Постанова

від 06.08.2014 по справі 816/2352/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/2352/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мекенченко М.А.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - Вербицької І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

18 червня 2014 року фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (надалі - позивач або ФО-П ОСОБА_4) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач або КОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26.05.2014 № 0008391701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 11 332,75 грн, з яких за основним платежем - 9 195,00 грн, за штрафними (фінансовими)санкціями - 2 137,75 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалися на незгоду із висновками документальної планової виїзної перевірки КОДПІ, що набрала форму акту від 07.05.2014 № 1323/16-03-17-01-10/НОМЕР_2.

В судовому засіданні представники позивача вимоги позовної заяви підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні посилаючись на правомірність висновків акту вищевказаної перевірки.

Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 14.06.2000 (а.с. 8 т.1).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 18988555 серії АА № 028120 основним видом економічної діяльності, яка здійснюється позивачем за КВЕД є 47.30 - роздрібна торгівля пальним (а.с. 239 т.2) .

Позивач перебуває на податковому обліку в КОДПІ з 20.06.2000 за № 6213 та є, зокрема платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ № 77035421 серії № 333172, виданого КОДПІ 28.02.2005, індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 (а.с. 9-10 т.1).

У період з 14.04.2014 по 28.04.2014 посадовими особами КОДПІ на підставі наказу від 28.03.2014 № 1069 та направлень на перевірку від 07.04.2014 № 977/16-03-17-01 проведено документальну планову виїзну перевірку ФО-П ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

За наслідками перевірки складено акт від 07.05.2014 № 1323/16-03-17-01-10/НОМЕР_2 (а.с. 14-44 т.1).

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з ПДВ за перевіряємий період встановлено їх заниження на суму ПДВ 8 258 грн. , в т.ч. по періодах:

- в квітні 2011 на суму ПДВ 334 грн.;

- в травні 2011 на суму ПДВ 226 грн.;

- в липні 2011 на суму ПДВ 149 грн.;

- в серпні 2011 на суму ПДВ 204 грн.;

- у вересні 2011 на суму ПДВ 310 грн.;

- у жовтні 2011 на суму ПДВ 75 грн.;

- у листопаді 2011 на суму ПДВ 450 грн.;

- у грудні 2011 на суму ПДВ 70 грн.;

- в січні 2012 на суму ПДВ 898 грн.;

- в червні 2012 на суму ПДВ 33 грн.;

- в липні 2012 на суму ПДВ 465 грн.;

- в серпні 2012 на суму ПДВ 223 грн.;

- у вересні 2012 на суму ПДВ 434 грн.;

- в жовтні 2012 на суму ПДВ 198 грн.;

- в листопаді 2012 на суму ПДВ 430 грн.;

- в грудні 2012 на суму ПДВ 297 грн.;

- в січні 2013 на суму ПДВ 311 грн.;

- в березні 2012 на суму ПДВ 219 грн.;

- в квітні 2013 на суму ПДВ 264 грн.;

- в травні 2013 на суму ПДВ 524 грн.;

- в червні 2013 на суму ПДВ 144 грн.;

- в липні 2013 на суму ПДВ 295 грн.;

- в серпні 2013 на суму ПДВ 254 грн.;

- у вересні 2013 на суму ПДВ 238 грн.;

- в жовтні 2013 на суму ПДВ 567 грн.;

- в листопаді 2013 на суму ПДВ 388 грн.;

- в грудні 2013 на суму ПДВ 258 грн.

До таких висновків ревізори, що здійснювали перевірку, дійшли на підставі даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ в розрізі контрагентів», згідно якої встановлено розбіжності між сумами задекларованих податкових зобов'язань ФО-П ОСОБА_4 та сумами задекларованого податкового кредиту її контрагентами-покупцями.

Перелік контрагентів із зазначенням періодів та сум ПДВ, у яких та за рахунок яких останніми сформовано податковий кредит, за наслідками господарських операцій із ФО-П ОСОБА_4 наведено у таблиці №1 на аркушах 17-18 акту перевірки (а.с. 30-31 т.1).

