Рішення

від 28.07.2014 по справі 910/10395/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10395/14 28.07.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакшері Стайл Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ательє - Марк»

про стягнення 49302,35 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Вісневська О.М. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лакшері Стайл Груп» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ательє - Марк» (далі - Відповідач) 49302,35 грн. заборгованості та штрафних санкцій за Договором № 25/10-2012 від 25.10.2012 про надання послуг з розробки інтернет-сайту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач, всупереч умовам укладеного договору та вимогам чинного законодавства своїх обов'язків щодо повної оплати вартості наданих послуг не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, та стало підставою для нарахування штрафних санкцій.

Відзиву на позов Відповідач не подав.

В судові засідання представники Відповідача не з'являлися, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, про час і місце їх проведення, оскільки ухвали суду надсилалися на адреси місцезнаходження Відповідача згідно відомостей, які містяться у ЄДРЮО та ФОП та у матеріалах справи, та були отримані Відповідачем 08.06.2014 та 02.07.2014 відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Отже Відповідач, як учасник судового процесу не був позбавлений права та можливості (в матеріалах справи відсутні докази протилежного) забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні свого повноважного представника.

Неможливість направлення Відповідачем повноважного представника та неможливість розгляду справи без участі його представника підлягає доведенню Відповідачем, як учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Суд також приймає до уваги, що явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а отже направлення представника було правом, а не обов'язком Відповідача, та останнім не обґрунтовано підстав необхідності прийняття його представником особистої участі в судовому засіданні.

Крім того, Відповідач не був позбавлений права та можливості (в матеріалах справи відсутні докази протилежного) надати відзив на позов в письмовому вигляді через канцелярію суду, оскільки, як зазначалось вище, про призначення судового засідання Відповідачу було заздалегідь, з часу отримання ним ухвал суду.

А відтак, будь-які несприятливі наслідки неявки повноважних представників у судові засідання покладаються на Відповідача.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем, як виконавцем, та Відповідачем, як замовником, 25.10.2012 було укладено договір № 25/10-2012 (далі - Договір), Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується у відповідності до умов даного Договору та Додатків до нього розробити для Замовника інтернет-сайт для розміщення в мережі Інтернет. Найменування послуг, строки виконання, вартість та порядок розрахунків з Виконавцем за даним Договором, визначаються на основі додатку №1 до даного Договору.

Замовник, натомість, зобов'язується сплатити послуги Виконавця у відповідності до умов даного Договору. Вартість послуг, які надаються Виконавцем за даним Договором, визначаються Сторонами у додатках, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Замовник зобов'язався здійснювати розрахунки з Виконавцем у вказаному порядку в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Так, як вбачається з залучених до матеріалів справи письмових доказів, сторони 25.10.2012 уклали Додаток №1 до Договору, в якому погодили перелік робіть з розробки інтернет-сайту, вартістю 89872 грн. (без ПДВ), та Замовник зобов'язався здійснити оплату шляхом перерахування на рахунок Виконавця 50% вартості (44936 грн.) згідно виставленого рахунку протягом 3х банківських днів з моменту підписання Договору та Додатків до нього.

Другу частину оплати (44936 грн.) Замовник зобов'язався перерахувати на рахунок Виконавця згідно виставленого рахунку протягом 3х банківських днів з моменту підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт.

Так, Позивачем було виконано умови Договору та перераховано Відповідачу попередню оплату в розмірі 50% вартості робіт на підставі рахунка-фактури № СФ-000043 від 16.11.2012, що підтверджується залученою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 23 від 21.11.2012.

Проте в матеріалах справи відсутні докази, що Виконавець приступив до виконання робіт та/або виконав їх повністю в обумовлені Договором та Додатком № 1 обсягах та строки. Натомість, в матеріалах справі міститься листування сторін щодо наявність у Замовника претензій до Виконавця щодо обсягів та строків виконання робіт, у зв'язку з чим Замовник відмовився від Договору, як такого, що втратив для нього інтерес в зв'язку з простроченням та просив Відповідача повернути передплату.

При цьому, Відповідачем не доведено перед судом належними засобами доказування, що він виконував умови Договору належним чином та в повному обсязі, та що претензії Позивача та його відмова від Договору є безпідставними.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник також має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, та зокрема, застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Отже, за змістом положень ст. 1212 ЦК України про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов'язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали.

Позивач звернувся до Відповідача з листом-вимогою № 01/06 від 05.06.2013 про те, що через допущене Виконавцем прострочення, виконання ним замовлення вже втратило для Позивача інтерес, тому Позивач відмовляється від Договору та вимагає повернути йому передплату в розмірі 50% вартості робіт, що становить 44936 грн.

Вищевказану вимогу, разом з актом звірки, Позивачем було направлено Відповідачу за місцезнаходженням останнього згідно відомостей, які містяться у ЄДРЮО та ФОП, та отримано Відповідачем 18.06.2013, що підтверджується наявним в матеріалах справи зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення.

За недосягненням між сторонами згоди зі спірного питання, Позивач звернувся до Відповідача з вимогою № 1 від 11.12.2013 про повернення коштів повторно.

Позаяк Відповідач був обізнаний про відсутність у нього правової підстави для збереження грошових коштів Позивача в розмірі 44936 грн., то повинен був повернути їх Позивачу негайно після повідомлення про відсутність такої підстави, тобто з 18.06.2013 коли отримав листа Позивача про те, що в зв'язку з простроченням Відповідачем виконання зобов'язання, Позивач фактично відмовляється від укладеного Договору та вимагає повернути перераховані кошти як суму передплати за невиконані роботи.

Однак, Відповідачем коштів перераховано не було, та не наведено суду обґрунтованих підстав неповернення коштів, а тому заявлені позовні вимоги про стягнення 44936 грн. є законними та обґрунтованими, і підлягають задоволенню.

Також, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення інфляційних та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України за весь час прострочення.

Перевіривши наведені Позивачем у позові розрахунки вищевказаних санкцій, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, арифметичну правильність та відповідність вимогам закону, а відтак, позовні вимоги про стягнення 1355,64 грн. - 3% річних та 3010,71 грн. - інфляційних за період 18.06.2013 - 27.05.2014 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відтак, заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ательє - Марк» (м. Київ, вул. Червонопартизанська, 14-В, кв. 13; ідентифікаційний код 37687088) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Лакшері Стайл Груп» (м. Київ, вул. Червоноармійська, 13/1; ідентифікаційний код 38306549) 44936 (сорок чотири тисячі дев'ятсот тридцять шість) грн. заборгованості, 1355 (одну тисячу триста п'ятдесят п'ять) грн. 64 коп. 3% річних, 3010 (три тисячі десять) грн. 71 коп. інфляційних, а також 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.08.2014

Суддя Сташків Р.Б.