Рішення

від 06.08.2014 по справі 927/1051/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

06.08.2014 Справа № 927/1051/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віо-поліграфісти",

код ЄДРПОУ 38189129, пров. Лікарський, 7-б, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600;

до відповідача: Військової частини А-4558, код ЄДРПОУ 08272152,

вул. Шевченка, 97, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600;

про стягнення 100 168,00 грн

Суддя А.В.Романенко

за участю представників сторін від:

позивача: О.Є.Власенко, довіреність б/н від 06.08.2014, представник;

відповідача: Т.В. Козинець, довіреність №1135 від 05.08.2014, представник.

У судовому засіданні 06.08.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст.85 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Віо-поліграфісти" подано позов до відповідача Військової частини А-4558 про стягнення за договорами купівлі-продажу №09 від 05.12.2013 та №10 від 05.12.2013 основного боргу в розмірі 100 168,00грн.

До початку судового засідання представниками сторін подано письмові клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які задоволено судом, залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні:

Представником позивача подано письмове підтвердження від 06.08.2014 про відсутність в господарському суді або іншому уповноваженому органі, справи між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, а також відсутнє рішення цих органів з такого спору.

Представником відповідача подано:

- копію наказу №1 від 15.05.2012 про початок виконання обов'язків директора;

- відзив на позов №1136 від 05.08.2014 (з додатками на 9 арк.).

Вищевказані документи залучено до матеріалів справи.

В усних поясненнях представником позивача позовні вимоги підтримано повністю посилаючись на невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань у встановлені строки.

Представником відповідача у свою чергу висловлено заперечення проти задоволення позову з посиланням на відсутність належного фінансування.

Дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, встановив:

05.12.2013, сторонами укладено Договір купівлі-продажу № 09 (надалі - Договір-1).

Відповідно до розділу 1 Договору-1 продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) купує лакофарбові матеріали загальновиробничого призначення згідно специфікації (Додаток №1 до цього Договору) далі - "Товар".

Загальна вартість товару за Договором-1 становить 48 498,34грн.

Згідно п. 3.1. Договору-1 оплата товару покупцем здійснюється за ціною покупця шляхом 100% перерахування грошей на розрахунковий рахунок покупця після отримання товару покупцем.

05.12.2013, сторонами укладено Договір купівлі-продажу (надалі - Договір-2).

Відповідно до розділу 1 Договору-2 продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) купує лакофарбові матеріали загальновиробничого призначення згідно специфікації (Додаток №1 до Договору-2) далі - "Товар".

Загальна вартість товару за Договором-2 становить 51 669,66грн.

Згідно п. 3.1. Договору-2 оплата товару покупцем здійснюється за ціною покупця шляхом 100% перерахування грошей на розрахунковий рахунок покупця після отримання товару покупцем.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Сторонами складено та підписано специфікації до Договору-1 від 05.12.2013 на суму 48 498,34грн та до Договору-2 від 05.12.2013 на суму 51 669,66грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов спірних Договорів передано, а відповідачем прийнято товар, визначений у специфікаціях, що підтверджується видатковими накладними /двосторонньо підписаними керівниками та скріпленими печатками сторін/ №012 від 05.12.2013 на суму 48 498,34грн та №013 від 05.12.2013 на суму 51 669,66грн. Всього на суму 100 168,00грн.

Також, позивачем надано копії рахунків №30 від 05.12.2013 на суму 48 498,34грн та №31 від 05.12.2013 на суму 51 669,66грн.

Факт отримання товару підтверджується копіями довіреностей на отримання товару №40 та №41 від 05.12.2013 виданих відповідачем на ім'я ОСОБА_4 на отримання від ТОВ «Віо-поліграфісти» матеріальних цінностей за спірними договорами.

Відповідачем товар отримано, будь-яких заперечень не надано, отже, враховуючи положення ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, то відповідно до припису частини першої ст.692 ЦК України, покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої ст. 530 ЦК України.

З оригіналу двосторонньопідписаного керівниками та скріпленого печатками сторін акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2014 вбачається повне визнання відповідачем суми боргу в розмірі 100 168,00грн.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач взяті на себе договірні зобов'язання по оплаті поставленого товару за вищевказаними договорами в повному обсязі та в строк не виконав.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до договору, закону, інших правових актів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

У свою чергу нормами ст.ст. 32-34, 36 ГПК України визначено, зокрема, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Оскільки відповідач за отриманий товар не розрахувався, належних та допустимих доказів на спростування вимог позивача суду не надав, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 100 168,00грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Частиною першою ст. 96 ЦК України унормовано, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина друга ст. 617 ЦК України).

Ці положення повністю кореспондуються з положеннями частини другої ст.218 ГК України, якими визначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тобто, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за спірними договорами, і така відповідальність не може ставитись у залежність від відсутності бюджетного фінансування і не звільняє його від виконання взятих на себе договірних зобов'язань по оплаті за отриманий товар..

Частиною третьою ст. 82 ГПК України встановлено, що обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої ст. 111-16 цього Кодексу.

Одночасно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" врегульовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД", Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 встановлено, що відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для невиконання відповідачем зобов'язання.

Аналогічні думки з даного питання висловлено і в постановах Верховного Суду України від 13.10.2009 /судової палати в адміністративних справах/ та від 15.05.2012 у справі №11/446 /судової палати у господарських справах/.

Враховуючи вищевикладені обставини, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані і підлягають задоволенню у повному розмірі у сумі 100 168,00грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України в разі задоволення позову судові витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача, але, оскільки позивачем таких вимог не заявлено, тому зазначені витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 36, 43, 49, 75, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини А-4558, код ЄДРПОУ 08272152, вул. Шевченка, 97, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600 (р/р 35217017000710 в УДКС в м. Ніжин, МФО 853592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віо-поліграфісти", код ЄДРПОУ 38189129, провулок Лікарський, 7-б, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600 (р/р 26002397593700 в ПАТ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) 100 168,00грн боргу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя А.В.Романенко

Повний текст рішення складено та підписано 11.08.2014.

Суддя А.В.Романенко

.