Рішення

від 16.07.2014 по справі 910/10285/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10285/14 16.07.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «НАНОТЕХЕЛЕКТРО» доПриватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» простягнення 160 731,95 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Ковтун Н.М. - представник за довіреністю від відповідача:Кизима Г.М. - юрисконсульт;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НАНОТЕХЕЛЕКТРО» (надалі - ТОВ «НАНОТЕХЕЛЕКТРО») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» (надалі - ПрАТ «КЕЗ «Транссигнал») про стягнення 160 731,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору №02/01-13 від 02.01.2013 р. позивач поставив відповідачу товар (дріт мідний марки ПММ 4мм х 8мм), а відповідач натомість свого грошового зобов'язання з оплати поставленого товару належним чином не виконав, у зв'язку із чим за ним виникла заборгованість у розмірі 140 840,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 306,76 грн., 3% річних у розмірі 3 028,35 грн. та інфляційні втрати у розмірі 10 556,84 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.05.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.07.2014 р.

15.07.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано відзив на позовну заяву, згідно змісту якого основну заборгованість у розмірі 140 840,00 грн. визнав. Крім того, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій та розстрочити виконання рішення на 1 (один) рік.

В судове засідання 16.07.2014 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 29.05.2014 р. виконав, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 16.07.2014 р. з'явився, вимоги ухвали суду від 29.05.2014 р. виконав, обставини викладені у відзиві на позовну заяву підтримує та просить зменшити розмір штрафних санкцій та розстрочити виконання рішення.

Судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2014 р. між ТОВ «НАНОТЕХЕЛЕКТРО» (продавець) та ПрАТ «КЕЗ «Транссигнал» (покупець) було укладено Договір №02/01-13 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю дріт мідний марки ПММ 4мм х 8мм, а покупець зобов'язується прийняти продукцію від продавця та оплатити її вартість на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що предметом договору є дріт мідний марки ПММ 4мм х 8мм.

Номенклатура, асортимент, загальна кількість зазначеної продукції, розмір партій, ціна за одиницю, сумарна вартість партії, умови та строки поставки передбачаються цим договором та специфікацією, що є невід'ємною частиною цього договору. Обсяги закупівлі продукції можуть бути зменшені залежно від фінансового стану та потреб покупця (п. 1.3 Договору).

Згідно п. 4.1 Договору ціна визначається даним договором і приймається сторонами в національній валюті України - гривні. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікаціях до даного договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору загальна сума договору на момент його підписання складає: 700 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 116 666,67 грн.

Пунктом 5.1 Договору продавець здійснює передачу продукції на складі ПрАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал», м. Київ, вул. Жилянська, буд. 97, на умовах DDU - м. Київ, згідно вимог «Інкотермс» (редакція 2000 р.).

Датою фактичної передачі продукції вважається дата підписання покупцем, або уповноваженим представником покупця, видаткової накладної. Передача товару покупцю здійснюється на підставі довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей (п. 5.2 Договору).

Згідно п. 5.3 Договору поставка продукції здійснюється продавцем протягом 20-ти днів з дня надання письмової заявки покупцем. Письмова заявка повинна надаватися продавцю до 25 числа кожного місяця, що передує поставці.

Відповідно до п. 7.1 Договору на продукцію, що поставляється продавець повинен представити наступні товаросупроводжувальні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну на кожну партію відвантаженої продукції, податкову накладну, сертифікат якості, завірений «мокрою» печаткою продавця.

Продукція приймається покупцем по якості відповідно до сертифіката якості, по кількості відповідно до товаросупроводжувальних документів на протязі 5-ти робочих днів від дати отримання продукції (п. 7.2 Договору).

Згідно п.п. 6.1-6.3 Договору оплата за цим договором проводиться після фактичної передачі продукції покупцю згідно п. 5.1 даного договору, на протязі 45-ти банківських днів. Датою оплати вважається дата відправлення банком покупця коштів за банківськими реквізитами продавця, що вказані в даному договорі. Фінансові взаєморозрахунки сторони можуть підтверджуватись підписанням акту звірки, який складається і підписується сторонами на вимогу однієї із сторін.