Зокрема, перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань позивачем у перевіряємому періоді, встановлено, що ФО-П ОСОБА_4 не включено до складу податкових зобов'язань суму ПДВ 8 258 грн. з грошових коштів в розмірі 49 550, 16 грн., які надійшли протягом цього ж періоду на розрахунковий банківський рахунок підприємцю як оплата за реалізоване паливо . В результаті чого не відображено в додатках 5 до податкових декларацій з ПДВ контрагентів-покупців вказаних у вище наведеній таблиці, у зв'язку з чим виникли податкові розбіжності з ПДВ на суму 8 258 грн. за перевіряємий період.

У той же час перевіркою встановлено , що протягом перевіряємого періоду контрагентами-покупцями було сформовано та включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ФО-П ОСОБА_4, оскільки підприємцем було реалізовано вказаним у наведеній таблиці № 1 підприємствам та установам, тобто кінцевому споживачу (бензин, паливо). Оплата за реалізоване паливо була здійснена за готівку через РРО (касовий апарат) та видано касові чеки, які не перевищують 200 грн. за день (без урахування податку) на підставі п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України .

Відповідно до п. 201.11 ст. 201 ПКУ підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту без отримання податкової накладної є касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг загальну та нарахованого податку ( з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 грн. за день (без урахування податку).

В результаті чого ФО-П ОСОБА_4 було включено суми ПДВ в статтю «інші» до своїх податкових зобов'язань за кожний податковий звітний період , що підтверджується додатком 5 до податкових декларацій з ПДВ та реєстром отриманих та виданих податкових накладних, у зв'язку з чим виникли податкові розбіжності з податкових зобов'язань по ПДВ в звітних податкових періодах між сумами задекларованих позивачем податкових зобов'язань та сумами податкового кредиту її контрагентами-покупцями (таблиця № 2 у акті перевірки на арк. 20-22 - а.с. 33-35 т.1).

На підставі наведеного, ревізори дійшли висновку, що позивачем порушено п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 8 258 грн.

Також перевіркою повноти визначення ФО-П ОСОБА_4 податкового кредиту за перевіряємий період встановлено, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит на суму ПДВ 937 грн ., у зв'язку із не відображенням контрагентами-постачальниками ФО-П ОСОБА_4 в своїх податкових зобов'язаннях за цей звітний період, а саме:

- ТОВ «Електроприлад» (код ЄДРПОУ 13945203, і.п.н. 13942016037) подано декларацію з ПДВ за лютий 2011, але не відображено результати господарських взаємовідносин із ФО-П ОСОБА_4 в своїх податкових зобов'язаннях в цьому періоді, таким чином за лютий 2011 ФО-П ОСОБА_4 завищено свій податковий кредит з ПДВ на суму 49 грн.;

- ППФ «Мега - Центр» (код ЄДРПОУ 34302980, і.п.н. 343029816034) подано декларацію з ПДВ за червень 2011, але не відображено результати господарських взаємовідносин із ФО-П ОСОБА_4 в своїх податкових зобов'язаннях в цьому періоді, таким чином за червень 2011 ФО-П ОСОБА_4 завищено свій податковий кредит з ПДВ на суму 99 грн.;

- ТОВ «НД ЛТД» (код ЄДРПОУ 32302360, і.п.н. 323023626589) подано декларацію з ПДВ за березень 2012, але не відображено результати господарських взаємовідносин із ФО-П ОСОБА_4 в своїх податкових зобов'язаннях в цьому періоді, таким чином за березень 2012 ФО-П ОСОБА_4 завищено свій податковий кредит з ПДВ на суму 399 грн.;

- ПВКП «Оксамит» (код ЄДРПОУ 31655349, і.п.н. 316553404627) подано декларацію з ПДВ за квітень 2012, але не відображено результати господарських взаємовідносин із ФО-П ОСОБА_4 в своїх податкових зобов'язаннях в цьому періоді, таким чином за квітень 2012 ФО-П ОСОБА_4 завищено свій податковий кредит з ПДВ на суму 450 грн.

На підставі наведеного, ревізори дійшли висновку, що позивачем порушено п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим неправомірно сформований кредит по ПДВ на загальну суму 937 грн.

За наслідками зафіксованих вищевказаним актом перевірки порушень КОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення від 26.05.2014 № 0008391701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання в загальному розмірі 11 332,75 грн, з яких за основним платежем - 9 195,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 137,75 грн.

Із даним податковим повідомленням - рішенням позивач не погодився та оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи будь - якій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що позивач здійснює діяльність з роздрібного продажу пального на належній їй на праві приватної власності автозаправній станції за адресою - селище Нова Галещина, вул. Жовтнева, б. 98/1.

