Рішення

від 29.07.2014 по справі 908/2453/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/73/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2014 Справа № 908/2453/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛДА ГРУПП» (61157, м. Харків, пров. Моногольський, 6)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПРОФІЛЬ ПЛЮС» (69039, м. Запоріжжя, вул. Державіна, 13)

про стягнення 411219,21 грн.

Суддя Давиденко І.В.

Представники:

Від позивача: Артеменко С.М. - представник за довіреністю № б/н від 12.06.14.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Запорізької області 14.07.14. звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛДА ГРУПП» з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європрофіль плюс» про стягнення 411219,21 грн. за Договором № 23/05 від 25.05.13., з яких: 400200,00 грн. - сума попередньої оплати, 11019,21 грн. - 3 % річних за користування грошовими коштами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства України не виконав свої зобов'язання перед позивачем по поставці обладнання, внаслідок чого позивач просить суд стягнути з відповідача сплачену Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛДА ГРУПП» попередню оплату та 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.07.14. порушено провадження у справі № 908/2453/14, справі присвоєно номер провадження 19/73/14, судове засідання призначено на 29.07.14. о 10-30.

Представник позивача в судовому засіданні 29.07.14. надав витребувані судом документи, підтримав позовні вимоги, просив суд позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛДА ГРУПП» задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 29.07.14. не з'явився, письмового відзиву на позов суду не подав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.11. зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвала господарського суду Запорізької області у справі № 908/2453/14 від 16.07.14. надсилалась на адресу відповідача, яка зазначена у позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.06.14.

Таким чином, відповідач є належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи і його неявка не перешкоджала вирішенню даного спору.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 908/2453/14.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

23.05.13. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛДА ГРУПП» (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Європрофіль плюс» (далі -Постачальник) укладено Договір № 23/05 (далі - Договір).

У відповідності з цим Договором, Постачальник зобов'язується протягом 30 робочих днів після передоплати виготовити та передати у власність Замовника обладнання для виробництва паливного брикету NESTRO з деревини, продуктивність 1 тонна за годину (далі - обладнання), а Замовник зобов'язується прийняти та сплатити вказане обладнання, згідно Додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.1 Договору).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що загальна вартість продукції за цим Договором складає 570000,00 грн., в т.ч. ПДВ 95000,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору зазначено, що Замовник здійснює передоплату в розмірі 70 %, що складає 400200,00 грн., в т.ч. ПДВ 66700,00 грн., протягом 3 банківських днів після підписання Договору.

Позивач посилається на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛДА ГРУПП» на виконання умов Договору було сплачено відповідачу попередню оплату вартості обладнання в розмірі 400200,00 грн., про що свідчать платіжні доручення № 68 від 30.05.13. на суму 380000,00 грн. та № 70 від 31.05.13. на суму 20200,00 грн., належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно із п. 2.1 Договору сторонами погоджено, що Постачальник зобов'язується виготовити та передати обладнання (вказане в Додатку № 1 до цього Договору) у власність Замовнику.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛДА ГРУПП» посилається на те, що відповідач відповідно до умов Договору повинен був поставити позивачу обладнання в строк до 12.07.13., але порушуючи умови п. 1.2 Договору, станом на день звернення до суду з даним позовом, не поставив обладнання позивачу, суму попередньої оплати не повернув.

В зв'язку з чим, Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛДА ГРУПП» було надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європрофіль плюс» лист-претензію № 181113 від 18.11.13., відповідно до якого позивач зазначив, що в зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору щодо поставки обладнання, Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛДА ГРУПП» вимагає від Товариства з обмеженою відповідальністю «Європрофіль плюс» виконати зобов'язання в натурі з виготовлення і передачі Замовнику обладнання та відшкодувати штрафні санкції в розмірі 270750,00 грн.

Матеріали справи не містять відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю «Європрофіль плюс» на вказаний вище лист-претензію позивача.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не поставив обладнання, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства України, в зв'язку з чим зобов'язання відповідача перед позивачем станом на день звернення позивача до суду з даним позовом не виконано, сума попередньої оплати склала 400200,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 7.1 Договору передбачено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами.

