Рішення

від 06.08.2014 по справі 405/3539/14-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/3539/14-ц

2/405/626/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2014 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі :

головуючої судді: Шевченко І.М.

при секретарі: Фришко А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Кіровоградфармація» про зобов»язання щодо звільнення із займаної посади, видачі трудової книжки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась в суд з позовом до відповідача в якому просила розірвати трудовий договір укладений між нею та Комунальним підприємством «Кіровоградфармація», зобов»язати відповідача звільнити її із займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та внести відповідний запис у її трудову книжку і видати їй трудову книжку. Позов обґрунтовує тим, що в травні 2012 року вона закінчила Національний фармацевтичний університет і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Фармація» та здобула кваліфікацію провізора. За направленням № 84/12, як молодий спеціаліст, була направлена на роботу до Комунального підприємства «Кіровоградфармація». 01.08.2012 року мене прийнято на посаду провізора аптеки № 118 Комунального підприємства «Кіровоградфармація». Таким чином, між нею та відповідачем укладено трудовий договір.

25.05.2013 року нею укладено шлюб з гр. ОСОБА_2, тому виникла необхідність переїзду на місце проживання чоловіка в місто Чернігів.

З метою можливості реалізації сімейних відносин та спільного проживання з чоловіком нею 24.03.2014 року подана заява до роботодавця про звільнення із займаної посади за власним бажанням в порядку ст. 38 КЗпП України.

Відповідач відмовив їй у звільненні мотивуючи це обов'язком про відпрацювання 3-х років за місцем направлення у відповідності до п. 8 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 № 992 (копія листа відповідача від 25.03.2014 року № 61 додається).

Вважає дії відповідача незаконними і такими, що порушують її право на працю та посилаючись на корми КЗпП України просить задовольнити позов.

Представник позивачки в судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що в травні 2012 року позивачка закінчила Національний фармацевтичний університет і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Фармація» та здобула кваліфікацію провізора. За направленням № 84/12, як молодий спеціаліст, була направлена на роботу до Комунального підприємства «Кіровоградфармація».

01.08.2012 року позивачку прийнято на посаду провізора аптеки № 118 Комунального підприємства «Кіровоградфармація», наказ № 28-к. Згідно наказу № 54-к від 13.12.2013 року ОСОБА_1 переведена на роботу завідувача аптекою 118.

Таким чином, між позивачем та відповідачем укладено трудовий договір.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

25.05.2013 року між позивачкою та ОСОБА_2 укладено шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1) і у неї виникла необхідність переїзду на місце проживання чоловіка в місто Чернігів.

З метою можливості реалізації сімейних відносин та спільного проживання з чоловіком позивачка 24.03.2014 року подала заяву до роботодавця про звільнення із займаної посади за власним бажанням в порядку ст. 38 КЗпП України.

Згідно із ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сімї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

2-х тижневий термін передбачений чинним законодавством зі сторони позивача дотримано повністю, адже заява про звільнення подана 24.03.2014 року, а термін звільнення визначений в заяві 07.04.2014 року. Тобто роботодавець мав достатній час знайти іншого працівника, який би виконував покладені раніше на позивачку функції та трудові обов'язки.

Відповідач листом від 25.03.2014 року вих. № 61 відмовив у звільненні позивачки мотивуючи це обов'язком про відпрацювання 3-х років за місцем направлення у відповідності до п. 8 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 № 992.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що виключає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк попередивши про це власника письмово за два тижні. Право працівника не може бути обмежено власником.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 КЗпП України молодим спеціалістам - випускникам державних навчальних закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями, надається робота за фахом на період не менше трьох років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.96 № 992 «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснюється з а державним замовленням» випускники, які уклали угоду з вищим навчальним закладом після зарахування на навчання, повинні відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років.

У разі неприбуття молодого спеціаліста за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові витрати.

Таким чином, норми постанови Кабінету Міністрів України не забороняють звільнення молодого спеціаліста (фахівця), а встановлюють цивільну відповідальність, яка полягає у відшкодуванні вартості навчання, в разі звільнення за власним бажанням.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що підставою прийняття на роботу ОСОБА_1 була її заява, про направлення на роботу в наказі не зазначено і не встановлено між сторонами права та обов»язки, передбачені Порядком працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням.

Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов»язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та поновлення порушеного права позивачки.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь держави підлягають судові витрати в сумі 243,60 грн.

На підставі викладеного і ст. ст. 21, 38, 47, 197 КЗпП України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Зобов»язати Комунальне підприємство «Кіровоградфармація» розірвати трудовий договір укладений з ОСОБА_1.

Зобов»язати Комунальне підприємство «Кіровоградфармація» звільнити ОСОБА_1 із займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та внести відповідний запис у її трудову книжку.

Зобов»язати Комунальне підприємство «Кіровоградфармація» видати ОСОБА_1 її трудову книжку.

Стягнути з Комунального підприємства «Кіровоградфармація» (код ЄДРПОУ 33142526) судовий збір на користь держави в сумі 243,60 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом десяти днів.

Суддя Ленінського районного

суду м. Кіровограда Шевченко