Рішення

від 29.07.2014 по справі 911/1770/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2014 р. Справа № 911/1770/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "ТРАЙК ПКП",

01135, м. Київ, вул. Шолуденка, 6, кв. 39

01024, м. Київ, вул. Богомольця, 7/14, прим. 182

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАР-ЦЕНТР",

08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе вул. Ломоносова, 1

про стягнення 100 580,15 грн.

за участю представників:

позивача - Луценко Р.О. (довіреність від 27.05.2014 № 27-05/14);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "ТРАЙК ПКП" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спар-Центр» (далі - відповідач) про стягнення 101 030,14 грн, з яких: 98 739,39 грн. - основний борг, 2 290,75 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі здійснення розрахунку за товар, що поставлений позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.05.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.06.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 10583/14 від 03.06.2014) позивачем до матеріалів справи подано документи на виконання вимог ухвали суду від 16.05.2014.

У судове засідання 03.06.2014 представник відповідача не з'явився, розгляд справи відкладено на 17.06.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 11650/14 від 17.06.2014) позивачем до матеріалів справи подано додаткові докази.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 11664/14 від 17.06.2013) позивач подав клопотання про витребування господарським судом від Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та від Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області інформації щодо подання сторонами у справі податкової звітності за вересень-жовтень 2011 року та липень 2012 року і відображення в податковій декларації з податку на додану вартість податкових накладних, що складені ними за вказаний період.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.06.2014 клопотання про витребування доказів задоволено та витребувано у Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області необхідні докази, у зв'язку з чим, розгляд справи відкладено на 08.07.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13231/14 від 08.07.2014) подано документи, що витребувані ухвалою суду від 17.06.2014 у Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області.

У судове засідання 08.07.2014 представник відповідача не з'явився, представник позивача з'явився та надав усні пояснення щодо інформації, яка надана Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, де зазначено, що станом на 04.07.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "СПАР-ЦЕНТР" знаходиться на обліку Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, а тому, відсутня можливість надати інформацію щодо декларування господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАР-ЦЕНТР" з Приватним підприємством "ТРАЙК ПКП".

На підставі наданих пояснень, представник позивача подав клопотання від 08.07.2014 про витребування доказів у Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, а саме: інформації щодо подання податкової звітності і відображення Товариством з обмеженою відповідальністю "СПАР-ЦЕНТР" в податковій декларації з податку на додану вартість податкових накладних, що складені за вересень-жовтень 2011 року та липень 2012 року та копій податкових накладних, що складені ним за вказаний період з реєстрами виданих та отриманих податкових накладних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.07.2014 клопотання про витребування доказів задоволено та витребувано від Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві необхідні докази.

У судовому засіданні 08.07.2014 представником позивача подано письмове клопотання про продовження строку вирішення спору у зв'язку з необхідністю надання додаткового часу для отримання нових доказів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.07.2014 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.07.2014 розгляд справи відкладено до 29.07.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15526/14 від 29.07.2014) подано документи, що витребувані ухвалою суду від 17.06.2014 у Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15239/14 від 29.07.2014) позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої суму основного боргу зменшено на 449,99 грн., у зв'язку з наявністю різниці на вказану суму у податковій звітності позивача та відповідача. Водночас, позивачем збільшено період нарахування 3 % річних - з 29.07.2013 до 29.07.2014, у зв'язку з чим, заявлено до стягнення 2 740,60 грн. 3 % річних.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15258/14 від 29.07.2014) позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить зменшити розмір 3 % річних до 2 290,75 грн.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяви підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 100 580,15 грн., відповідно до розміру якої буде вирішуватися спір.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням абзацу 2 пункту 7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

У судовому засіданні 29.07.2014 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з підстав, що викладені у позові. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судові засідання не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судових засідань.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 29.07.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Приватним підприємством "ТРАЙК ПКП" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спар-Центр" (далі - покупець) укладено договір поставки від 05.09.2011 № 426.

За твердженнями позивача, що викладені у письмових поясненнях, позивачем підписано та направлено на адресу відповідача два оригінали договору, на підставі якого здійснювалася поставка, проте, відповідачем один екземпляр договору не повернуто.