Свідоцтво про право власності № 1, що посвідчує право приватно власності ОСОБА_4 на три будівлі автозаправної станції на 55 заправок за добу, резервуарного парку, вбиральні за вищевказаною адресою, видане на підставі рішення Новогалещинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області від 18.12.2001 № 169, яке згідно реєстраційного напису на правовстановлюючому документі зареєстровано в Кременчуцькому бюро технічної інвентаризації, занесене в реєстрову книгу № Ан-1 за реєстровим № 13 від 25.12.2001 (а.с. 64 т.1).

В процесі своєї господарською діяльності ФО-П ОСОБА_4 продаж пального за готівку здійснює в тому числі через реєстратор розрахункових операцій (РРО) NД 797.02 заводський номер НД 02000783, фіскальний номер 1603009164, зареєстрований згідно реєстраційного посвідчення № 1603009164 від 24.12.2008 за адресою господарської одиниці - вул. Жовтнева, 98/1, с. Нова Галещина Козельщинського району, сфера застосування - АЗС (а.с. 63 т.1).

Як пояснювали представники позивача в судовому засіданні ФО-П ОСОБА_4 для цілей оподаткування застосовує касовий метод , оскільки основним видом її діяльності є роздрібний продаж пального на належній їй АЗС через реєстратор розрахункових операцій (РРО) та безготівковий розрахунок.

Згідно п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПКУ касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

За приписами пунктів 1.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 1.2 вищевказаного Положення книга обліку розрахункових операцій (КОРО) - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти , які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Згідно довідки про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій № 1603009164, виданої КОДПІ 24.12.2008, відповідачем здійснено реєстрацію книги обліку розрахункових операцій для використання на АЗС за адресою - вул. Жовтнева,98/1, с. Нова Галещина, Кременчуцький район з реєстратором розрахункових операцій NД 797.02 заводський номер НД 02000783, фіскальний номер 1603009164, де наведено перелік всіх зареєстрованих книг за ФО-П ОСОБА_4 та встановленими засобами контролю, а саме: № ВК 343007 - дата реєстрації 24.12.2008, № ВК 725981 - дата реєстрації 18.12.2009, № ВМ 297356 - дата реєстрації 26.01.2011, № ВО 401285 - дата реєстрації 10.02.2012, № ВП 676139 - дата реєстрації 12.03.2013, № ВС 149844 - дата реєстрації 13.03.2014 ( а.с. 62 т.1).

Згідно абзацу 2 пункту 201.11 ст. 201 ПКУ у разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

Порядок обчислення та накопичення реєстраторами розрахункових операцій сум податку на додану вартість, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2010 № 1224.

Так, вищевказаним Порядком передбачено, що РРО повинен забезпечувати друкування касового чеку, який містить відомості про загальну суму податку за кожною позицією (групою товарів, послуг).

РРО повинен забезпечувати окреме накопичення, внесення та зберігання у фіскальній пам'яті сумарних денних оборотів з реалізації товарів (надання послуг) за кожною із ставок податку на додану вартість та операцією, звільненою від оподаткування чи такою, що не є об'єктом оподаткування. Загальна сума готівки, сплачувана покупцем за придбані товари (надані послуги), обчислюється як сума сукупної вартості товарів (наданих послуг) за всіма відповідними позиціями.

Загальна сума податку на додану вартість за підсумками роботи протягом дня дорівнює сумам ПДВ за кожною із ставок, відображених у касових чеках, а за період - за всі робочі дні в межах зазначеного періоду.

Судом встановлено, що позивачем в повному обсязі відображено обсяг готівки в КОРО за кожен робочий день перевіряємого періоду, що підтверджується щоденно роздруковуваними Z-звітами та обліком руху готівки та сум розрахунків у Розділі 2 КОРО (а.с. 149 - 237 т.3).

Порядок та правила формування податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту визначаються розділом V Податкового кодексу України (надалі - ПКУ або Кодекс).

Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податкове зобов'язання визначено як сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податку у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

За приписами п. 187.1 ст. 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата , яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку ;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою збільшення податкових зобов'язань платника податку є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 187.1 статті 187 Кодексу.

