Постанова

від 06.08.2014 по справі 910/23974/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2014 р. Справа№ 910/23974/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Жук Г.А.

Чорної Л.В.

при секретарі: Ставицькій Т.Б.

за участю представників:

від ВДВС: не з'явився;

від позивача: Корчовий С.Г., представник за довіреністю №03 від 14.01.2014р.;

від відповідача: Північук Л.І., представник за довіреністю №02-11/27 від 17.01.2014р.;

Розглянувши апеляційну скаргу Національного комплексу «Експоцентр України»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2014

за скаргою Національного комплексу «Експоцентр України»

на дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві

у справі № 910/23974/13 (суддя Мітрохіна А. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скоробей»

до Національного комплексу «Експоцентр України»

про стягнення 502 274,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 у справі №910/23974/13 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Національного комплексу «Експоцентр України» з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скоробей» заборгованості за Договором на надання послуг №34-4 від 30.12.2010р. у розмірі 489155,98грн., з яких 458922,06грн. - основного боргу, 30024,82грн. - 3 % річних, 209,10грн. - інфляційних витрат, 9774,25грн. - судового збору.

15.04.2014р. на виконання судового рішення від 31.03.2014р. у справі №910/23974/13 видано Накази від 15.04.2014р. про примусове виконання рішення (а.с. 212-213, т. 1).

06.06.2014р. відповідач (боржник) звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою (вих.№02-11/311 від 04.06.2014р.) на дії відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2014р. у справі № 910/23974/13 скаргу Національного комплексу «Експоцентр України» на дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві повернуто без розгляду.

Постановляючи ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що у скарзі Національного комплексу «Експоцентр України» на дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві відсутнє зазначення ідентифікаційного коду Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві та відсутні докази, які б підтверджували наявність повноважень на засвідчення копій документів у зав. канцелярією ОСОБА_4

Не погоджуючись з ухвалою, Національний комплекс «Експоцентр України» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 у справі № 910/23974/13 та передати справу №910/23974/13 на розгляд Господарському суду міста Києва.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Національного комплексу «Експоцентр України» передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2014р. апеляційну скаргу Національного комплексу «Експоцентр України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2014р. у справі №910/23974/13 з доданими документами повернуто без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

Усунувши недоліки апеляційної скарги, Національний комплекс «Експоцентр України» звернувся повторно з апеляційною скаргою (вх.№6154/14 від 25.07.2014р.) до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 у справі № 910/23974/13 та передати справу № 910/23974/13 на розгляд Господарського суду міста Києва.

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач зазначав, що місцевий господарський суд припустився порушень норм процесуального права, оскільки при наявності поштових адрес сторін та їх найменувань у суду відсутні були підстави у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України повертати скаргу лише на тій підставі, що заявником не правильно зазначений ідентифікаційний код ВДВС. На думку відповідача, судом першої інстанції при цьому не була врахована практика з цього питання, вказана у постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., відповідно до якої при наявності у суду сумнівів щодо відповідності поданої копії документа оригіналу, суд міг витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Національного комплексу «Експоцентр України» передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Кропивній Л.В.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського від 28.07.2014р. сформовано для розгляду даної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючого судді Кропивної Л.В., суддів: Жук Г.А., Руденко М.А.

Разом з тим, скаржником разом з апеляційною скаргою подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому відповідач просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 10.06.2014р. у справі №910/23974/13.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014р. апеляційну скаргу Національного комплексу «Експоцентр України» у справі №910/23974/13 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Жук Г.А., Руденко М.А. та призначено розгляд справи на 06.08.2014р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2014р. у зв'язку з перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Жук Г.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2014р. апеляційну скаргу Національного комплексу «Експоцентр України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2014р. прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Жук Г.А., Чорна Л.В.

06.08.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуваний судовий акт - залишити без змін.

У судове засідання 06.08.2014р. представники Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві не з'явились.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

06.08.2014р. у судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2014р. та передати справу №910/23974/13 на розгляд Господарському суду міста Києва.