Позивачем відповідачеві поставлено товар, а відповідачем вказаний товар отримано, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними від 12.09.2011 № ООО00000490 на суму 16 550,64 грн., від 12.09.2011 № ООО00000491 на суму 8 275,32 грн., від 12.09.2011 № ООО00000492 на суму 8 275,32 грн., від 12.09.2011 № ООО00000493 на суму 8 275,32 грн., від 12.09.2011 № ООО00000494 на суму 8 275,32 грн., від 12.09.2011 № ООО00000495 на суму 8 275,32 грн., від 12.09.2011 № ООО00000496 на суму 3 282,00 грн., від 12.09.2011 № ООО00000497 на суму 3 282,00 грн., від 12.09.2011 № ООО00000498 на суму 3 282,00 грн., від 14.09.2011 № ООО00000499 на суму 16 550,64 грн., від 15.09.2011 № ООО00000500 на суму 4 427,52 грн., від 14.09.2011 № ООО00000501 на суму 3 542,16 грн., від 12.09.2011 № ООО00000503 на суму 3 282,00 грн., від 12.09.2011 № ООО00000504 на суму 3 282,00 грн., від 04.10.2011 № ООО00000614 на суму 135,00 грн., від 04.10.2011 № ООО00000615 на суму 720,00 грн., від 04.10.2011 № ООО00000616 на суму 225,00 грн., від 04.10.2011 № ООО00000619 на суму 72,00 грн., від 04.10.2011 № ООО00000617 на суму 450,00 грн., від 04.10.2011 № ООО00000620 на суму 450,00 грн., від 04.10.2011 № ООО00000621 на суму 315,00 грн., від 04.10.2011 № ООО00000622 на суму 315,00 грн., що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток. До матеріалів справи долучені копії зазначених накладних.

Підписи представників обох сторін на вказаних видаткових накладних скріплені відбитками їх печаток, що також оцінюється судом як підтвердження юридичними особами - позивачем та відповідачем - фактів здійснення господарських операцій з поставки товару.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно з накладними від 31.07.2014 № 29778 на суму 836,33 грн., від 23.07.2012 № 28589 на суму 3 405,65 грн., від 20.07.2012 № 28615 на суму 1 981,50 грн., від 19.07.2012 № 28488 на суму 1 751,64 грн., від 19.07.2012 № 28384 на суму 1 177,24 грн. частину товару повернуто відповідачем позивачу. Вказані накладні на повернення підписані у двосторонньому порядку та скріплені печатками підприємств.

Крім того, за твердженнями позовної заяви, позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар за видатковими накладними від 12.09.2011 № ООО00000502 на суму 16 550,65 грн., від 12.09.2011 № ООО00000505 на суму 3 282,00 грн., від 04.10.2011 № ООО00000618 на суму 450,00 грн., від 04.10.2011 № ООО00000613 на суму 450,00 грн., від 04.10.2011 № ООО00000623 на суму 450,00 грн., від 04.10.2011 № ООО00000624 на суму 405,00 грн. За твердженнями позивача, вказані видаткові накладні підписані постачальником та передані покупцю, проте, їх не повернуто відповідачем із підписами та печатками підприємства.

Враховуючи, що зазначені вище первинні документи неспроможні підтвердити факт отримання товару відповідачем, судом досліджені інші обставини справи та докази факту поставки товару, його передачі позивачем та прийняття відповідачем за даними податкового обліку відповідача.

Відповідно до статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно зі статтею 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний, зокрема сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.178. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту.

Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді або в електронній формі. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до частин 198.1., 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судом встановлено, що зі спірних операцій поставки товару позивачем виписано відповідачу податкові накладні за операціями з постачання товару. Копії податкових накладних з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача в розрізі контрагентів наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування своїх вимог надав до матеріалів справи Реєстр виданих та отриманих податкових накладних за звітний період - вересень, жовтень 2011 року та липень 2012 року, а також до матеріалів справи надано лист Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 07.07.2014 № 5851/10/26-59-15-03-66, який свідчить про відображення спірних господарських операцій з поставки позивачем відповідачу товару за спірними видатковими накладними в обліку податкової звітності.

Крім того, до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 08.07.2014 про витребування доказів подано витребувані у Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві копії податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень, жовтень 2011 року, липень 2012 року з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту відповідача в розрізі контрагентів.

За результатами дослідження поданих доказів, судом встановлено, що позивачем та відповідачем відображенні господарські операції з поставки товарів між сторонами у податковій звітності за вересень 2011 року на суму 98 908,51 грн., сума податку на додану вартість становить 19 781,70 грн. За жовтень 2011 року позивачем відображено у податковій звітності поставку товарів на суму 3 697,50 грн., сума податку на додатку вартість - 739,50 грн., тоді як відповідачем відображено операції з поставки товару на суму 3322,50 грн., сума податку на додатку вартість - 664,50 грн.

