Рішення

від 06.08.2014 по справі 910/12018/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12018/14 06.08.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажно-будівельна компанія «Теплоенергомонтаж»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегасітібуд»

про стягнення 37 676, 32 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Якубович Н.Л., Юшко В.С.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтажно-будівельна компанія «Теплоенергомонтаж» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегасітібуд» про стягнення заборгованості за договором № 0032/12-001 від 23.05.2012 р. у розмірі 36 078, 06 грн., а також 155, 14 грн. - інфляційних втрат та 1 443, 12 грн. - 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2014 р. порушено провадження у справі № 910/12018/14, та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.07.2014 р. за участю повноважних представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу відповідача та повернуті до Господарського суду міста Києва за закінченням терміну зберігання.

Між тим, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 06.08.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.05.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтажно-будівельна компанія «Теплоенергомонтаж» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегасітібуд» укладено договір № 0032/12-001, за умовами якого позивач зобов'язався на свій ризик та з використанням власних матеріалів та устаткування виконати, а відповідач - прийняти та оплатити виконані підрядні роботи по Харківському шосе, 19 у місті Києві.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору оплата відповідачем робіт здійснюється згідно погоджених сторонами кошторисів, які є невід'ємною частиною договору за ціною 381 011, 53 грн. Договірна ціна включає в себе відшкодування витрат позивача та плату за виконані роботи, використані матеріали та устаткування. Кошторис є твердим.

Відповідно до п. 3.1.2. договору відповідач до початку робіт позивачем перераховує на його рахунок аванс у сумі 240 000, 00 грн. Остаточний розрахунок відповідач виконує на підставі укладеного акту здачі-приймання виконаних робіт на протязі семи робочих днів (банківських).

Договір, відповідно до п.п. 9.1., 9.2., діє з моменту його підписання обома сторонами на протязі місяця з моменту укладення. Закінчення договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 0032/12-001 від 23.05.2012 р. відповідач перерахував на користь позивача 206 000, 00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажно-будівельна компанія «Теплоенергомонтаж», копії яких містяться в матеріалах справи.

Також в матеріалах справи міститься акти виконаних будівельних робіт на загальну суму 154 789, 78 грн., підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Крім того, судом встановлено, що в межах виконання договору № 0032/12-001 від 23.05.2012 р. позивач передав, а відповідач - прийняв матеріали, необхідні для виконання підрядних робіт на суму 92 288, 48 грн., що підтверджується видатковою накладною № 158 від 05.12.2012 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати виконаних робіт за договором № 0032/12-001 від 23.05.2012 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 36 078, 06 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Статтею 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Виходячи з умов договору № 0032/12-001 від 23.05.2012 р. щодо порядку розрахунків за виконані роботи, враховуючи наявність підписаних актів виконаних робіт, суд дійшов висновку, що строк оплати за вказаним договором є таким, що настав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався, доказів належного виконання грошових зобов'язань не надав, обґрунтованих причин неможливості їх виконання не навів.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд відзначає, що наявними у справі первинними документами підтверджується заборгованість відповідача за договором № 0032/12-001 від 23.05.2012 р. на суму 36 078, 06 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 155, 14 грн. - інфляційних втрат та 1 443, 12 грн. - 3 % річних.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач зобов'язаний був розрахуватись за виконані роботи протягом 7-ми робочих днів з дня підписання актів виконаних робіт, суд вважає вимоги позивача про застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання обґрунтованими.

Заявлена позивачем до стягнення сума 3 % річних за період з 14.01.2013 р. до 28.01.2014 р. не перевищує розраховану судом, у зв'язку з чим суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажно-будівельна компанія «Теплоенергомонтаж» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегасітібуд» (02192, м. Київ, вул. Шалетт, 1, код ЄДРПОУ 37653792), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажно-будівельна компанія «Теплоенергомонтаж» (02160, м. Київ, вул. Червоноткацька, 44-А, код ЄДРПОУ 37985023) заборгованість у розмірі 36 078, 06 (тридцять шість тисяч сімдесят вісім грн. 06 коп.) грн., 155, 14 (сто п'ятдесят п'ять грн. 14 коп.) грн. - інфляційних втрат, 1 443, 12 (одна тисяча чотириста сорок три грн. 12 коп.) грн. - 3 % річних та 1 827, 00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 08.08.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.