Рішення

від 06.08.2014 по справі 910/10507/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10507/14 06.08.14

За позовом Спільного Українсько-Естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Медік Груп»

про стягнення 41 431,38 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Суховерко О.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне Українсько-Естонського підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Медік Груп» про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 34 526, 15 грн. за договором поставки № 71712 від 04.10.2013 р., а також 6 905, 23 грн. - процентів за користування грошовими коштами. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 р. порушено провадження у справі № 910/70507/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.07.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача подав клопотання про зменшення позовних вимог, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Медік Груп» заборгованість у розмірі 24 446, 15 грн. 6 905, 13 грн. - відсотків за користування грошовими коштами.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Тож, приймаючи до уваги, що вищевказана заява не суперечить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду та задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу відповідача та повернуті до Господарського суду міста Києва за закінченням терміну зберігання.

Між тим, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 06.08.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.10.2013 р. між Спільним Українсько-Естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Медік Груп» укладено договір поставки № 71712, за умовами якого позивач зобов'язався передавати, а відповідач - приймати та оплачувати товар на умовах договору в асортименті та за ціною, вказаними у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. договору оплата товару за договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу та визначається при поданні замовлення на поставку. При здійсненні відповідачем оплати товару за договором з відстроченням платежу, термін оплати визначається у видаткових накладних на товар.

Згідно з п. 10.4. договору за умови прострочення відповідачем строків оплати товару, він має сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розміір 20 % від простроченої суми.

Договір, відповідно до п. 12.10. діє з моменту його підписання обома сторонами на протязі двох календарних років, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 71712 від 04.10.2013 р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 68 226, 74 грн., що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, наявними у справі виписками з банківського рахунку Спільного Українсько-Естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»т платіжними дорученнями підтверджується перерахування відповідачем на користь позивача грошових коштів на загальну суму 44 606, 15 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором № 71712 від 04.10.2013 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 24 446, 15 грн. грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Виходячи з умов договору № 71712 від 04.10.2013 р. щодо порядку розрахунків за поставлений товар, суд дійшов висновку, що строк оплати отриманого відповідачем товару є таким, що настав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався, доказів належного виконання грошових зобов'язань не надав, обґрунтованих причин неможливості їх виконання не навів.

В той же час, суд приймає до уваги, що факт отримання товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Медік Груп» не заперечується.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд відзначає, що наявними у справі первинними документами підтверджується заборгованість відповідача за договором № 71712 від 04.10.2013 р. на суму 24 446, 15 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 6 905, 23 грн.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 6 905, 23 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, враховуючи, що відповідач, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

При цьому, враховуючи, що судовий збір Спільним Українсько-Естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» сплачено за мінімальною ставкою, суд не повертає його відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Спільного Українсько-Естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Медік Груп» (02222, м. Київ, вул. Теодора Драйзера, 19, код ЄДРПОУ 37985531), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Спільного Українсько-Естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, код ЄДРПОУ 21642228) заборгованість у розмірі 24 446, 15 (двадцять чотири тисячі чотириста сорок шість грн. 15 коп.) грн., 6 905, 23 (шість тисяч дев'ятсот п'ять грн. 23 коп.) грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами та 1 827, 00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 08.08.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.