Відтак, у податковій звітності позивача відображено господарські операції з відповідачем з поставки товару за період з 12.09.2011 до 04.10.2011 всього на суму 123 127,20 грн.

У податковій звітності відповідача відображено господарські операції з позивачем з поставки товару за період з 12.09.2011 до 04.10.2011 всього на суму 122 677,21 грн., що на 449,99 грн. менше, ніж відображено позивачем.

У ході судового розгляду справи позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог на зазначену суму - 449,99 грн.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням абзацу 2 пункту 7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

Згідно з декларацією з податку на додану вартість та додатку 1 до неї (розрахунок коригування сум податку на додану вартість) за липень 2012 року підтверджується зменшення позивачем задекларованих у вересні 2011 року обсягів реалізації товару щодо відповідача на суму 9 387,81 грн., разом з ПДВ.

Як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, після поставки товару відповідач здійснив часткову оплату вартості товару у розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.07.2011 № 26859 із призначенням платежу «оплата згідно договору від 05.09.2011 № 426» та банківською довідкою від 29.07.2014 № 56-3-24/399, яка засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки (оригінал у матеріалах справи).

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 98 289,40 грн. - різниця між загальною вартістю поставленого товару, вартістю товару, що повернуто відповідачем та перерахованими відповідачем коштами.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткові накладні - у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, платіжне доручення, банківську довідку - у якості письмового доказу для встановлення розміру перерахованих відповідачем позивачу коштів і, відповідно, наявності заборгованості, податкові накладні, що виписані позивачем та відповідачем на господарські операції з поставки товару - у якості доказу відображення поставок за спірними видатковими накладними у податковій звітності.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав, виконане частково.

У судовому засіданні оглянуто оригінали видаткових накладних, за якими поставлено товар відповідачу. Суд дійшов висновку, що видаткові накладні, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Відсутність у видаткових накладних зазначення прізвища та посади осіб, які отримували товар та осіб, які відвантажували товар не звільняє відповідача від обов'язку оплати отриманого товару, оскільки підписи представників обох сторін на вказаних видаткових накладних скріплені відбитками їх печаток та штампів, що є підтвердженням юридичними особами - позивачем та відповідачем, фактів здійснення господарських операцій з поставок товару.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За результатами розгляду матеріалів справи, з'ясування всіх обставин справи в їх сукупності та з урахуванням вимог чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків про застосування норм цивільного законодавства до даних правовідносин у частині співвідношення з частиною 2 статті 530 статті 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього і положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Оскільки інший строк оплати товару сторонами у видаткових накладних не встановлений, строк виконання відповідних грошових зобов'язань має визначатися за правилами, встановленими частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, тобто, відповідач мав розрахуватись з позивачем у повному обсязі після отримання товару.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, що досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 98 289,40 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною та обґрунтованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних за період з 29.07.2013 до 29.07.2014 в розмірі 2 290,75 грн., з урахуванням зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним і відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 2 290,75 грн. 3 % річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 98 289,40 грн. основного боргу та 2 290,75 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Вказану правову позицію викладено у підпункті 5.2. пункту 5. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7.

З огляду на зазначене, судовий збір у розмірі 2 020,62 грн., що сплачений позивачем при поданні позову, згідно з квитанцією від 14.05.2014, підлягає частковому поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 9,02 грн., пропорційно зменшенню розміру позовних вимог, а решта сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2 011,60 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спар-Центр" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36148976) на користь Приватного підприємства "ТРАЙК ПКП" (01135, м. Київ, вул. Шолуденка, 6, кв. 39, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37081043) 98 289 (дев'яносто вісім тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн. 40 коп. основної заборгованості, 2 290 (дві тисячі двісті дев'яносто) грн. 75 коп. 3% річних та 2 011 (дві тисячі одинадцять) грн. 60 коп. судового збору.

3. Повернути Приватному підприємству "ТРАЙК ПКП" (01135, м. Київ, вул. Шолуденка, 6, кв. 39, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37081043) з Державного бюджету України 9 (дев'ять) грн. 02 коп. судового збору, що сплачений згідно з квитанцією від 14.05.2014.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 04.08.2014.

Суддя С.О. Саванчук