Договором не передбачено кінцевий строк його дії.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України зазначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивач виконав у повному обсязі, а саме, ним перераховано відповідачу, у відповідності до п. 3.2 Договору, 400200,00 грн. суму попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням № 68 від 30.05.13. на суму 380000,00 грн. та № 70 від 31.05.13. на суму 20200,00 грн., належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи..

Приписами п. 1.1 Договору сторонами погоджено, що Постачальник зобов'язується виготовити та передати обладнання, Замовнику протягом 30 робочих днів після передоплати.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, граничний строк виготовлення та передачі обладнання - 17.07.13. (з урахуванням святкових днів).

Відповідач своє зобов'язання за Договором не виконав, обладнання не передав, матеріали справи не містять жодного належного доказу, який би підтверджував повідомлення позивача про готовність обладнання до відвантаження (передачі) та про передачу обладнання Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛДА ГРУПП».

Таким чином, з наведеного вбачається, що сума попередньої оплати становить 400200,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства не поставив позивачу обладнання, за яке позивачем було внесено попередню оплату на загальну суму 400200,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛДА ГРУПП» було надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європрофіль плюс» лист-претензію № 181113 від 18.11.13., відповідно до якого позивач зазначив, що в зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору щодо поставки обладнання, Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛДА ГРУПП» вимагає від Товариства з обмеженою відповідальністю «Європрофіль плюс» виконати зобов'язання в натурі з виготовлення і передачі Замовнику обладнання та відшкодувати штрафні санкції в розмірі 270750,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Європрофіль плюс» вказаний вище лист-претензію позивача залишило без реагування та без задоволення.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належність доказів виконання зобов'язання, про яке заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, судом встановлено, що сума попередньої оплати, яка підлягає поверненню позивачу за неналежне виконання умов Договору становить 400200,00 грн.

Крім того, позивач на підставі ст.ст. 536, 625, 693 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 11019,21 грн. - 3 % річних за користування грошовими коштами.

Розглянувши позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 11019,21 грн. - 3 % річних за користування грошовими коштами суд відмовив в їх задоволенні, з огляду на наступне:

Статтею 536 Цивільного кодексу України зазначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.13. зазначено, що грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Суд зазначає, що в даному випадку стягнення з відповідача суми попередньої оплати за Договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, а є поверненням сплаченої попередньої оплати за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, а також зобов'язання повернути безпідставно набуте майно, не можна розцінювати як грошові зобов'язання в розумінні ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, нарахування 3 % річних є можливим лише внаслідок несвоєчасного виконання грошового зобов'язання. Проте, обов'язок поставити товар не є грошовим зобов'язанням, оскільки дії зобов'язаної сторони не пов'язуються зі сплатою грошових коштів, внаслідок чого нарахування позивачем 3 % річних на суму вартості товару, що не був у встановлений строк поставлений відповідачем, є неправомірним.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України у справі № 910/10416/13 від 19.02.14.

Також суд зазначає, що грошове зобов'язання може виникати, зокрема, з рішення суду про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції, яке набуло законної сили. Саме після виникнення такого зобов'язання можливо застосувати ст. 625 Цивільного кодексу України. Вказані висновки суду повністю узгоджуються з п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.13.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2, 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.13. вказано, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 Цивільного кодексу України України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 Цивільного кодексу України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 Цивільного кодексу України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 Цивільного кодексу України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої статті 625 Цивільного кодексу України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що Договором не передбачено стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в порядку ст. 536 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення суми 3 % річних за користування грошовими коштами в розмірі 11019,21 грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛДА ГРУПП» підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛДА ГРУПП» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПРОФІЛЬ ПЛЮС» (69039, м. Запоріжжя, вул. Державіна, 13, ідентифікаційний номер 36448107) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛДА ГРУПП» (61157, м. Харків, пров. Моногольський, 6, ідентифікаційний номер 38386074) 400200 (чотириста тисяч двісті) грн. 00 коп. - суми попередньої оплати, 8004 (вісім тисяч чотири) грн. 00 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.08.14.

Суддя І.В. Давиденко