У разі здійснення поставки товарів (послуг) кінцевому споживачеві, із застосуванням при проведенні розрахунків РРО за щоденними підсумками операцій виписується податкова накладна, в якій суми розрахунків за касовими чеками, надрукованими протягом дня та суми ПДВ за такими розрахунками зазначаються загальною сумою, що відповідає фактичній сумі виторгу та сумі ПДВ, відображеній у Z-звіті.

Вищевказане передбачено пунктом 8.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071 (що діяв у перевіряємому періоді, втратив чинність на підставі наказу Міністерства фінансів України від 14.01.2014 № 4), згідно якого податкова накладна виписується за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була виписана на ці операції) у разі, зокрема, здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), а також надання платнику податку касових чеків, які містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Обидва примірники такої податкової накладної залишаються в особи, що її виписала.

Зазначена податкова накладна виписується на підставі показників РРО (касових звітів), вноситься щоденний підсумок обсягів проданих товарів з урахуванням коштів як отриманих за продані, так і виданих за повернуті товари.

Облік виписаних податкових накладних здійснюється у розділі ІІ Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, зведені результати якого відображаються у податкових деклараціях платника податку.

Судом встановлено, що ФО-П ОСОБА_4 щоденно за наслідками роздрукованих Z-звітів виписувалися податкові накладні на кінцевого споживача, в яких в номенклатурі поставки вказано - ітогова поставка за готівку, а в графі особа - покупець - кінцевий споживач (вибірково залучено до матеріалів справи - а.с. 9-32 т.4).

Дані накладні обліковувалися позивачем у розділі ІІ Реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, зведені результати яких відображені у податкових деклараціях платника податку з ПДВ відповідних звітних періодів.

Всі суми, отримані готівкою через РРО, за наслідками оприбуткування в КОРО обліковувалися позивачем на бухгалтерському рахунку 361 (оборотно-сальдові відомості по цьому рахунку вибірково залучено до матеріалів справи - а.с. - 238-254 т.3, 1-8 т.4).

В результаті чого ФО-П ОСОБА_4 було включено суми ПДВ в статтю «інші» до своїх податкових зобов'язань за кожний податковий звітний період, що підтверджується додатками 5 до податкових декларацій з ПДВ та реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, що встановлено і спірним актом перевірки .

Таким чином, суд дійшов висновку, що не було допущено заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ у перевіряємому періоді на суму 8 258 грн.

Відповідач обґрунтовував зафіксоване актом порушення розбіжністю з податковими зобов'язаннями по ПДВ у звітних податкових періодах між сумами задекларованих позивачем податкових зобов'язань та сумами податкового кредиту її контрагентами-покупцями (таблиця № 2 у акті перевірки на арк. 20-22 - а.с. 33-35 т.1), а саме в додатках 5 до декларацій з ПДВ «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту». Так, за твердженням відповідача контрагентами - покупцями, перелік яких наведено у таблиці № 2, відображено податковий кредит із зазначенням ФО-П ОСОБА_4 на підставі касових чеків, виданих останньою, а ФО-П ОСОБА_4 у розшифровці своїх податкових зобов'язань не зазначає цих самих контрагентів.

Однак, суд не погоджується із вищевказаними доводами КОДПІ з огляну на наступне.

Вимогами до фіскальних касових чеків, що видаються покупцям через РРО, не передбачено зазначення інформації про отримувача цього чеку (покупця товару), а тому продавець товару не володіє інформацію про персоналізацію покупців, що придбають товар за готівку.

З огляду на зазначене, законодавцем передбачено особливий порядок обрахунку ПДВ при продажу товарів за готівку, що описано судом вище.

Натомість контрагенти - покупці, які отримують фіскальний касовий чек із визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника мають право у відповідності до п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином розшифровки податкових зобов'язань постачальника товарів (послуг) за готівку, що видає фіскальні касові чеки і не володіє інформацією про покупців-отримувачів цих чеків, а також інформацією хто із отримувачів має намір скористатися своїм правом на включення суми ПДВ, сплаченої в ціні товару за цим чеком, до складу свого податкового кредиту відповідного звітного періоду (оскільки далеко не всі покупці формують свій податковий кредит на підставі отриманих фіскальних чеків), не можуть співпадати із розшифровками податкового кредиту контрагентів - покупців , які вирішили скористатися своїм правом на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту на підставі отриманого фіскального чеку, в якому міститься вся необхідна інформація про постачальника товару (послуг).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає помилковим висновок КОДПІ про порушення позивачем п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого відповідач дійшов помилкового висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на суму 8 258 грн.

