Рішення

від 23.07.2014 по справі 201/8901/14-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/8901/14-ц

2/201/2339/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2014 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Демидової С.О.

при секретарі Пєронкові М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу "Дніпропетровський дитячо-юнацький центр міжнародного співробітництва" Дніпропетровської обласної ради, третя особа Управління державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовної заявою про стягнення заборгованості та відшкодування шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 11 вересня 2011 року його було прийнято на посаду методист - керівник гуртка у відповідача. Відповідно до займаної посади він займається керівництвом спортивного гуртка альпінізму, організацією груп для участі у змаганнях, виїзду з групами у інші міста для участі у спортивних змаганнях та інше. Після кожного службового відрядження він надавав відповідачу відповідні офіційні документи на підтвердження тривалості службового відрядження та його фінансових витрат у відрядженні.

31 грудня 2013 року між ним та відповідачем в особі в.о. директора «КЗ» Виборною Н.Д. складено акт взаємних розрахунків, яким підтверджено заборгованість «КЗ» перед ним за авансовими звітами про відрядження на загальну суму 76 071,86 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на його користь. Окрім того діями відповідача позивачу було завдано моральну шкоду яку він оцінює в 2 000 грн. та витрачено 3 000 грн. на правову допомогу. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 76 071,86 грн., 2 000 грн. моральної шкоди та 3 000 грн. на правову допомогу.

В судовому засіданні позивач та його представник уточнили позовні вимоги та просили стягнути невиплачену заборгованість в розмірі 59 382,57 грн., моральну шкоду в розмірі 2 000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 грн.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково та не заперечували проти стягнення з них заборгованості в розмірі 59 382,57 грн., в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення маральної школи та витрат на правову допомогу просили відмовити.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими частковому задоволенню.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що 01 вересня 2011 року наказом № 117 ОСОБА_1 було прийнято на роботу до комунального закладу "Дніпропетровський дитячо-юнацький центр міжнародного співробітництва" Дніпропетровської обласної ради на посаду методиста за умовами контракту /а.с. 7/

Відповідно до займаної посади ОСОБА_1 займається керівництвом спортивного гуртка альпінізму, організацією груп для участі у змаганнях, виїзду з групами у інші міста для участі у спортивних змаганнях та інше. Після кожного службового відрядження він надавав відповідачу відповідні офіційні документи на підтвердження тривалості службового відрядження та його фінансових витрат у відрядженні /а.с.10-31/.

31 грудня 2013 року між ним та відповідачем в особі в.о. директора «КЗ» Виборною Н.Д. складено акт взаємних розрахунків, яким підтверджено заборгованість «КЗ» перед ним за авансовими звітами про відрядження на загальну суму 76 071,86 грн. /а.с. 9/.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем частково погашено суму заборгованості за вимогами що випливають з трудових відносин.

На даний час невиплачена заборгованість становить 59 382,57 грн., яку відповідачі визнали та не заперечують проти позовних вимог в даній частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини , визнанні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно ст. 21 ЗУпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін

Стаття 121 ЗУпП передбачає, що працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством. Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Враховуючи вищевикладене суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості за вимогами що виникають з трудових відносин підлягаючими задоволення.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, а саме, наявність вини особи, яка завдала таку шкоду.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичної особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до роз*яснень, даних в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 " Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди ", обов*язковому з*ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв*язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору».

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач в позовній заяві та під час судового розгляду не надав суду належних доказів наявності моральної шкоди на підтвердження факту заподіяння позивачу ОСОБА_1 відповідачем моральних страждань, та не довів вину відповідача, не надав доказів причинно - наслідкового зв'язку між діями відповідача та начебто завданою шкодою.

Стосовно заявлених вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь з відповідача, сплачених ним грошових коштів за надання юридичної допомоги, суд вважає за необхідне відмовити з наступних підстав.

Так, відповідачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами те, що він сплатив адвокату ОСОБА_3 саме 3 000 грн. в рахунок правової допомоги та чи було сплачену зазначену суму грошових коштів взагалі

Судові витрати розподілити відповідно вимог ст.. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 76, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального закладу "Дніпропетровський дитячо-юнацький центр міжнародного співробітництва" Дніпропетровської обласної ради, третя особа Управління державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з комунального закладу "Дніпропетровський дитячо-юнацький центр міжнародного співробітництва" Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 19433339) на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за вимогами, що випливають з трудових відносин в розмірі 59 382,57 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.О. Демидова