В пункті 13.1 Договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє на предмет поставок продукції до 31.12.2013 р.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов Договору у період з травня по вересень 2013 р. на підставі видаткових накладних №РН-000060 від 29.05.2013 р., №РН-000061 від 30.05.2013 р., №РН-000062 від 31.05.2013 р., №РН-000063 від 13.08.2013 р., №РН-000064 від 15.08.2013 р., №РН-000065 від 19.08.2013 р., №РН-000066 від 21.08.2013 р., №РН-000067 від 20.09.2013, №РН-000068 від 23.09.2013 р., №РН-000069 від 25.09.2013 р. та №РН-000070 від 27.09.2013 р. поставив та передав, а відповідач в особі Пилипчука А.П., який діяв на підставі довіреності №857 від 20.09.2013 р. прийняв товар на загальну суму 420 00,00 грн.

Видатковими накладними визначені ціна, кількість та номенклатура переданого товару.

Відповідачем було частково оплачено вартість товару у розмірі 279 160,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений згідно Договору та видаткових накладних товар становить 140 840,00 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із невиконанням, на думку позивача, відповідачем грошового зобов'язання по оплаті отриманого згідно Договору та видаткових накладних товару.

Договір №02/01-13 від 02.01.2014 р. є Договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи зміст п. 6.1 Договору, грошове зобов'язання відповідача по оплаті поставленого позивачем за Договором товару мало бути виконане протягом 45-ти банківських днів після фактичної передачі продукції покупцю.

Проте, відповідач в порушення умов Договору оплату за поставлений товар у встановлений Договором строк не здійснив, та станом на день винесення рішення у справі заборгованість відповідача перед позивачем становить 140 840,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи (акт звірки взаємних розрахунків від 16.06.2014 р.) підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 140 840,00 грн. за переданий позивачем на підставі Договору та видаткових накладних товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ПрАТ «КЕЗ «Транссигнал» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 140 840,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 6 306,76 грн., 3% річних у розмірі 3 028,35 грн. та індекс інфляції у розмірі 10 556,84 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 10.1.1 Договору встановлено, що у випадку невиконання грошових зобов'язань у відповідності до вимог передбачених у п. 6 договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі одної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення виконання зобов'язання, від несвоєчасно сплаченої суми. Нарахування пені за прострочення строків оплати припиняється через 6 (шість) місяців від дня, коли оплата мала бути проведена.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимоги позивача про стягнення пені визнаються судом обґрунтованими та задовольняються у розмірі 6 306,76 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунками індексу інфляції та 3% річних, а тому вимога позивача про стягнення індексу інфляції у розмірі 10 556,84 грн. та 3% річних у розмірі 3 028,35 грн. підлягають задоволенню.

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та розстрочку виконання рішення на один рік судом відхилено з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.11.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Проте, скрутний матеріальний та фінансовий стан відповідача не є достатніми підставами для зменшення розміру неустойки у спірних відносинах в розумінні статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України.

Оскільки, відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд, приймаючи рішення, має право, а не обов'язок зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, і даних виняткових обставин відповідачем не наведено, клопотання останнього не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 7 постанови пленуму Вищого господарського суду №9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Також суд не вбачає підстав для відстрочення виконання рішення суду за клопотанням відповідача, оскільки останнім не надано належних доказів винятковості обставин як того вимагає стаття 121 ГПК України.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НАНОТЕХЕЛЕКТРО» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» (01135, м. Київ, вул. Жилянська, 97; ідентифікаційний код 00260652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАНОТЕХЕЛЕКТРО» (69118, м. Запоріжжя, пр-т. 40-річчя Перемоги, 63/158; ідентифікаційний код 37056184) заборгованість у розмірі 140 840 (сто сорок тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп., пеню в розмірі 6 306 (шість тисяч триста шість) грн. 76 коп., 3% річних у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 35 коп., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 10 556 (десять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 84 коп. та судовий збір у розмірі 3 214 (три тисячі двісті чотирнадцять) грн. 64 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 21.07.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко