Рішення

від 22.07.2014 по справі 917/935/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2014 р. Справа №917/935/14

За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" м. Дніпропетровськ в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень", м. Дніпропетровськ

до Приватного підприємства "Інтерпроммет", м. Кременчук

про стягнення грошових коштів у сумі 50676,92 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача: Хлабистін Д.М.

від відповідача: не з"явився, повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть спору : розглядається позовна заява про стягнення 50676,92 грн., з яких: 48470,00 грн. - штраф за неправильно зазначені код та адресу одержувача, 2206,92 грн. - додаткові збори.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, зазначених у позовній заяві .

Від відповідача ухвала про порушення провадження у справі від 19.05.2014 р., направлена за адресою, зазначеною у позові (м. Кременчук, вул. Ярмаркова, 9а), повернулася з відміткою поштової установи - "За вказаною адресою не значиться".

Ухвала від 05.06.2014 про відкладення розгляду справи, направлена за цією ж адресою, повернулася з відміткою поштової установи - "За закінченням терміну зберігання". Відомості про державну реєстрацію відповідача підтверджуються Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців, який на вимогу суду наданий позивачем (а.с. - ).

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, належне повідомлення відповідача про час і місце судового засідання, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, суд встановив:

Як вбачається з позовної заяви, 09.01 . 2014 року зі станції Кременчук Південної залізниці відповідач здійснив відправку вагону №67664573 (надалі-вагон) згідно накладної №44525624 на станцію Правда Придніпровської залізниці. У вказаній залізничній накладній вантажовідправником зазначено, що одержувачем вантажу на станції Правда Придніпровської залізниці є ПрАТ "Керамет", код одержувача 5804 та зазначено його адресу: м. Алчевськ, вул. Шмідта, 4. При цьому правильність внесених у накладній відомостей підтверджена представником відправника Сопіним І.В. та засвідчена ЕЦП (копія накладної - арк.справи 12, оригінал оглянуто у засіданні).

З матеріалів справи вбачається, що при прибутті вагону на станцію призначення Правда було виявлено факт неправильного зазначення коду та адреси одержувача, а саме: було виявлено, що замість правильного коду "5841" вказаний код "5804" та замість правильної адреси одержувача: м. Донецьк, вул. Калузька, 16а вказана адреса м. Алчевськ, вул. Шмидта, 4. Про вказані обставини було відправлено телеграму №НР 8 від 12.01.2014 на станцію відправлення Кременчук Південної залізниці (а.с.- 14).

На підставі телеграм-відповідей станції відправлення HP 170 від 13.01.2014 та №НР 01 від 15.01.2014 (а.с. - 15) та договору "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані послуги залізницею" (а.с.-16) на станції Правда Придніпровської залізниці у накладній №44525624 зроблено зміни коду та адреси одержувача на вірні: м. Донецьк, вул. Калузька, 16а; код одержувала 5841. Факт неправильного зазначення відправником коду та адреси одержувача вантажу був засвідчений актом загальної форми № 456 від 12.01.2014 (а.с. - 13). 14.01.2014 р. вантаж був виданий вантажоодержувачу ПрАТ "Керамет".

На підставі викладеного, позивач заявив та просить стягнути з відповідача на підставі ст. 118, 122 Статуту залізниць України штраф за неправильно зазначені код та адресу одержувача у розмірі 48470,00 грн. та додаткові збори у сумі 2206,92 грн.

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення становить 50676,92 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Законом України "Про залізничний транспорт", статтею 3, визначається, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України (Статут) та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).

Відповідно до ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. N 644 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за N 863/5084, відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, в тому числі графу "Одержувач" та в яких вказується точне та повне найменування одержувача, адресу та його код. Правильність внесених у накладну відомостей представник відправника підтверджує своїм підписом.

Отже, саме на відправника покладається обов'язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість, до укладання договору перевезення, перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ.

Судом встановлено, що у накладній N 67664573 правильність внесених відомостей підтвердив своїм підписом представник відправника - відповідача.

Таким чином суд прийшов до висновку, що відправник свої зобов'язання належним чином не виконав.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, ст. 306 ГК України загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України для засвідчення невідповідності обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, під час залізничних перевезень фіксуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Таким чином, акт загальної форми є підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним коду та найменування одержувача.

Згідно із п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

У пункті 6.2 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 N 04-5/225 роз'яснено, що у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки. Будь-яких клопотань про зменшення штрафу від відповідача не надходило.

Збитки (додаткові витрати, якщо вони є), завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у статтях 118 та 122 Статуту підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки згідно зі статтею 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній (п.12,14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України) №01-08/71 від 02.02.2010р.

Відтак, враховуючи приписи ст. ст. 122, 118 Статуту залізниць України, з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, що становить 4847,00 грн. х 5 = 48470,00 грн.

Щодо стягення додаткових зборів (збитків), суд заначає наступне:

Вартість додаткових робіт (додаткові витрати) в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України являється збитками перевізника і повинна відшкодовуватися в установленому порядку особою, яка допустила правопорушення.

Господарським кодексом України, статтею 20 встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом застосування штрафних санкцій. Застосування таких санкцій повинно гарантувати захист і законні інтереси організацій, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ст. 216 ГК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій. В даному випадку відповідач зобов'язання належним чином не виконав. Згідно зі ст. 218 ГК України, за порушення господарського зобов'язання, учасник господарських відносин несе господарсько-правову відповідальність.

На підставі матеріалів справи, суд встановив, що позовні вимоги в частині стягнення додаткових зборів, а саме 369,90 грн. плати за користування вагоном; 801,10 грн. збір за маневрову роботу;668,10 грн. за збереження вантажу нараховані згідно Тарифного керівництва №1, затв.Наказом міністерства транспорту та зв"язку України №317 від 26.03.2009р. та зареєстров. у Міністерстві юстиції України 15.04.2009р. №340/16356, є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню. Судом перевірено порядок їх нарахування.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).

Відповідач жодних заперечень проти позову та доказів у їх обґрунтування не надав, правами, наданими йому чинним законодавством (у т.ч. правом участі у судових засіданнях) не скористався.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Інтерпроммет" (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ярмаркова, 9а, код ЄДРПОУ 33180467, інші реквізити невідомі) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828, інші реквізити невідомі) в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, інші реквізити невідомі) 48470,00 грн. штрафу, 2206,92 грн. - додаткових зборів та 1827,00 грн. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.07.2014р.

Суддя О.С. Мацко