КОДПІ визначено належною метою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення притягнення платника податків ФО-П ОСОБА_4 до відповідальності за порушення податкового законодавства. Разом з тим, доводи відповідача про допущення позивачем порушень податкового законодавства були спростовані останнім в ході судового розгляду, а відтак податковий орган використав своє повноваження без належної (законної) мети, незаконно та протиправно.

Отже, відповідачем порушено такий критерій із переліку ч. 3 ст. 2 КАСУ, як «з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано», що інакше може бути сформульовано як принцип використання повноваження з належною метою. Належною є та мета, що визначена в законі або випливає з його цілей.

А відтак, оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем 8 258 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій на цю суму.

Щодо висновків КОДПІ про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим неправомірно сформований кредит по ПДВ на загальну суму 937 грн., суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені цією ж нормою.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду (п. 198.3 ст. 198 ПКУ).

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як зазначалося судом вище, згідно п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПКУ касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Судом встановлено, що ФО-П ОСОБА_4 (Орендар) у перевіряємому періоді мала господарські взаємовідносини із ТОВ «Електроприлад» (Орендодавець) на підставі договору оренди офісного приміщення від 01.03.2010 (а.с. 83-91 т.4), приміщення передано в оренду згідно акту приймання - передачі від 01.03.2010 (а.с. 92 т.4).

Так, виконання вищевказаного договору у лютому 2011 було оформлено сторонами наступними документами: акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2011, рахунок фактура від 01.02.2011 № РН15, податкова накладна від 28.02.2011 № 15 на загальну суму 253,50 грн., в т.ч. ПДВ - 42,25 грн. (а.с. 78, 82 т.4).

Також цим же контрагентом згідно умов договору було виставлено позивачу рахунок від 21.02.2011 № РН21 за опалення орендованого приміщення за період з 20.01.2011 по 18.02.2011 та видано податкову накладну від 28.02.2011 № 21 на загальну суму 39,78 грн., в т.ч. ПДВ - 6,63 грн. (а.с. 79, 81 т.4).

Обидва рахунки були оплачені позивачем згідно платіжного доручення від 25.02.2011 № 26 із відміткою банку про списання коштів з рахунку платника (а.с. 80 т.4).

За результатами вищевказаних господарських взаємовідносин із ТОВ «Електроприлад» позивачем включено складу податкового кредиту у лютому 2011 року суму ПДВ у розмірі 49 грн. (ПДВ за оренду приміщення 42,25 грн. + ПДВ за опалення 6,63 грн.).

Також ФО-П ОСОБА_4 (Споживач) у перевіряємому періоді мала господарські взаємовідносини із ПП «Фірма «Мега - Центр» (Постачальник) на підставі договору на постачання природного газу від 29.10.2007 із додатковими угодами (а.с. 97-102 т.4).

Згідно пояснень представників позивача в судовому засіданні ФО-П ОСОБА_4 зазначений газ придбавався для забезпечення опалення приміщення АЗС, що їй належить.

Виконання вищевказаного договору за квітень 2011 року сторонами оформлено наступними документами: рахунок - фактура від 08.04.2011 № СФ-0000723, акт прийому передачі природного газу від 08.04.2011 та податкова накладна від 19.05.2011 № 31 на загальну суму 236, 88грн., в т.ч. ПДВ - 39,48 грн. (а.с. 93-95 т.4).

Позивачем оплачено виставлений рахунок платіжним дорученням від 19.05.2011 № 3214 із відміткою банку про списання коштів з рахунку платника (а.с. 96 т.4).

За результатами вищевказаних господарських взаємовідносин із ПП «Фірма «Мега - Центр» позивачем включено складу податкового кредиту у червні 2011 року суму ПДВ у розмірі 39 грн.

Крім того, позивачем у березні 2012 року у спрощений спосіб (телефонним зв'язком) укладено договір із ТОВ «НД ЛТД» на поставку монітора TFT 5.6 та блоку живлення ACDC 412/Uвих = 12V3А.

Виконання цього договору оформлено сторонами рахунком - фактурою від 12.03.2012 № НД-000116 та податковою накладною від 12.03.2012 № 16 на загальну суму 2395,60 грн., в т.ч. ПДВ - 399,27 грн. (а.с. 103-105 т.4).

