Рішення

від 24.07.2014 по справі 910/12804/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12804/14 24.07.14

За позовом Державного підприємства "Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 МОЗ України"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер"

про стягнення 7 747,00 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача Костюченко А.М.(головний лікар)

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 7 747,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.07.2014 порушено провадження у справі №910/12804/14 та призначено до розгляду на 16.07.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 16.07.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 16.07.2014 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Розгляд справи відкладено на 24.07.2014.

В судове засідання 24.07.2014 прибув представники позивача, надав пояснення по справі та подав додаткові докази по справі.

Представник позивача свої позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача вдруге не з'явився в судове засідання 24.07.2014, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвала суду від 03.07.2014 отримана відповідачем 07.07.2014, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 03049 0607926 6 (в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.01.2013 між Державним підприємством "Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 МОЗ України", як виконавцем, (надалі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер", як замовником, (надалі - відповідач) укладено договір № 2 (надалі - договір).

Відповідно до умов п. 1.1. договору виконавець проводить бактеріологічні дослідження на кишкові інфекції та на носійство патогенного стафілококу в умовах клініко-діагностичної лабораторії медсанчастини(ліцензія МОЗ України № 601397 серія АГ від 28.04.2011).

Відповідно до п. 2.1.1. та п. 2.1.2. договору ВИКОНАВЕЦЬ зобов'язаний:

Організувати бактеріологічні дослідження на кишкові інфекції та на носійство патогенного стафілококу в умовах клініко - діагностичної лабораторії медсанчастини

Нести встановлену чинним законодавством відповідальність за достовірність результатів.

Згідно п. 2.2.1. та п. 2.2.2. договору ЗАМОВНИК зобов'язаний:

Проводити забір та доставку матеріалу для проведення бактеріологічних досліджень на кишкові інфекції та на носійство патогенного стафілококу в клініко - діагностичну лабораторію медсанчастини.

Своєчасно та в повному обсязі перераховувати кошти за надані послуги.

Відповідно до п. 3.1. договору ЗАМОВНИК здійснює оплату послуг шляхом перерахування на поточний рахунок ВИКОНАВЦЯ коштів згідно виставлених рахунків-фактури:

- за проведення бактеріологічних досліджень на кишкові інфекції - 33,00 грн.(в т.ч. ПДВ).

- за проведення бактеріологічних досліджень на носійство патогенного стафілококу - 30,00грн. (вт.ч. ПДВ).

Як свідчать матеріали справи, свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується рахунками виставленими позивачем відповідачу № СФ-0000637 від 20.03.2013 на суму 115,00 грн. та № СФ-0000689 від 28.03.2013 на суму 7632,00 грн.

Проте, відповідач в порушення умов договору, за надані послуги не розрахувався і станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 7747,00 грн.

Позивачем відповідачу направлялась претензія від 24.04.2014 з вимогою оплатити заборгованість, проте відповідач відповіді на претензію не надав, а борг не сплатив.

Таким чином, розмір суми основного боргу відповідача по оплаті послуг за договором 7747,00 грн.

Відповідач не заперечив факт наявності заборгованості перед позивачем.

Отже, в порушення умов договору та чинного законодавства України відповідач не оплатив надані позивачем послуги і станом на день розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем за договором склала 7747,00 грн.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу винагороди за отримані послуги належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу винагороду за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 7747,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 МОЗ України" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (03049, м. Київ, вул. Курська, буд. 10, код ЄДРПОУ 35007886) на користь Державного підприємства "Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 МОЗ України" (04655, м. Київ, Московський проспект, буд. 19, код ЄДРПОУ 32453658) основний борг в розмірі 7747(сім тисяч сімсот сорок сім) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 1827(одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 25.07.2014