Рішення

від 24.07.2014 по справі 910/11235/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11235/14 24.07.14 За позовом приватного акціонерного товариства "МОНОМАХ"

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА СПРАВА ВОЛИНЬ"

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіспак -1"

про стягнення 22 514,23 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача Пасічний П.П. (дов. від 25.06.14)

Від відповідача 1 не прибув

Від відповідача 2 не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу № 28/09/12 в розмірі 22 514,23 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.06.2014 порушено провадження у справі №910/11235/14 та призначено до розгляду на 26.06.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 26.06.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представники відповідачів в судове засідання 26.06.2014 не з'явилися, проте відповідач 1 через загальний відділ канцелярії господарського суду м. Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд задовольнив дане клопотання. Розгляд справи відкладено на 15.07.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 15.07.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представники відповідачів в судове засідання 15.07.2014 не з'явилися, проте відповідач 1 вдруге через загальний відділ канцелярії господарського суду м. Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи відкладено на 24.07.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 24.07.2014, надав пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Судом встановлено, що 26.06.2014 представник відповідача-2 через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі. Суд задовольнив дане клопотання.

Представник відповідача-1 втретє не з'явився в судове засідання 24.07.2014, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвала суду від 26.06.2014 отримана відповідачем-1 02.07.2014, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 07442 0032320 2 (в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач-1 повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач-1 був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2012 між приватним акціонерним товариством "МОНОМАХ"(далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "НОВА СПРАВА ВОЛИНЬ"( далі відповідач-1) було укладено договір купівлі-продажу №Д-28/09/12 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач-1 зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов договору.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено товар, асортимент, найменування та ціни якого підтверджуються видатковими накладними.

Таким чином, позивач свої зобов'язання з поставки товару за договором виконав у повній мірі, при цьому розрахунки за поставлений товар не були проведені відповідачем в повному обсязі.

Відповідно до п.п. 5.2, 5.3. договору відповідач-1 повинен до закінчення 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки (дати вказаній у відповідній видатковій накладній), перерахувати на рахунок постачальника грошові кошти за поставлений товар.

30.04.2013 між позивачем та відповідачем-1 було підписано акт звірки взаємних розрахунків б/н (далі - акт звірки), відповідно до якого заборгованість відповідача-1 перед позивачем станом на 01.04.2013 складала 30 887 (тридцять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 36 коп., поставлено товарів протягом квітня 2013 року на суму 18 968 (вісімнадцять тисяч дев'ятьсот шістдесят вісім) грн. 52 коп., сплачено протягом квітня 2013 року 16 000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп., залишок заборгованотсі відповідача-1 перед позивачем станом на 30.04.2013 склав 33 855 (тридцять три тисячі вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 88 коп.

Після дати підписання акту звірки поставок товару не відбувалось, оплата за поставлений товар здійснювалась на загальну суму 13 500 (тринадцять тисяч п'ятьсот) грн. 00 коп. (банківська виписка від 05.06.2013 - оплачено 1500,00 грн; 02.07.2013 - 5000,00 грн; 01.10.2013 - 1000,00 грн; 31.10.2013 - 3000,00 грн; 12.11.2013 - 3000,00 грн.), тому вищевказана сума заборгованості зменшилась до 20 355 (двадцяти тисяч трьохсот п'яти десяти п'яти) грн. 88 коп.

Таким чином відповідачем-1 не було здійснено оплату за поставлений товар по видатковим накладним:

1) № 1304210 від 23.04.2013 - на суму 5020,80 грн.,

2) № 1304208 від 23.04.2013 - на суму 877,32 грн.,

3) № 1304137 від 16.04.2013 - на суму 6926,40 грн.,

4) № 130457 від 09.04.2013 - на суму 6144,00 грн.,

5) № 1303152 від 19.03.2013 - частково на суму 1387,36 грн. із загальної суми видаткової накладної у 10865,28 грн.,

всього відповідачем-1 не було оплачено товар на загальну суму 2 0 355,88 грн.

Вказані акт звірки розрахунків та накладні суд приймає у якості належного виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором.

Отже, в порушення своїх зобов'язань отриманий товар відповідач-1 в повному обсязі не оплатив і станом на день розгляду справи сума боргу відповідача становить 2 0 355,88 грн.

Відповідач-1 не подав суду заперечень проти наявності даної заборгованості.

10.01.2013 позивач уклав з відповідачем-2 договір поруки №01/10-13, відповідно до умов якого відповідач-2 солідарно відповідає перед позивачем за неналежне виконання відповідачем-1 зазначених зобов'язань згідно договору, у розмірі 5 % (п'ять відсотків) від суми заборгованості відповідача-1 перед позивачем.

Таким чином, відповідач-2 несе відповідальність перед позивачем щодо неналежного виконання відповідачем-1 зобов'язань згідно договору у розмірі 1 017,79 грн.(2 0 355,88 грн. - 95%).

Судом встановлено факт наявності порушень відповідачем-1 взятих на себе господарських зобов'язань.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення основного боргу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а тому з відповідача-1 підлягає стягненню заборгованість в розмірі 20 355,88 грн.

Судом на підставі: договору, видаткових накладних, платіжних документів достеменно встановлено та відповідачем будь-якими доказами не спростовано, що залишок його заборгованості за поставлену позивачем продукцію становить 20 355,88 грн., що є у відповідності з умовами договору та ст. 692 Цивільного кодексу України безперечною підставою для задоволення вказаних позовних вимог у зв'язку з їх обґрунтованістю та доведеністю.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача-1 3% річних в сумі 640,78 грн. та інфляційні збитки в сумі 1517,57 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 640,78 грн., інфляційні збитки складають 1517,57 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Крім того, з відповідача-2 підлягає стягненню заборгованість у розмірі 1 125,72 грн. у відповідності з договором поруки №01/10-13 від 10.01.2013.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги приватного акціонерного товариства "МОНОМАХ" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА СПРАВА ВОЛИНЬ" (43023, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Карбишева, буд. 2, код ЄДРПОУ 32501266) на користь приватного акціонерного товариства "МОНОМАХ" (07442, Київська обл., Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Комунальна, буд. 10, код ЄДРПОУ 19421419) основний борг в сумі 20 355 (двадцять тисяч триста п"ятдесят п"ять) грн. 88 коп., 3% річних в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 78 коп., інфляційні збитки в сумі 1517 (одна тисяча п'ятсот сімнадцять) грн. 57 коп., судовий збір в розмірі 1735 (одна тисяча сімсот тридцять п"ять) грн. 65 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА СПРАВА ВОЛИНЬ" (43023, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Карбишева, буд. 2, код ЄДРПОУ 32501266) на користь приватного акціонерного товариства "МОНОМАХ" (07442, Київська обл., Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Комунальна, буд. 10, код ЄДРПОУ 19421419) основний борг в сумі 1125 (одна тисяча сто двадцять п"ять) грн. 72 коп. та судовий збір в розмірі 91 (дев"яносто одна) грн. 35 коп.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 25.07.2014