Даний рахунок оплачений позивачем згідно виписки по особовому рахунку за 12.03.2012 із відміткою банку про списання коштів з рахунку платника (а.с. 104 т.4).

Позивачем за результатами вищевказаних господарських взаємовідносин із ТОВ «НД ЛТД» включено складу податкового кредиту у травні 2012 року суму ПДВ у розмірі 399,27 грн.

І насамкінець, ФО-П ОСОБА_4 (Покупець) у перевіряємому періоді мала господарські взаємовідносини із ПВКП «Оксамит» (Продавець) на підставі договору купівлі - продажу від 14.03.2012 № 140312 щодо постачання обладнання для АЗС, а саме блоку живлення RUCELF UPO-1000-36-IL (а.с.109-110 т.4).

Виконання цього договору оформлено сторонами рахунком - фактурою від 14.03.2012 № 140312 та податковою накладною від 14.03.2012 № 6 на загальну суму 2700 грн., в т.ч. ПДВ - 450 грн. (а.с. 103-105 т.4).

Даний рахунок оплачений позивачем згідно виписки по особовому рахунку за 14.03.2012 із відміткою банку про списання коштів з рахунку платника (а.с. 108 т.4)

Позивачем за результатами вищевказаних господарських взаємовідносин із ПВКП «Оксамит» включено складу податкового кредиту у квітні 2012 року суму ПДВ у розмірі 450 грн.

Реальність проведення вищеописаних господарських операцій та використання їх результатів у господарській діяльності позивача не заперечується КОДПІ.

Відповідач обґрунтовував зафіксоване актом порушення розбіжністю з податковими зобов'язаннями по ПДВ у звітних податкових періодах між сумами задекларованих вищевказаними контрагентами - постачальниками своїх податкових зобов'язань та сумами податкового кредиту, сформованого ФО-П ОСОБА_4 за наслідками вищевказаних господарських операцій. А саме вказували, що ТОВ «Електроприлад», ПП «Фірма «Мега - Центр», ТОВ «НД ЛТД» та ПВКП «Оксамит» не відображено у складі своїх податкових зобов'язань відповідних податкових періодів результатів господарських взаємовідносин із ФО-П ОСОБА_4, що на думку податкового органу позбавляє останню права формувати податковий кредит з урахуванням даних операцій.

Суд зазначає, що із аналізу чинного законодавства вбачається, що відповідальність платника податку має індивідуальний характер, тому він не несе відповідальності за дії інших осіб. Якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Така відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, якщо останній є добросовісним платником податків та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

З огляду на норми ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, суд вважає за необхідне врахувати також практику Європейського суду з прав людини (надалі - Суд) по розгляду податкових спорів.

Так, по справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 Суд у своєму рішенні зазначив, що платник податків не повинен відповідати за наслідки невиконання постачальником своїх зобов'язань зі сплати податків і як наслідок повторно сплачувати ПДВ (прим. суду - сплачений постачальнику як непрямий податок в ціні поставлених товарів, робіт чи послуг) та штрафні санкції. На думку Суду такі вимоги є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності (критерій пропорційності).

Інших порушень правил формування податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту КОДПІ не наведено, а судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржуване податкове повідомлення -рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При цьому, таке стягнення повинно проводитися виключно за рахунок бюджетних асигнувань розпорядника бюджетних коштів - суб'єкта владних повноважень, що був стороною у справі та не на користь якого винесено рішення суду.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як свідчить наявне у матеріалах справи платіжне доручення від 11.06.2014 № 470, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом ФО-П ОСОБА_4 сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору, що становить 182,70 грн.

Отже, стягненню з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь позивача підлягає сума фактично сплаченого судового збору в розмірі 182,70 грн.

В силу пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі, що становить 90 відсотків розміру ставки судового збору, з відповідача до державного бюджету не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.05.2014 № 0008391701, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 11 332,75 грн., з яких за основним платежем - 9195 грн., та штрафні (фінансові) санкції - 2137,75 грн.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38742715. м. Кременчук, вул. Красіна, 76) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок), сплаченого згідно платіжного доручення від 11.06.2014 № 470 у Регіональному відділенні у м. Кременчук АКБ "Індустріалбанк".

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі.

Повний текст постанови складено 11 серпня 2014 року.

Суддя Л.О. Єресько