Рішення

від 06.08.2014 по справі 910/6942/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6942/14 06.08.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінгспор»

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

про стягнення 86 258, 86 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Кобрин Л.С.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Клінгспор» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за дистрибуторською угодою № 7 від 02.01.2013 р. у розмірі 78 093, 82 грн. та 8 165, 04 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2014 р. порушено провадження у справі № 910/6942/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.05.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 р. у зв'язку з відпусткою судді Пригунової А.Б. дану справу передано судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 р. справу № 910/6942/14 призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.08.2014 р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 06.08.2014 р. у зв'язку з виходом судді Пригунової А.Б. із відпустки, справу № 910/6942/14 передано їй для подальшого розгляду.

У даному судовому засіданні представник позивача подав уточнення до позовної заяви, у яких просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 81 760, 77 грн., а також 5 199, 11 грн. - пені.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.п. 3.10., 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

В той же час, приймаючи до уваги, що вищевказана заява не суперечить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду та задовольнити.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу відповідача та повернуті до Господарського суду міста Києва за закінченням терміну зберігання.

Між тим, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 06.08.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клінгспор» та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 укладено дистрибуторську угоду № 7, за умовами якої позивач зобов'язався продавати, а відповідач - купувати й оплачувати товари в асортименті, кількості та за ціною, вказаними у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.1. договору ціни на товар зазначені у Євро. Вартість товару розраховується на день виставлення рахунку виходячи з офіційного курсу Євро плюс 1, 5 %.

Відповідно до п.п. 4.6., 4.7. договору розрахунки за товар проводяться у формі передоплати або оплати за товар з відстрочкою платежу в межах погодженого сторонами кредитного ліміту. Термін оплати погоджується сторонами при підтвердження заявки відповідачем перед виставлення рахунку-фактури позивачем.

Згідно з п. 10.2. договору у випадку порушення термінів оплати товару, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

Договір, відповідно до п. 12.1. діє з моменту його підписання обома сторонами до 31.12.2013 р. та може бути автоматично продовжений у разі відсутності заперечень сторін за 20 днів до закінчення строку його дії.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов дистрибуторської угоди № 7 від 02.01.2013 р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1 368 244, 34 грн., що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, наявними у справі виписками з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінгспор» підтверджується перерахування відповідачем на користь позивача грошових коштів на загальну суму 1 286 369, 41 грн.

Крім того, позивач відзначає, що за Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 рахується передоплата у сумі 114, 16 грн., яку Товариством з обмеженою відповідальністю «Клінгспор» зараховано у якості погашення заборгованості за договором № 7 від 02.01.2013 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором № 7 від 02.01.2013 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 81 760, 77 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Виходячи з умов договору № 7 від 02.01.2013 р. щодо порядку розрахунків за поставлений товар, суд дійшов висновку, що строк оплати отриманого відповідачем товару є таким, що настав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався, доказів належного виконання грошових зобов'язань не надав, обґрунтованих причин неможливості їх виконання не навів.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд відзначає, що наявними у справі первинними документами підтверджується заборгованість відповідача за договором № 7 від 02.01.2013 р. на суму 81 760, 77 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання грошових зобов'язань у розмірі 5 199, 11 грн.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку позивача, який зроблено за період з 26.04.2013 р. (дата виникнення заборгованості за відповідною поставкою) до 18.03.2014 р. (дата визначена позивачем самостійно з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України по кожній поставці) пеня становить 5 199, 11 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, судом встановлено, що вищевказані розрахунки здійснені арифметично вірно та не перевищують розрахунок суду.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінгспор» задовольнити.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінгспор» (80074, Львівська обл., Сокальський район, м. Великі Мости, вул. Львівська, 2-Б, код ЄДРПОУ 35749131) заборгованість у розмірі 81 760, 77 (вісімдесят одна тисяча сімсот шістдесят грн. 77 коп.) грн., 5 199, 11 (п'ять тисяч сто дев'яності дев'ять грн. 11 коп.) грн. - пені та 1 827, 00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 08.08.2014р.

Суддя Пригунова А.Б.