Постанова

від 31.07.2014 по справі 810/4292/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2014 року №810/4292/14

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончевій О.С.

за участю представників сторін

від позивача: Левчук Р.В. (за довіреністю)

від відповідача: Іщенко С.М. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проВіхман Марселя Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Віхманн Марсель (далі - позивач) звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області про зобов'язання Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області вчинити встановлені чинним законодавством України дії з виправлення помилок в Державному земельному кадастрі щодо земельних ділянок, визначених дублікатом Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 715743, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010733800100 від 24 квітня 2007 року, виданого взамін державного акту серії ЯА № 425910 зареєстрованого за № 0631 від 29 вересня 2005 року, на підставі рішення суду від 28 грудня 2006 року та зазначених за кадастровими номерами: 3223151001:02:012:0034, 3223151001:02:012:0035, 3223151001:02:012:0036, 3223151001:02:012:0037; зобов'язання Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області надати витяги з Державного земельного кадастру відповідно дублікату Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 715743 зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010733800100 від 24 квітня 2007 року, виданого взамін державного акту серії ЯА № 425910 зареєстрованого за № 0631 від 29 вересня 2005 року, на підставі рішення суду від 28 грудня 2006 року, у відповідності до положень частини 2 статті 38 Закону України «Про державний земельний кадастр» від 7 липня 2011 року

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29 квітня 2014 року звернувшись до відповідача із заявою про отримання витягу з Державного земельного кадастру щодо належних йому земельних ділянок, отримав листа, у якому Управління Держземагнестава в Обухівському районі у видачі витягів відмовило, мотивуючи це тим, що за даними Державного земельного кадастру, за вказаними земельними ділянками обліковуються інші власники. Позивач наполягає на тому, що дублювання кадастрових номерів повинно усуватись Держземагенством самостійно на підставі раніше розробленої технічної документації із землеустрою. Таким чином, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний усунути виявлені помилки щодо присвоєння однакового кадастрового номеру відносно декількох земельних ділянок і надати витяг(и) із достовірними відомостями про земельні ділянки, належні позивачу на підставі державних актів на право власності.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, зазначивши що законом передбачений безальтернативний спосіб усунення описок та технічних помилок, що містяться у даних Державного земельного кадастру і передбачає звернення до державного кадастрового реєстратора із заявою затвердженої форми, до якої додається технічна документація із землеустрою, на підставі якої реєстратором виправляються помилки або вносяться відповідні зміни.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯД №715743 Віхман Марсель на підставі договору купівлі продажу земельних ділянок є власником земельних ділянок загальною площею 15,35 га, що знаходяться у межах ж/м «Краєвид» с. Плюти, Україниська міська рада, Обухівський район, Київська область, що мають наступні кадастрові номери: №223151001:02:012:0035, площею 4.729 га; №3223151001:02:012:0034, площею 6,0050 га; №3223151001:02:012:0037, площею 2. 68 га та №3223151001:02:012:0036, площею 1,9360 га (а.с 52).

29 квітня 2014 року позивач звернувся до начальника Управління Держземагентсва в Обухівському районі Київської області із заявою (вх.№ 01 1-35/682) з проханням видати витяги з Державного земельного кадастру відповідно Державного акту на право власності на земельну ділку серія ЯД№715743 на земельні ділянки №223151001:02:012:0035; №3223151001:02:012:0034; №3223151001:02:012:0037; №3223151001:02:012:0036 (а.с. 47).

За наслідками розгляду заяви від 29 квітня 2014 року та доданих документів, відповідачем встановлено, що згідно програмного комплексу ведення Державного земельного кадастру «Національна кадастрова система», кадастрові номер земельних ділянок, що вказані на доданому до заяви Державному акті на право власності на земельну ділянку, обліковуються за іншими власниками.

Листом від 12 травня 2014 року №11-35/525 позивачу роз'яснено, що згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» у разі, якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки, у тому числі присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів, такі помилки можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с. 46).

Позивач з даним рішенням не погоджується, у зв'язку з чим звернувся до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затверджене указом Президента України № 445/2011 від 08.04.2011 року (далі - Положення), Держземагентство України є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організує здійснення на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру (п.п.16 п.4 Положення).

Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи (п.7 Положення).

Відповідно до Положення про Управління (Відділ) Держземагентства в місті, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 258 від 10.05.2012 року, відповідач є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України.

Управління (Відділ) підпорядковане Держземагентству України та відповідно Республіканському комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, Головному управлінню Держземагентства в області.

Завданням Управління (Відділу) є реалізація повноважень Держземагентства України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, у межах визначених законодавством, здійснює ведення державного земельного кадастру.

Статтею 151 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, серед іншого, ведення та адміністрування Державного земельного кадастру.

Згідно статті 204 Земельного кодексу України, ведення Державного земельного кадастру здійснюється відповідно до закону.

Так, правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру визначені Законом України «Про Державний земельний кадастр».

Статтею 2 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю.

Згідно частини 1 статті 6 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Статтею 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У силу частини 1 статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь - у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр», у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб.

Абзацом 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що виправлення технічної помилки у відомостях Державного земельного кадастру, яка була допущена не з вини органу, що здійснює його ведення, здійснюється за плату, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 та 3 статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що у разі виявлення технічної помилки, допущеної в записах Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення, зазначений орган у п'ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу. Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.

Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

Відповідно до частини 5 статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр», виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.

Абзацом 3 статті 4 Розділ VII «Прикінцеві та перехідні положення» встановлено, що у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв'язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель.

Процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру, у тому числі підстави і спосіб виправлення помилок, допущених під час його ведення, визначаються Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 (далі - Порядок).

Згідно пункту 138 Порядку, помилками у Державному земельному кадастрі є: 1) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру; 2) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру); 3) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель (в тому числі виявлена після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об'єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою); 4) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії.

Пунктом 139 Порядку передбачено, що у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної чи іншої помилки) заінтересована особа письмово повідомляє про це за формою згідно з додатком 29 територіальному органові Держземагентства у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки. У повідомленні викладається суть виявлених помилок. До повідомлення додаються документи, що містять зазначені у повідомленні технічні помилки, та документи, що підтверджують такі помилки і містять правильну редакцію відповідних відомостей. Повідомлення разом з доданими до нього документами подається заінтересованою особою особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Розгляд повідомлення про виявлення технічної помилки та виконання за результатами його розгляду дій, передбачених пунктами 143 - 150 цього Порядку, здійснюються Державним кадастровим реєстратором у день надходження такого повідомлення (пункт 142 Порядку).

Пунктом 152 Порядку передбачений аналогічний спосіб усунення помилок, виявлених фізичною або юридичною особою у документації із землеустрою та оцінки земель помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру (в тому числі після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об'єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою), у такому випадку заінтересована особа звертається до Державного кадастрового реєстратора із заявою про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру за формою згідно з додатком 37.

Пунктом 143 Порядку встановлено, що державний кадастровий реєстратор під час розгляду повідомлення про виявлення технічної помилки перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей.

Якщо факт невідповідності відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей, підтверджено, Державний кадастровий реєстратор за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру: 1) складає в електронній та паперовій формі протокол виправлення помилки за формою згідно з додатком 30; 2) безоплатно виправляє допущену помилку (крім випадків, коли технічна помилка допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру); 3) письмово повідомляє не пізніше наступного дня про виправлення помилки заінтересованим особам за формою згідно з додатком 31 (у тому числі власників, користувачів земельних ділянок, а також третіх осіб, інтересів яких стосувалося виправлення помилок); 4) безоплатно видає заявникові за його бажанням витяг, довідку з Державного земельного кадастру, викопіювання з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру на заміну документа, в якому виявлено помилку (пункт 144 Порядку).

Отже, у разі виявлення фізичною чи юридичною особою помилок, що у містяться у Державному земельному кадастрі, така особа з метою їх усунення, повинна звернутись із заявою до державного кадастрового реєстратора, долучивши документи, що підтверджують наявність помилки та її суть, а також документи, що містять достовірні відомості і на підставі яких здійснюється виправлення.

