Рішення

від 06.08.2014 по справі 910/14224/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14224/14 06.08.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕПС Україна»

до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

про стягнення 11 463,88 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача: Єфімов Б.В. - представник за довіреністю від 12.06.14

від відповідача Сєров Є.І. - представник за довіреністю № 10-94-6 від 19.02.14

В судовому засіданні 06.04.2014, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕПС Україна» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» заборгованості у розмірі 11 463,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.10.2013 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 20/2464-МТР, на підставі якого позивач зобов'язався передавати, а відповідач приймати та оплачувати товар відповідно до додатку до договору, що є його невід'ємною частино. За доводами позивача, останнім належним чином виконано зобов'язання за договором та поставлено відповідачу товар згідно видатковою накладною № ДК-рск-13/11-0067 від 06.12.2013 р. на суму 10 129,65 грн. Проте, відповідачем отриманий товар не оплачений повністю, у зв'язку з чим борг відповідача перед позивачем становить 10 129,64 грн, інфляційні втрати - 1157,72 грн та 3% річних - 176,51 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.07.2014 порушено провадження у справі № 910/14224/14 за вказаною позовною заявою та призначено до розгляду на 06.08.2014 р.

24 липня 2014 року позивач через загальний відділ діловодства суду подав заяву про припинення провадження у справі у зв'язку з погашенням заборгованості та просив суд повернути судовий збір.

У судове засідання 06.08.2014 з'явилися представники сторін. Представник позивача позовні вимоги підтримав частково, просив суд припинити провадження в частині основного боргу, в частині інфляційних втрат та 3% річних підтримав позовні вимоги та просив задовольнити.

Представник відповідача подав клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення № 6591-ПБ14 від 02.07.2014, щодо оплати боргу у повному обсязі в сумі 10 129,64 грн та просив суд відмовити у позові повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

09 жовтня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕПС Україна» (надалі - позивач, продавець) та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (надалі - відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу № 20/2464-МТР (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець передає, а покупець приймає і оплачує продукцію, іменовану надалі товар відповідно до додатку, що є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 3.1. договору умови поставки товару, перелік вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в додатку, що є його невід'ємною частиною.

Датою поставки товару вважається дата підписання акту прийому-передачі товару, якщо виникла необхідність його складання (за вимогою однієї із сторін), в інших випадках - відмітка про отримання на товаросупровідних документах (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору покупець проводить оплату товару на умовах, зазначених у додатку, що є його невід'ємною частиною.

Сторонами підписано додаток до договору, яким визначили загальну вартість товару у сумі 10 129,65 грн з терміном поставки до 60 календарних днів і терміном оплати - по факту поставки протягом 3 банківських днів.

За доводами позивача, ТОВ «ДЕПС Україна» належним чином виконало зобов'язання за договором та поставило відповідачу товар на суму 10 129,65 грн, що підтверджується видатковою накладною № ДК-рск-13/11-0067 від 06.12.2013 р., довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 3062 від 05.12.2013 р. та податковою накладною № 651 від 06.12.2013 р. Проте, відповідачем в порушення умов договору, отриманий товар не оплачений повністю, у зв'язку з чим борг відповідача перед позивачем становить 10 129,65 грн.

Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати за отриманий товар за договором.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 665 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У п. 6 додатку до договору визначені умови оплати - по факту поставки протягом 3 банківських днів.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт постачання позивачем товару у власність позивача за вказаним договором підтверджується видатковою накладною № ДК-рск-13/11-0067 від 06.12.2013 р., довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 3062 від 05.12.2013 р. та податковою накладною № 651 від 06.12.2013 р. та не заперечується відповідачем.

В той же час, з наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 6591-ПБ14 від 02.07.2014 вбачається, що відповідачем було погашено заборгованість в сумі 10 129,64 грн до моменту звернення позивача з даним позовом до суду (позовна заява була зареєстрована в Господарському суді м. Києва згідно штемпелю 14.07.2014 р.).

Як зазначено в п.4.4 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.11 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК (припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору) можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Отже, враховуючи викладене, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 10 129,65 грн слід відмовити.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1157,72 грн та 3% річних у розмірі 176,51 грн суд зазначає наступне.

У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 6 додатку до договору відповідачем було прострочено строк виконання грошових зобов'язань по сплаті за отриманий товар згідно договору та додатку до нього.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми та інфляційного збільшення суми боргу.

Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що розмір інфляційних втрат становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума у розмірі, заявлена позивачем 1 157,72 грн - інфляційних втрат.

Щодо розрахунку 3 % річних, то судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок з 11 грудня 2013 року по 11 липня 2014 року. Як свідчать матеріали справи борг був погашений відповідачем 02.07.2014 р. згідно з платіжним дорученням № 6591-ПБ14, а відтак, за розрахунком суду 3 % річних становить 169,01 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 10129.65 11.12.2013 - 01.07.2014 203 3 % 169.01

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення з відповідача 1 157,72 грн інфляційних втрат та 169,01 грн - 3% річних є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню, в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 10 129,65 грн та 7,50 грн - 3% річних слід відмовити.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд. 3-5, ідентифікаційний код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕПС Україна» (03040, м. кКиїв, вул.. Андрія Бубнова, буд. 18, ідентифікаційний код 37480267) інфляційні втрати у розмірі 1 157 (одну тисячу сто п'ятдесят сім) грн 72 коп., 3 % річних у розмірі 169 (сто шістдесят дев'ять) грн 01 коп. та судовий збір у розмірі 211 (двісті одинадцять) грн 44 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.08.2014 року

Суддя Пукшин Л.Г.