.2011 №СФ-266 та від 20.06.2011р. №СФ-272, на виконання умов яких за перевіряємий період ПП "Укрмінпром" надано TOB «OA3IC-KJIIMAT» будівельні послуги на загальну суму 20 410 грн. (без ПДВ); - з ПП "Трес" (код ЄДРПОУ 32896987) від 05.07.2011р. №165; 12.07.2011р. №178; 26.07.2011р. №198; 26.07.2011р. №200; 16.08.2011р. №240; 16.08.2011р. №241; 23.08.2011р. №249; на виконання умов яких за перевіряємий період ПП "Трес" надано ТОВ «ОА31С-КЛІМАТ» будівельні послуги на загальну суму 152 155,00 грн. (без ПДВ); - з ТОВ "Арк" (код ЄДРПОУ 24439290) від 12.06.2012р. №310; 28.05.2012р. №269; 06.06.2012р. №291; 06.06.2012р. №295; 11.06.2012р. №303; 11.06.2012р. №304; 11.06.2012р. №305, на виконання умов яких ТОВ "Арк" надано ГОВ «OA3IC-KJTIMAT» будівельні послуги на загальну суму 145 020 грн. (без ПДВ); з ПП "Стройагро-сервис 8" (код ЄДРПОУ 35706517) від 01.06.2012р. №010612-1С, на виконання умов якого ПП "Стройагро-сервис 8" надано ТОВ «ОАЗІС-КЛІМАТ» будівельні послуги на загальну суму 18 405 грн. (без ПДВ); - з ПП "Укрмінпром" (код ЄДРПОУ 3616269-) від 13.08.2012р. № 666; 23.08.2012р. № 777, на виконання умов яких надано ТОВ «ОАЗІС-КЛІМАТ» будівельні послуги на загальну суму 1315,14 грн.; з ТОВ "Главмет" (код ЄДРПОУ 37577455), згідно договорів від 26.06.2012р. № 2606-СПР; 02.07.2012р. №53-СПР; 02.07.2012р. №53-СПР 21.05.2012р. №33-СПР; 21.05.2012р. №33-СПР; 28.05.2012р. №3-СПР; 25.06.2012р. №060ч-СПР; 01.06.2012р. №0106-СПР; 01.06.2012р. №0106-СПР, 30.03.2012р. №21-СПР. 03.05.2012р. №29-СПР. №42-СПР . 26.06.12 №40-СПР . 09.07.2012р. №46-СПР; 09.07.2012р. №46-СПР; 15.03.2012 №15-СПР2. 07Ю12.11 № 114 м-спр, 09.07.12 №46-спр, 15.03.12 №15-спр, 07.12.11 №114м-спр, 26.03.2012 №19-СПР; 16.03.2012 №16/03-СПР; 09.12.2011 № 11-СПР, 19.04.12 №25-спр, 04.05.12 №кд-спр, 07.05.2012 №36-СПР; 15.03.2012 № 15-СПР2, 16.03.12 №16\03-спр, 27.04.12 № 28-СПР; 17.04.2012 №22-СПР; 25.04.2012 №26-СПР, 10.01.12 №11-спр-с, 26.04.12 №27-СПР; 21.03.2012 №18-СПР; 25.05.2012 №2505-СПР, 07.12.11 №0712-спр, 16.05.12 №31-СПР; 19.04.2012 №25-СПР; 01.06.2012 №49-СПР2, 15.12.11 №69-спр2.

На підтвердження реального здійснення господарських операцій за вказаними договорами та оплати отриманих товарів та послуг позивачем надано до суду видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, акти виконаних робіт, журнал ордеру по 631 рахунку, сертифікати відповідно, копії яких долучені до матеріалів справи. Зі змісту Акту також вбачається, що розрахунки між сторонами договору на час складання акту перевірки проведені у повному обсязі, а суми ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ «Главмет» на виконання вказаного договору, включено до податкового кредиту відповідного періоду, та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ. Суд відмічає, що в акті відсутні зауваження до наведених первинних документів.

З приводу доводів відповідача щодо надання до перевірки факсокопій таких документів та ненадання позивачем їх оригіналів суд зазначає таке. Відповідно до акту перевірки (аркуш акту 39) директор позивача підтвердив, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведені перевірки, достовірні, надані в повному обсязі.

Відповідно до п.5.2. Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.10 №984, зареєстрованого в Мінюсті 12.01.11 за №34/18772, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків,зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень. Відповідачем на підтвердження своїх доводів не надані відповідні письмові пояснення посадових осіб позивача щодо відсутності оригіналів первинних документів, в тому числі податкових накладних, та наявності лише факсокопій таких документів, або відповідного акту відмови від надання таких письмових пояснень.