Як встановлено у ході розгляду справи та не заперечувалось позивачем, після отримання листа Управління Держземагенства в Обухівському районі від 12 травня 2014 року, у якому зазначено, що за кадастровими номерами №223151001:02:012:0035; №3223151001:02:012:0034; №3223151001:02:012:0037; №3223151001:02:012:0036 обліковуються інші власники, позивач до Держземагенства із заявою про виправлення помилок не звертався.

При цьому, позивач наголошував на тому, що відповідач зобов'язаний був самостійно виправити виявлені помилки та повідомити про це власників земельних ділянок відповідно до пункту 157 Порядку.

Так, пунктом 157 Порядку передбачено, що у разі виявлення органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, помилки у присвоєнні кадастрового номера земельній ділянці (в тому числі після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об'єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою) зазначений орган у п'ятиденний строк з моменту виявлення помилки:

1) складає в електронній та паперовій формі протокол виправлення помилки за формою згідно з додатком 30;

2) безоплатно виправляє помилку в кадастровому номері шляхом присвоєння земельній ділянці за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру нового кадастрового номера, наступного за останнім у відповідному кадастровому кварталі;

3) письмово повідомляє про це власникам, користувачам відповідної земельної ділянки за формою згідно з додатком 31.

Водночас, аналіз положень Порядку та Закону України «Про Державний земельний кадастр» свідчить про те, що помилки у присвоєнні кадастрових номерів, що не пов'язані із суто технічними помилками, як то описки, друкарські арифметичні чи арифметичні помилки, виправляються на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що Управлінню Держземагенства в Обухівському районі зазначена технічна документація із землеустрою не передавалась, у зв'язку із чим, позивачу, листом від 12 травня 2014 року №11-35/525 (а.с. 46), повідомлено про можливість усунення дублювання кадастрових номерів на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Суд не погоджується з посиланнями представника позивача на той факт, що матеріали поземельної книги містять раніше розроблену технічну документацію, оскільки така технічна документація розроблялась щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку і розроблялась з метою видачі дублікату державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с. 54).

Такі обставини унеможливлюються розгляд державним кадастровим реєстратором питання щодо виправлення помилки.

Оскільки відповідачем не надавалась необхідна оцінка документам та даним Державного земельного кадастру на предмет підтвердження наявності технічної або іншої помилки у Державному земельному кадастрі, не встановлювалось причини виявлених неточностей, позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити встановлені законодавством України дії з виправлення помилок у подвоєнні кадастрових номерів земельних ділянок, що належать Віхман М., суд оцінює як передчасні.

Викладене ґрунтується на тому, що наразі суд не може зобов'язати відповідача прийняти певне рішення з спірного питання, оскільки таким чином фактично перебере на себе повноваження, які належать до виключної компетенції відповідача.

Аналізуючи правові норми, якими врегульовано спірні правовідносини суд знаходить підстави стверджувати, що законодавством чітко визначено підстави та порядок виправлень помилок, що пов'язані із присвоєнням однакових кадастрових номерів різним земельним ділянкам і передбачає звернення особи, що виявила такі помилки із відповідною заявою до Державного кадастрового реєстратора.

Поряд з тим, суд також враховує відсутність доведеного з боку позивача факту, що тотожність кадастрових номерів земельних ділянок позивача відносно інших земельних ділянок, носить технічний характер, або свідчить про допущення суб'єктом владних повноважень порушень при присвоєнні спірним земельним ділянками кадастрових номерів, та, як наслідок, виникнення обов'язку у відповідача самостійно присвоювати нові (виправляти) кадастрові номери земельним ділянкам позивача.

Враховуючи, що судом не встановлено підстав для зобов'язання відповідача вчинити дії з виправлення кадастрових земельних ділянок згідно державного акту ЯД №715743, вимога позивача щодо видачі витягів на земельні ділянки задоволенню не підлягає.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини, встановлені у ході розгляду справи свідчать про те, що відповідач, у межах спірних правовідносин, діяв у спосіб, що передбачений Законом.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності та враховуючи, що відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 6 серпня 2014 року.