06.08.2014р. у судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.5 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Порядок оскарження дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби у процедурі виконання рішення господарського суду встановлено нормами ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Повертаючи Національному комплексу «Експоцентр України» скаргу на дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві без розгляду, суд першої інстанції встановив неправильність зазначення ідентифікаційного коду ВДВС та не подання до матеріалів скарги доказів, які би підтверджували повноваження зав. канцелярією ОСОБА_4 на засвідчення відповідності копії документів оригіналам.

Однак, з такими висновками місцевого господарського суду, колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.

Згідно із п. 9.9 Постанови №9 від 17.10.2012 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських суддів України», скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим статтею 54 ГПК, з доданням до неї документів, зазначених у пунктах 2, 4 частини першої цієї статті і за необхідності - зазначених у частинах другій і третій статті 57 названого Кодексу, а також містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження». У вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII-1 ГПК тощо.

Отже, скарга на дії ВДВС повинна містити, зокрема, найменування, місцезнаходження, ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб).

Відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», зокрема, абзацу 1 п. 3.5. «недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК. Так, позовна заява підлягає поверненню без розгляду, якщо позивачем не вказано повне найменування сторін та їх поштових адрес, або позовну заяву підписано не уповноваженою належним чином особою чи особою, посадове становище якої не вказано, або прокурор не зазначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах, або позовна заява не підписана позивачем.».

Статтею 63 ГПК України визначено вичерпний перелік, за наявності яких, суддя може повернути позовну заяву (скаргу).

Так, однією з підстав, коли суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду у відповідності до п. 2 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України є, якщо, зокрема, у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.

При цьому, зі змісту скарги вбачається, що вона містить зазначення цих відомостей, а саме: і найменування, і поштову адресу Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві. Неправильне зазначення ідентифікаційного коду не є підставою для повернення скарги на підставі п.2 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи місцевого господарського суду щодо ненадання скаржником, всупереч вимогам статті 57 ГПК України, до матеріалів скарги доказів, які підтверджували б повноваження зав. канцелярією ОСОБА_4 засвідчувати відповідність копії документів, які були додані до скарги, оригіналам, є необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до пункту 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»: «якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК. Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 №55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.

Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).».

Згідно з п. 5.27 Державного стандарту «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55 відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Як вбачається з матеріалів справи, кожен документ, який доданий до матеріалів скарги Національного комплексу «Експоцентр України» був засвідчений таким чином: «З оригіналом згідно; зав. Канцелярією, ОСОБА_4, підпис особи та дата засвідчення копії документа».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що скаржником дотримані вимоги процесуального законодавства щодо порядку засвідчення документів, які додавались до скарги Національного комплексу «Експоцентр України», і у розумінні ст. 36 ГПК України, можуть вважатись письмовими доказами.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що положеннями статті 63 ГПК України не передбачено такої підстави повернення позовної заяви, як не подання суду доказів повноваження особи, яка засвідчувала додатки до позовної заяви.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України визначено обов'язковість надання суду доказів в підтвердження повноважень особи, яка підписала саму позовну заяву (скаргу), а не документів, доданих до неї.

Між тим, як вбачається зі змісту скарги, вона підписана - Генеральним директором Ємець А.В., повноваження якого підтверджується Розпорядженням керівника Державного управління справами №96-к від 11.04.2014р. (а.с. 98, т. 2), яке містилось в додатках скарги.

Водночас, слід зауважити, що, якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви у суду, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу. (п.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Отже, якщо у суду першої інстанції були сумніви щодо достовірності документів, засвідчених зав. канцелярією ОСОБА_4, суд не був позбавлений можливості витребувати у скаржника оригінали таких документів з наступним їх поверненням.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що скарга Національного комплексу «Експоцентр України» на дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві повернута судом неправомірно. Тому ухвала господарського суду міста Києва від 10.06.2014р. у даній справі підлягає скасуванню, як незаконна, а справа - переданню для розгляду місцевому господарського суду в силу ч.7 ст.106 ГПК України.

Відповідно до ч.7 ст.106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Пунктом 4.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013р. визначено, що, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 63, 99, 101, 103-105, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Задовольнити апеляційну скаргу Національного комплексу «Експоцентр України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2014р. по справі №910/23974/13.

2.Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2014р. по справі №910/23974/13.

3.Справу №910/23974/13 передати на розгляд до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Г.А. Жук

Л.В. Чорна