З приводу наявності акту перевірки від 12.03.13 №48/22.4-07 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Главмет» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2011-31.12.2012», складеного ДПІ у Київському районі м. Харкова, за змістом якого господарська діяльність TOB «Главмет», за взаємовідносинами з яким позивачем сформований податковий кредит в розмірі 379 084 грн., має ознаки нереальності, суд відмічає таке.

Вказаний акт складений 12.03.13, в той час як взаємовідносини між позивачем та вказаним контрагентом мали місце на протязі 2012 р. Крім того, вказаний акт засвідчує неможливість проведення звірки платника податків, що унеможливлю здійснення контролюючим органом будь-яких висновків з приводу реальності господарських операцій такого платника податків, оскільки такі висновки, за змістом ПКУ, можуть бути здійснення в результаті перевірки/звірки.

Також суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Зазначаючи про відсутність факту придбання товарів та послуг (аркуш акту 26), тобто фактично про відсутність реального здійснення господарської діяльності з означеним контрагентом, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Недійсність фіктивних правочинів, тобто встановлення факту відсутності наміру створити правові насідки, а отже реально здійснити господарську діяльність, визначається тільки судом. Рішень суду про визнання правочинів між позивачем та його контрагентами ТОВ «Главмет» недійсними ДПІ до суду не надано, в акті перевірки про наявність таких рішень не зазначено, судом на виконання вимог ст.11 КАС України існування такого рішення не встановлено.

Крім того, згідно з ч.1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, саме законом, а не актами, в тому числі актами перевірок податкових органів, які б факти в таких актах не були відображені. Вказані в акті перевірки відносно ТОВ «Главмет» висновки є суто суб'єктивною думкою посадових осіб ДПІ.

Суд відмічає, що відомості щодо характеру та обсягу вчинених операцій відображені в первинних документах бухгалтерського обліку, що не заперечується відповідачем в акті перевірки. Зміст перелічених первинних документів, що виступили підставою внесення відповідних записів до документів бухгалтерського та податкового обліку, в повній мірі відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, містять назву документа, дату і місце складання, назви підприємств, від імені яких складено документи, відомості про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оглянуті судом оригінали податкових накладних, на підставі яких сформовані спірні суми податкового кредиту, та які наведені відповідачем в акті перевірки на сторінці 22-23 акту, відповідають вимогам ст.201 ПКУ.

Таким чином, суд зазначає, що факт реальності виконання господарських зобов'язань підтверджується дослідженими судом наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, актами виконаних робіт, податковими накладними, подорожніми листами, платіжними дорученнями.

Подальше використання отриманих від наведених контрагентів товарів та послуг у власній господарській діяльності позивача, також підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, та не заперечується відповідачем. Отже, придбані позивачем товари та послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності.

За викладених обставин, суд констатує, що факт придбання товару/послуг та використання його в послідуючому у власній господарській діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи первинним документами, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України і містять усі необхідні реквізити.

Таким чином, судом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог вищенаведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на валові витрати та податковий кредит. Натомість встановлено, що податкові накладні видані особами, які, на час їх видачі, були зареєстровані платниками податку на додану вартість та дієздатними юридичними особами. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит. Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію. Відповідачем не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності, як не доведено і факту наявності порушення позивачем положень пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ, п.198.6 ст.198 ПКУ, про яке зазначено у висновку акту перевірки.

Оскільки судом досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій з вказаними контрагентами та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту, реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, податковими та видатковими накладними, актами виконаних робіт тощо, суд дійшов висновку про те, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують як здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами так і правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 458 815 грн., так і витрат в сумі 293 518 грн., відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до ст.200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом; при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду; якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи наявність у позивача права на податковий кредит за спірними операціями, з огляду на викладені законодавчі приписи, спірна суми від'ємного значення в розмірі 30 526 грн., яка виникла у січні 2013 р. внаслідок виникнення у позивача права на такий податковий кредит, також визначена позивачем правомірно.

Беручи до уваги наведене, позовні вимоги ТОВ «Оазіс-Клімат» підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0001411500 від 09.04.2014 р., №0001421500 від 09.04.2014 та №0001431500 від 09.04.2014 - скасуванню.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м„ Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001411500 від 09.04.2014 р., №0001421500 від 09.04.2014 та №0001431500 від 09.04.2014.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс-Клімат» витрати по сплаті судового збору в сумі 487 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень) 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев